Поняття про колективні трудові спори (конфлікти) та процедуру примирення

Основні положення, що стосуються колективних трудових спорів (конфліктів) і процедури примирення, розроблені в Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 17.11.1998 р. Зупинимося на найбільш принципових і важливих моментах цього Закону.

Колективний трудовий спір (конфлікт) – це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, відносно:

а) установлення нових чи зміни існуючих соціально-економічних умов праці і виробничого побуту;

б) укладання чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди чи окремих їхніх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю.

Сторонами колективної трудового спору (конфлікту) можуть бути:

§ на виробничому рівні – наймані працівники (окремі їхні категорії), підприємства, установи, організації чи їхні структурні підрозділи, або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація і власник підприємства, установи, організації чи уповноважений їм орган або його представник;

§ на галузевому, територіальному рівнях – наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї чи декількох областей (професій) чи адміністративно-територіальних одиниць, профспілки, їхнє об'єднання чи інші уповноважені цими найманими працівниками органи і власники, об'єднання власників чи уповноважені ними органи або представники;

§ на національному рівні – наймані працівники однієї чи декількох областей (професій) чи профспілки, або їхнє об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи і власники, об'єднання власників чи уповноважені ними органи (представники) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених частиною другої статті 133 Конституції України.

Страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою рішення колективного трудового спору (конфлікту).

Страйк застосовується як крайній спосіб (коли всі інші можливості вичерпані) рішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовленням власника чи уповноваженого їм органа (представника) задовольнити вимоги найманих працівників. Відповідно статті 44 Конституції України ті, хто працюють, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк установлюється Законом України "Про колективний трудовий спір (конфлікт)".

Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) чи формуються шляхом збору підписів і вважаються діючими при наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їхнього структурного підрозділу.

Власник чи уповноважений їм орган (представник) зобов'язаний розглянути вимоги найманих працівників, колективу працівників, профспілки і повідомити їх представникам про своє рішення в триденний термін із дня одержання вимог.

Якщо задоволення вимог виходить за границі його компетенції, він зобов'язаний надіслати їх у триденний термін із дня одержання відповідному вищому органу управління.

Загальний термін розгляду вимог і ухвалення рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинний перевищувати тридцяти днів із дня одержання цих вимог власником чи уповноваженим їм органом.

Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає при одержанні від власника (уповноваженого їм органа) повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і прийняте рішення про незгоду з рішенням власника, коли терміни розгляду вимог, передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло.

Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, що представляє інтереси найманих працівників чи профспілки, зобов'язаний у триденний термін письмово проінформувати власника (уповноважений їм орган (представника)), місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування по місцезнаходженню підприємства і Національну службу посередництва і примирення.

Сторонами соціально-трудових відносин при виникненні колективного трудового спору (конфлікту) щодо встановлення нових, зміни існуючих соціально-економічних умов праці і виробничого побуту, укладання, зміни колективного договору, угоди створюється примирна комісія – тимчасовий позавідомчий орган.

Основним завданням цієї комісії є розробка рішення, що задовольняє сторони колективного трудового спору (конфлікту). Відповідно до цього примирна комісія здійснює такі функції:

- обмін думками представників сторін про умови і порядок рішення колективного трудового спору (конфлікту);

- консультація представників сторін із зацікавленими органами державної влади, іншими компетентними організаціями, установами і фізичними особами;

- обговорення варіантів рішення колективного трудового спору (конфлікту) і вибір із них найбільш задовольняючого рішення.

Організаційне і матеріально-технічне забезпечення роботи примирної комісії (приміщення, канцтовари, транспортні витрати) здійснюється сторонами колективного трудового спору (конфлікту) за домовленістю, а якщо сторони не дійшли до згоди – у рівних частках. Відшкодування витрат, пов'язаних з участю в примирних процедурах членів примирної комісії і незалежного посередника, здійснюється відповідно до Порядку відшкодування витрат, пов'язаних з участю в примирних процедурах, за рішенням колективного трудового спору (конфлікту).

