Економічна та соціальна сутність зайнятості

Економічна сутність зайнятості полягає в тому, що це є діяльність зі створення суспільного продукту (національного доходу). Практичний висновок з цього простий: чим більше зайняті трудові ресурси — тим краще використовується трудовий потенціал країни, а також окремих регіонів, галузей, підприємств, тим більше виробляється суспільного продукту. Це є перша основа, на якій має базуватись Державна програма зайнятості населення.

Соціальна сутність зайнятості полягає в тому, що вона відображає не тільки потребу людей у прибутках, але й необхідність особи в самовираженні через суспільно корисну працю, а також відображає ступінь задоволення своїх потреб при певному piвні соціально-економічного розвитку суспільства. Практичний висновок, отже, такий, що суспільство, якщо воно націлене на подальший соціальний i економічний розвиток, не може байдуже ставиться до кiлькостi громадян, які не зайняті суспільно корисною працею.

Тобто, безробіття, понад природну його норму, має знижуватись конкретними державними заходами впливу на спiввiдношення попиту i пропозиції робочої сили. I це має бути другою основою, на якій будується Державна програма зайнятості населення i державна політика в цій галузі взагалі.

3айнятiсть наочно визначає, як працездатне населення забезпечено робочими місцями.

Головні принципи зайнятості населення в ринковій економiцi соціального спрямування наступні:

1) виключне право громадян розпоряджатись своїми здібностями до праці. Не дозволяється примусовість праці, окpiм випадків, визначених законом. Такий принцип передбачає те, що особа обирає сама, де i скільки працювати, за яких умов i вiдповiдає за наслідки своєї діяльності. Але це не означає, що суспільство зобов’язане задовольнити потреби кожного в тому або іншому виді зайнятості чи професії;

2) відповідальність держави за створення умов для реалізації права громадян на працю. Цей принцип покладено в основу діяльності Мінicтepствa праці та соціальної політики України через органи Державної служби зайнятості. В основі політики зайнятості лежить відмова від жорсткої регламентації форм i режимів зайнятості, вимушеної обов’язковості праці; в суспільній сфері та сприяння розкриттю інтересів і потреб людини через вільний вибір будь-якої сфери суспільно корисної діяльності.