Зайнятість. Види зайнятості

На сучасному ринку праці працівник має право вибору форм зайнятості, способів свого існування. Слід визначити основні терміни, які характеризують поняття зайнятість.

Зайняте населення – активна частина трудових ресурсів, задіяна в суспільному виробництві.

Зайнятість населення - сукупність людей, що живуть на визначеній території, - у районі, регіоні, країні. У структурі населення виділяють також економічно активне населення.

Економічно активне населення – частина населення, що забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг, дана категорія включає зайнятих і безробітних.

Одним із показників зайнятості є рівень зайнятості. Рівень зайнятості - процентне відношення чисельності працюючих у суспільному господарстві й учнів із відривом від виробництва до загальної чисельності трудових ресурсів.

Розрізняють наступні види зайнятості: повна зайнятість, часткова зайнятість, ефективна зайнятість і раціональна зайнятість. Можна розмежувати поняття повної зайнятості в тоталітарному суспільстві і повної зайнятості в умовах ринкового господарства.

Повна зайнятість у тоталітарному суспільстві – це загальна, поголовна, тотальна зайнятість населення. Повна зайнятість в умовах ринкового господарства – ціль, до якої необхідно прагнути. Вона досягається тоді, коли попит на робочу силу збігається з її пропозицією.

Часткова зайнятість - зайнятість, яка заснована на неповному використанні робочої сили протягом часу нестандартної тривалості.

Слід зазначити, що теорія і політика зайнятості перетерпіла істотні зміни. Політика повної зайнятості склалася в СРСР унаслідок панування теорії і практики примітивного комунізму, що були розкритиковані К. Марксом ще в ранніх його роботах. Вона була результатом нерозвинених виробничих відносин соціалізму і низького рівня розвитку продуктивних сил, переваги екстенсивних методів господарювання. Повна зайнятість у СРСР представляла поголовну зайнятість маломобільної робочої сили, що звикла одержувати низьку заробітну плату не за працю, а за робоче місце. Така модель використання трудових ресурсів націлена на дешеву робочу силу з нерозвиненими сучасними потребами і великою кількістю безкоштовних соціальних послуг досить низької якості. З погляду тоталітарної держави, вона була кращим способом забезпечення всіх робітниками місцями і мінімальними засобами існування, а також тотальним контролем за населенням

Тому в другій половині 80-х років була визначена й одержала офіційне схвалення концепції ефективної зайнятості і раціональна зайнятість.

Ефективна зайнятість -це зайнятість, яка обґрунтована з урахуванням тільки економічного критерію.

Раціональна зайнятість- зайнятість, яка обґрунтована з урахуванням різних видів критеріїв (соціального, організаційного, політичного і т.п.), а також процесів формування, розподілу (перерозподілу) і використання трудових ресурсів з урахуванням їх статевої, вікової і освітньої структури, режимів відтворення працездатного населення і його розміщення по території.

Основними компонентами ефективної зайнятості є: скорочення (ліквідація в майбутньому) важкої, примітивної, некваліфікованої праці; стимулювання гнучких форм зайнятості, що дає можливість забезпечити роботою всіх бажаючих працювати настільки, наскільки вони цього бажають; формування соціального партнерства працюючих по наймом з роботодавцями. Ефективна зайнятість - зайнятість, що забезпечує гідний доход, здоров'я, ріст рівня освіти для кожного члена суспільства на основі росту суспільної продуктивності праці

Для нашого суспільства є два варіанти розвитку. Перший полягає в тім, щоб усім зберегти статус-кво, тобто усім платити однаково і мало, робочу силу залишити мобільною. Другий полягає в тому, щоб істотно підвищити рівень заробітної плати, але не всім однаково, а диференційовано, у залежності від реального внеску у виробництво. При цьому вводити працезберігаючу техніку і технологію, скорочувати надлишкові кадри, виплачувати їм допомогу, розмір якої прямо залежить від рівня зарплати, і надавати безкоштовно можливість перекваліфікації і допомоги в працевлаштуванні. Перший варіант значно зменшує якість робочої сили, продуктивність праці. Другий - це модель розвитку ринку праці у всіх розвитих країнах. Тому наше суспільство повинне скорегувати свої соціальні орієнтири. Мова ведеться про зміну концепції робочої сили, тобто про відмовлення від концепції повної зайнятості і прийнятті на озброєння концепції ефективної зайнятості. У нових економічних умовах потрібна вже не просто зайнятість, а зайнятість ефективна.

В міру поглиблення економічної реформи формується ринок праці, заснований на виключному праві людини розпоряджатися своїми здібностями до праці, регульований збалансованістю попиту та пропозиції робочої сили. На відміну від командного розподілу і перерозподілу трудових ресурсів, ринок праці регулює особисте право громадян на працю і підвищує його економічний статус у суспільстві. Тепер кожна людина сам добровільно обирає форму зайнятості, вид діяльності і професію. Ніхто не має права примушувати людину до праці адміністративними засобами.

На стан зайнятості впливають ряд наступних факторів:

1) демографічні: відтворення населення, демографічна політика. До основних демографічних показників відносяться: природний приріст населення, природний рух населення.

Відтворення населення – процес безупинного поновлення покоління людей у результаті взаємодії народжуваності і смертності.

Демографічна політика– частина загальної соціальної політики, спрямованої на досягнення бажаного в довгостроковій перспективі типу відтворення населення з урахуванням регіональних розходжень у його розвитку.

Природний приріст населення – різниця між числом народжених і померлих.

Природний рух населення– узагальнене вираження сукупності народжень і смертей, що викликають зміну чисельності населення на конкретній території.

2) процеси формування трудових ресурсів (підготовка кадрів).

3) процеси руху трудових ресурсів (міграція населення).

Міграція населення – процес переміщення людей через границі тих чи інших територій зі зміною назавжди або на якийсь час постійного місця проживання, або з регулярним поверненням до нього.

Міграція населення може проходити у формах еміграції й еміграції.