Примирна комісія створюється за письмовою заявою однієї зі сторін колективного трудового спору (конфлікту) іншій стороні:

- на виробничому рівні – у 3-х денний термін;

- на галузевому чи територіальному рівнях – у 5-ти денний термін з рівної кількості представників сторін.

Рішення про встановлену кількість представників сторін визначається сторонами й оформляється відповідним протоколом. Рішення примирної комісії приймається на її засіданнях. Вона уповноважена розглядати справи про колективний трудовий спір (конфлікт) і виносити рішення, якщо на її засіданні присутні не менш 2/3 представників від кожної зі сторін і незалежний посередник, якщо він уведений до складу комісії. Рішення оформляються протоколом, що має обов'язкову силу, і виповнюються в терміни, установлені цим рішенням. У випадку неприйняття примирною комісією рішення з вирішення колективного трудового спору (конфлікту), з ініціативи однієї з сторін чи незалежного посередника може бути створений трудовий арбітраж.

Під час ведення переговорів і підготовки рішення примирної комісії її членам дається вільний від роботи час. У разі потреби примирна комісія залучає до свого складу незалежного посередника, консультується зі сторонами колективного трудового спору (конфлікту), з центральними й місцевими органами виконавчої влади, з органами місцевого самоврядування й іншими зацікавленими органами.

Слід зазначити, що організаційне і матеріально-технічне забезпечення роботи примирної комісії (трудового арбітражу і т.п.) здійснюється за домовленістю сторін, а, якщо сторони не дійшли згоди, – у рівних частинах.

Сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов'язані давати примирній комісії інформацію, необхідну для ведення переговорів. Члени примирної комісії (трудового арбітражу) не мають права розголошувати зведення, що складають державну чи іншу захищену законом таємницю.

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються виробничою примирною комісією в п'ятиденний, галузевою і територіальною примирними комісіями – у десятиденний, примирною комісією на національному рівні – у п'ятнадцятиденний термін з моменту утворення комісій. За згодою сторін ці терміни можуть бути продовжені.

Рішення примирної комісії оформляється протоколом і має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку й у терміни, установлені цим рішенням. Після ухвалення рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу.

Страйк може бути почато, якщо примирні процедури не завершилися рішенням колективного трудового спору (конфлікту), власник або уповноважений їм орган (представник) ухиляється від примирних процедур, не виконує угоду, досягнуту в ході рішення колективного трудового спору (конфлікту).Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається по представленню органа профспілкової чи іншої організації найманих працівників, уповноважених, відповідно до статті 3 цього Закону, представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більшість найманих працівників чи дві третини делегатів конференції. Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом. Страйк вважається галузевим чи територіальним, якщо на підприємствах, на яких він оголошено, кількість працюючих складає більше половини загальної кількості працюючих відповідної галузі чи території. Ніхто не може бути примушений до участі чи до неучасті в страйку.

Орган (особа), що очолює страйк, зобов'язаний письмово попередити власника чи уповноважений їм орган (представника) не пізніше як за 7 днів до початку страйку, а у випадку ухвалення рішення про страйк на безперервно діючому виробництві – за 15 днів.

Власник чи уповноважений їм орган (представник) зобов'язаний у найкоротший термін попередити постачальників і споживачів, транспортні організації, а також інші зацікавлені підприємства, установи, організації щодо рішення найманих працівників про оголошення страйку.

Місцеперебування під час страйку працівників, що беруть у ньому участь, визначається органом (особою), що керує страйком, за узгодженням з власником чи уповноваженим їм органом (представником). У випадку проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства орган (особа), що очолює страйк, повинна повідомити про запланований захід у місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні.

Угода про рішення колективного трудового спору (конфлікту) підписується керівником чи іншим повноважним представником органа, що очолює страйк, і власником (уповноваженим їм органом (представником)). Контроль за виконанням умов даної угоди здійснюється сторонами колективного трудового спору (конфлікту) чи уповноваженими ними органами (особами).

Незаконними визнаються страйки:

а) оголошені з вимогами про зміну конституційного порядку, державних кордонів і адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;

б) оголошені без дотримання найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами положень Закону;

в) початі з порушенням статей Закону;

г) оголошені і/чи, що проводяться в час здійснення примирних процедур, передбачених Законом.

