Поняття ринку праці

Ринок праці – найважливіший елемент ринкової економіки, що представляє механізм узгодження інтересів роботодавців (пред'явників попиту на працю) і найманої робочої сили (продавців робочої сили).

Ринок праці як складова частина ринкової економіки являє собою:

1) систему суспільних відносин із погодженими інтересами роботодавців і найманої робочої сили;

2) сукупність економічних відносин між попитом та пропозицією робочої сили;

3) місце перетинання різних економічних, соціальних інтересів і функцій, позицій окремого підприємства і його співробітників.

Одна з найважливіших проблем щодо ринку праці є системне дослідження взаємозв'язків і закономірностей з купівлі-продажу робочої сили між економічно самостійними продавцями і покупцями в залежності від конкретних умов, з урахуванням місця, часу й етапу суспільного розвитку.

Ринок праці підтверджує об'єктивність факту процесу переходу кількісних змін у якісні у відповідній сфері, вимірює ці зміни, визначає фактори і сукупні причини цих змін. Ринок праці, застосовуючи нові методи і важелі дослідження, вишукує резерви щодо ефективного використання трудових ресурсів і вносить у такий спосіб свій внесок у рішення проблемних задач зайнятості населення. Так, широке застосування в ринку праці знаходять статистико-математичні методи аналізу: метод аналітичного групування, кореляційно-регресійний аналіз, множинна кореляція. Разом із тим, основною формою спостереження за процесами на цьому ринку є звітність підприємств, установ і організацій виробничих і невиробничих галузей, що вони формують на основі власних даних обліку і регулярно подають органам державної статистики, Міністерства праці і соціальної політики України, центрам зайнятості і т.п.

Основними теоріями, що присвячені аналізу ринку праці, є наступні: класична, неокласична, кейнсіанська моделі, монетаристський підхід, школа інституціоналістів, марксистська теорія (рис. 5.1).

Головні складові частини ринку праці – сукупна пропозиція та сукупний попит. Функціонування ринку праці має ряд особливостей, а саме:

1) невіддільність прав власності на товар-працю від його власника. Праця являє собою процес витрати робочої сили її носія; у процесі купівлі-продажу праці виникають особливі відносини;

2) значна тривалість контакту продавця і покупця. Угода, яка укладена на ринку праці, припускає початок тривалих відносин між продавцем і покупцем;

3) дія негрошових факторів угоди (умови праці, мікроклімат у колективі, перспективи професійного росту);

4) наявність великого числа інституціональних структур особливого роду. До них відносяться: система трудового законодавства; різні установи і служби регулювання зайнятості; державні програми в області праці і зайнятості і т.п.;

5) високий ступінь індивідуалізації угод. Вони відрізняються великою розмаїтістю, оскільки кожен працівник у своєму роді унікальний, а кожне робоче місце в тій чи іншій мірі відрізняється від іншого і потребує від претендента специфічних навичок.

Рис. 5.1. Характеристика основних теорій ринка праці

Головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція, що охоплює всю найману робочу силу, і сукупний попит як загальна потреба економіки в найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці.