Принцип системності й послідовності у військовому навчанні.

Цей принцип має пронизувати і визначати всю організацію та методику військово-навчального процесу в підрозділі, частині. Він, по-перше, передбачає певну впорядкованість передачі воїнам знань, формування в них професійних умінь і навичок, коли навчальний матеріал вивчається у певній системі, коли враховуються взаємозв’язки і взаємовідносини між різними структурними його частинами; і по-друге, принцип відображає логіку і послідовність як усього військового навчального процесу, так і всіх його складових – вивчення окремих дисциплін бойової підготовки, проведення конкретних занять з особовим складом і т. п.

Основні вимоги принципу:

– чітке і обґрунтоване планування бойової підготовки, що забезпечує сувору послідовність у вивченні окремих предметів, у проходженні кожної теми в межах навчальної дисципліни;

– забезпечення глибокого розуміння та осмислення воїнами логіки та системи у викладенні знань, що засвоюються. Для цього слід чітко формулювати і розкривати загальну мету і замисел кожної теми, розділу, предмета в цілому;

– широке застосування логіки навчального процесу і структурування змісту матеріалу, який викладається. Це досягається вмілим і оптимальним розташуванням навчального матеріалу по роках, періодах навчання, між окремими предметами бойової підготовки, на кожному конкретному занятті;

– викладання матеріалу таким чином, щоб нові знання спиралися на раніше засвоєні, виходили з них і в той же час поширювали і поглиблювали їх;

– чітке відокремлення головного, суттєвого в матеріалі, що вивчається, його систематизування, узагальнення, класифікація. Це сприяє надійному та глибокому засвоєнню особовим складом навчального матеріалу, баченню та розумінню зв’язків і залежностей між його окремими частинами;

– викладання навчального матеріалу по частинах, але таким чином, щоб кожна частина мала певну завершеність, цілісність. При цьому слід звертати увагу на те, щоб частини цілого, що вивчається, не сприймалися воїнами ізольовано, поза зв’язком одна з одною;

– постійний пошук можливостей комплексного використання воїнами знань, умінь та навичок під час проведення різноманітних занять практичного характеру: обслуговування та ремонту бойової техніки, стрільб, польотів, пусків ракет, польових виходів і т. ін;

– активне використання різноманітних навчально-методичних засобів навчання: схем, плакатів, таблиць, технічних засобів навчання та ін. Їх вміле і обґрунтоване застосування, безумовно, забезпечує системне засвоєння знань тими, хто навчається;

– при організації та проведенні занять з бойової підготовки додержання таких правил: від простого до складного, від нижчого до вищого, від відомого до невідомого, від часткового до цілого.