Види безробіття

Безробіття — це складне, багатопланове явище, яке має безліч форм та виявів.

Безробіття проявляється у двох формах: абсолютне і відносне.

До абсолютного належить:

1) фрикційне безробіття, яке пов’язане з переміщенням осіб з однієї роботи на іншу, з однієї місцевості — до іншої. Отже, це своєрідна соціальна, суперечність, яку розуміють як проблему пошуку відповідної роботи;

2) структурне безробіття, яке виникає в результаті структурних зрушень в економiцi, що впливають на структуру сукупного политу на робочу силу: на одні професії попит підвищується, на інші — падає;

3) циклічне безробіття, яке виявляється в умовах спаду як фази економічного циклу.

Відносне безробіття включає в себе:

1) добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він не задоволений рівнем оплати праці, умовами роботи, психологічним кліматом в колективі;

2) вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація проводить скорочення персоналу;

3) конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії i перепрофілюванням підприємств військово-промислового комплексу на випуск цивільної продукції;

4) технологічне — пов’язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і наймом працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікацій;

5) сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різні коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво);

6) інституційне – це безробіття, яке зумовлене правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили.);

7) застійне безробіття є особливо небезпечним, якщо триває достатньо довгий час. За результатами досліджень американських соціологів після річної вимушеної перерви в роботі людина практично не може адаптуватися до нормальної трудової діяльності, навіть якщо вдається знайти робоче місце.

Відповідно, міжнародна статистика звертає увагу на загальний рівень безробіття понад 12 місяців, так зване тривале застійне безробіття.