Види ризику та поняття професійного ризику

Слід зазначити, що ймовірність надзвичайних подій у сфері професійної діяльності працівника податкової міліції значною мірою залежить від такої індивідуально-психічної особливості як схильність до дій в стані ризику.

Ризик - це потенційна величина шкоди від тих чи інших подій, явищ
природи або дій людей та імовірності їх виникнення.

Відома приказка: "Не живеш - не ризикуєш". Люди щоденно, свідомо або несвідомо, підпадають під лавину більш або менш сильних ризиків. З розвитком технологій поняття ризику стало кількісною мірою рівня небезпеки людини. Ризик об'єктивний і практично пов'язаний з будь яким видом діяльності людей, починаючи від первісного суспільства (ризик полювання, мореплавання, виживання в умовах природи) і до наших часів (ризик економічний, політичний, виробничий тощо).

Ризик супроводжує нас постійною, незалежно від того, що ми робимо (вдома, на вулиці, на підприємстві). Займаємося боксом або палимо, вважаючи, що утіха виправдовує ризик. Людина інколи спроможна йти на великий ризик заради сильних позитивних емоцій (небезпечні види спорту, полювання, придбання та їзда на автомобілі тощо ) або для само ствердження (героїчний вчинок). Аналізуючи концепцію ризику, ми доходимо висновку, що всяка діяльність людини пов'язана з ризиком. Концепція ризику складається із двох елементів — оцінки ризику і управління ризиком. Оцінка ризику – це аналіз виникнення і масштабів ризику у конкретній ситуації. Управління ризиком – це аналіз ризикової ситуації і розробка рішення спрямованого на зведення до мінімуму ризику. Проаналізувавши визначення ризику, можна дати визначення професійного ризику.

Як стверджують науковці С.І. Яковенко та Т.Н. Яковенко: "Професійний ризик - це дія співробітника у небезпечній ситуації, яка характеризується невизначеністю виходу і можливим настанням небажаних наслідків у разі невдачі.

Ризикована поведінка залежить від діяльності та особистих якостей співробітника".

Спостереження та дослідження встановлюють, що при прийняття рішення відносно ризику, співробітники враховують два основних фактори: ймовірність невдачі та величину невдачі, яка відчувається як очікуваний збиток. Ризик характеризується можливістю вибору між менш та більш безпечними варіантами поведінки. Дуже часто ризикова поведінка дозволяє досягнути мети діяльності скоріше та з мінімальними втратами.

Значною мірою оптимальних вихід під час ризику пов'язаний зі ступенем обґрунтованості (виправданості) прийняття рішення про ризикову поведінку. Виправданий ризик передбачає адекватну оцінку співробітником відповідної ситуації.

Російський вчений Буданов А.В. два типи ризику: "Ситуації першого типу представляють можливість вибору між ризикованою поведінкою чи відмовою від неї, виходячи з прогнозу працівником можливих наслідків та ступеня ймовірності успіху. Другий тип ситуацій характеризується обов'язковістю ризику з боку співробітника в силу службових обов'язків, які ним виконуються, так як відмова від ризикованої поведінки може однозначно призвести до його загибелі. В зв'язку з цими обставинами розрізняють альтернативний та безальтернативний ризик".

На прийняття рішення про ризик у небезпечній ситуації впливають фактори зовнішнього середовища та індивідуальні особливості особистості співробітника. Важливими для ухвалення обґрунтованого рішення про ризик є такі якості співробітника: як професійна компетентність і впевненість у собі, натренованість до дій у небезпечних ситуаціях, витримка і самовладання. Розрізняють характеристики поводження в залежності від орієнтації співробітників на зовнішні (екстернальність) чи внутрішні (інтернальність) параметри суб'єктивного контролю.

Вважається, що люди з зовнішнім локусом контролю надмірно залежні від зовнішніх факторів середовища, мають знижений самоконтроль і підвищену тривожність, що часто не сприяє плануванню поведінки адекватній небезпечній ситуації.

Важливо в майбутніх працівниках сформувати достатній рівень обережності стосовно до типових варіантів професійного ризикованого поводження. Іноді визначеною перешкодою до обережного й адекватного поводження в небезпечній ситуації є схильність особистості до ризику.

Як стверджує А.Т. Ішмуратов: «Схильність до ризику являє собою відображення комплексу особистісних якостей індивіда (потреби в самоствердженні, мотивації праці, тривожності, імпульсивності, агресивності й ін.) Особи, що прагнуть до домінування над іншими, самоствердження, що володіють підвищеною агресивністю часто переважають альтернативи поводження утримуючі ризик».

Спостерігаються розходження в поводженні співробітників у залежності від їхнього прагнення до досягнення успіху чи запобіганню невдачі. Дослідження показують, що особи, у яких розвинуто прагнення до успіху, будуть віддавати перевагу варіантам із середнім рівнем ризику. Особи з високим рівнем прагнення до запобігання невдачі будуть віддавати перевагу варіантам поводження з низьким рівнем ризику, рідше - високим рівнем ризику.

Високий ступінь тривожності людини веде до неадекватної оцінки ситуації, що складається, і як наслідок до відхилення від розумного вибору необгрунтованого варіанта ризикованого поводження.

Значний вплив на прийняття працівником рішення про ризик робить пережита небезпека.

У зв'язку з цією обставиною виділяються два основних феномени: ефект
"Карпентера" і ефект "Обпалених пальців" .

Ефект "Карпентера" полягає в тім, що кожне сприйняття уявлення породжує схильність до подібного ж сприйняття і уявлення. Співробітник, що одержав у небезпечній ситуації поранення чи психотравму, зневіряється в можливість запобігання негативних випадків у майбутньому. У нього розвивається "занепокоєння тривоги", що вимагає психотерапевтичної допомоги.

Ефект "Обпалених пальців" представляє протилежну характеристику поводження співробітників. У цьому випадку працівник, що пережив небезпеку, стає більш завбачливим, обережним, у нього розвивається здатність до мотивованого і розумного ризику.

Питання до лекції № З

1. Дати загальну характеристику ризику в службово-професійній діяльності.

2. Які види ризику?

3. Поняття ризику та професійного ризику.

4.Прийняття управлінського рішення в стані ризику.

5. Тактика поведінки працівників в стані ризику.

6. Суть ефекту " Карпентера".

7. Суть ефекту "Обпечених пальців".