Заява власника чи уповноваженого їм органа (представника) про визнання страйку незаконним розглядається в судовому порядку. Справа повинна бути розглянута судом, включаючи терміни підготовки справи до судового розгляду, не пізніше як у семиденний термін. Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення оголошеного страйку.

Забороняється проведення страйку при умовах, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу чи перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям і епізоотіям чи ліквідації їхніх наслідків. Забороняється проведення страйку працівників (крім технічного й обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки і правопорядку. У випадку оголошення надзвичайного стану, Верховна Рада України або Президент України можуть заборонити проведення страйків на термін, що не перевищує одного місяця. Подальша заборона повинна бути схвалена загальним актом Верховної Ради України і Президента. У випадку оголошення воєнного стану автоматично настає заборона проведення страйків.

Власник чи уповноважений їм орган (представник), місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування й орган (особа), що очолює страйк, зобов'язані провести необхідні заходи щодо забезпечення під час страйку життєздатності підприємства, збереження майна, дотримання законності і громадського порядку, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, природному середовищу.

Участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути основою для залучення до дисциплінарної відповідальності. За рішенням найманих працівників чи профспілки може бути утворений страйковий фонд із добровільних внесків і пожертвувань. За працівниками, що не брали участі в страйку, але в зв'язку з його проведенням не мали можливості виконувати свої трудові обов'язки, зберігається заробітна плата в розмірах не нижче від установлених законодавством і колективним договором, укладеним на цьому підприємстві, як за час простою не з вини працівника.

Особи, що є організаторами страйку, визнаного судом незаконним, працівники, що беруть участь у ньому, несуть відповідальність відповідно до законодавства. Збитки, заподіяні в результаті страйку іншим підприємствам, установам, організаціям чи громадянам, відшкодовуються за рішенням суду відповідно до законодавства.

Незалежний посередник – це особа, визначена за загальним вибором сторін –що сприяє установленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємно задовольняючого рішення.

Трудовий арбітраж – орган, що складається з притягнутих сторонами фахівців, експертів і інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (конфлікту). Він утворюється з ініціативи однієї із сторін чи незалежного посередника в триденний термін у випадку:

- неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) по визначених питаннях, передбаченим пунктами Закону;

- виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбаченим пунктами статті 2 цього Закону.

Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за згодою сторін. Голова трудового арбітражу обирається з числа його членів. До складу трудового арбітражу також можуть входити народні депутати України, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.

Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а у випадку потреби – представників інших зацікавлених органів і організацій. Трудовий арбітраж повинний прийняти рішення в десятиденний термін із дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей термін може бути продовжений до двадцяти днів.

Рішення трудового арбітражу приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується всіма його членами. Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов'язковим для виконання, якщо сторони про цьому попередньо прийшли до угоди.

Жодна зі сторін колективного трудового спору (конфлікту) не може ухилятися від участі в примирній процедурі. Сторони колективного трудового спору (конфлікту), примирна комісія і трудовий арбітраж зобов'язаний використовувати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) усі можливості, не заборонені законодавством.

Незалежним посередникам, членам примирних комісій і трудових арбитражів під час роботи в примирних органах, утворених відповідно за Законом, гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку, а також на них поширюються гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України для виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів.

Незалежному посереднику, члену примирної комісії і трудового арбітражу оплата праці в розмірі не менше середньомісячної заробітної плати і відшкодування витрат, пов'язаних з участю в примирній процедурі, проводяться за рахунок сторін колективного трудового спору (конфлікту) за домовленістю, а, якщо сторони не дійшли згоди, – у рівних частинах.

Відповідно до Закону України "Про порядок рішення колективних трудових спорів (конфліктів)" у країні була створена Національна служба посередництва і примирення (НСПП) і її обласні відділення.

Основними задачами даної служби є наступні:

- сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними;

- прогнозування виникнення конфліктів і сприяння своєчасному їхньому вирішенню;

- здійснення посередництва і примирення під час колективних трудових спорів (конфліктів).

