Безробіття як економічна категорія

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація у суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлено переважанням пропозиції над попитом. Хоча й існує думка, що безробіття є стимулятором трудової дисциплінованості і активності населення, яке працює однак соціально - економічні втрати від безробіття настільки значні, що в усьому світі докладається багато зусиль для його мінімізації, і все ж жодній країні не вдається ліквідувати його повністю.

Безробітні громадяни у визначенні МОП — особи віком 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:

1) не мають роботи (прибуткового заняття);

2) шукають роботу або намагаються організувати власну справу протягом зазначеного тижня;

3) готові приступити до роботи протягом двох наступних тижнів.

Згідно із законодавством України до безробітних зараховують працездатних громадян працездатного віку, які [7]:

1) через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів;

2) готові та здатні приступити до відповідної роботи;

3) зареєструвалися у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Кількість (чисельність) безробітних — це абсолютний показник безробіття, що показує його розміри. Відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населення – це відносний показник його поширеності, який називається ще рівнем безробіття.

За методологією МОП рівень безробіття визначається за формулою:

Рб = Чб / Чеан * 100%, (4.3)

де Рб — рівень безробіття, %;

Чб — чисельність безробітних, що зареєстровані в службі зайнятості, осіб.

В Україні рівень безробіття можна розрахувати за формулою:

Рб = Чб / Чппв * 100%, (4.4)

де Чппв — чисельність працездатного населення працездатного віку відповідно до балансу трудових ресурсів, осіб.