Відповідно до поставлених задач НСПП:

1) вивчає й узагальнює причини виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) і їхні можливі наслідки на національному, територіальному і галузевому рівнях, розробляє пропозиції по запобіганню виникненню колективних трудових спорів;

2) здійснює реєстрацію висунутих працівниками вимог, аналізує й оцінює їхнє обґрунтування;

3) сприяє встановленню контактів між сторонами колективних трудових спорів (конфліктів);

4) перевіряє в разі потреби повноваження представників сторін колективних трудових спорів (конфліктів);

5) консультує сторони колективних трудових спорів (конфліктів) по питанням:

- компетенції органів по задоволенню вимог, що є предметом колективних трудових спорів (конфліктів), і виконання яких буде сприяти його вирішенню;

- застосування нормативно-правових актів для вирішення колективних трудових спорів (конфліктів);

6) по звертанню сторін колективного трудового спору (конфлікту) розглядає матеріали про колективний трудовий спір (конфлікт) з метою його вирішення;

7) у випадках, передбачених ст. 24 Закону України "Про порядок рішення колективних трудових спорів (конфліктів)" і коли рекомендації НСПП по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) не враховані, звертається із заявою про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) відповідно до Верховного Суду автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів;

8) формує списки незалежних посередників і арбітрів;

9) на прохання сторін колективного трудового спору (конфлікту) пропонує їм кандидатури незалежних посередників і членів трудового арбітражу для залучення їхній у примирні процедури;

10) вивчає і поширює вітчизняний і закордонний досвід роботи з попередження і врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів);

11) залучає в разі потреби до участі в примирних процедурах народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування й інших осіб;

12) забезпечує підготовку і підвищення кваліфікації незалежних посередників, арбітрів, що спеціалізуються на розгляді колективних трудових спорів (конфліктів);

13) узагальнює і вносить у встановленому порядку пропозиції по удосконалюванню законодавства з питань вирішення колективних трудових спорів (конфліктів);

14) у межах своєї компетентності розробляє і затверджує положення, інструкції й інші нормативно-правові акти по діяльності НСПП і здійсненню примирних процедур;

15) здійснює організаційно-методичне забезпечення діяльності регіональних відділень;

16) взаємодіє в межах своєї компетенції з Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствами й іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, об'єднаннями роботодавців, профспілок, підприємцями, установами й організаціями;

17) координує рішення сторін колективного трудового спору (конфлікту) питань по організаційному, матеріально-технічному і фінансовому забезпеченню роботи незалежних посередників, членів примирних комісій і трудового арбітражу;

18) інформує громадськість про свою діяльність через засоби масової інформації.

НСПП має право:

- брати участь у вирішенні колективного трудового спору (конфліктів) на всіх його стадіях;

- координувати роботу трудового арбітражу, направляти своїх фахівців, експертів, представників для участі в роботі примирних органів;

- безкоштовно одержувати від органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, профспілок, роботодавців і їхніх об'єднань, сторін колективного трудового спору (конфлікту) інформацію, необхідну для використання під час проведення примирних процедур;

- попереджати сторони про порушення ними існуючого законодавства під час розгляду колективного трудового спору (конфлікту) і можливих наслідках цих порушень;

- посилає органам виконавчої влади й органам місцевого самоврядування рекомендації по здійсненню заходів для вирішення колективного трудового спору (конфлікту), реалізація яких відноситься до їхньої компетенції.

НСПП у межах своїх повноважень приймає рішення, що мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту), відповідними центральними чи місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Ця служба фінансується за рахунок засобів Державного бюджету України. НСПП і її відділення є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банку і т.п.

Питання

1. Визначити сутність соціального партнерства

2. В яких формах відбувається соціальне партнерство?

3. Які є принципи соціального партнерства?

4. Що таке колективний договір?

5. Як вирішується колективні трудові спори?

6. Який страйк є незаконний?

7. Хто такі трудові арбітри та незалежні посередники?

8. Як діє Національна служба посередництва і примирення?