Безробіття і соціальні виплати, що пов’язані з безробіттям

Дії ринкового механізму приводять до вивільнення частини працівників, до появи безробіття. Для того, щоб підтримати незайняте населення в період відсутності роботи, створити умови для їх перепідготовки і повторне включення в трудовий процес Законом України „Про зайнятість населення” та Законом України „Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття” передбачені виплати допомоги по безробіттю, компенсації при звільненні з ініціативи адміністрації у зв’язку зі змінами у виробництві тощо.

Ринкова інфраструктура –це сукупність інститутів сприяння зайнятості, профорієнтації, профпідготовки і перепідготовки кадрів; мережа служб зайнятості; мережа центрів підготовки і перепідготовки робочої сили; мережа центрів професійної орієнтації.

Основний елемент інфраструктури ринку праці – державна служба зайнятості, яка включає в себе органи трьох рівнів: державний, обласний і місцевий.

Наряду з державними органами сприяння зайнятості до інфраструктури ринку праці відносять недержавні підприємства по сприянню зайнятості (центри працевлаштування молоді, кадрові агенції тощо).

Усі складові ринку праці покликані в сукупності забезпечити збалансованість попиту і пропозиції робочої сили, реалізацію конституційного права людини на працю і вільний вибір діяльності, на відповідний соціальний захист.

В кінцевому рахунку взаємодія усіх складових направлено на створення і підтримку балансу інтересів усіх суб’єктів ринку праці.

2.3. Класифікація та сегментація ринку праці

Ринок праці є складним і багатогранним явищем, він включає в себе економічні, юридичні, соціальні й психологічні відносини. З метою кращого розуміння ринку праці виділяють окремі види і моделі ринку праці.

За характером територіальної і професійної мобільності ринки поділяють на два види:

Перший– орієнтований на територіальний рух робочої сили, тобто заповнення вакантних місць за рахунок переміщення працівників між підприємствами. Підприємства на такому ринку комплектують персонал за рахунок робочої сили зі сторони. Вони вибирають уже підготовлений персонал. (США, Англія та інші англоязичні країни).

Другий– орієнтований на внутрішній рух робочої сили. Підготовка кадрів, формування структури персоналу, переміщення працівників по горизонталі і по вертикалі відбувається всередині підприємства (Японія, до цієї моделі близька модель ринку праці у Франції).

Специфіка моделі у Швеції полягає в активному втручанні в ринок праці держави.

У відповідності до конкретного підприємства виділяють ринок зовнішній – за межами підприємства і внутрішній – в межах конкретного підприємства.

У відповідності до конкретної країнивиділяють ринок праці вітчизняний і зарубіжний.

У відповідності до гнучкості ринки праці поділяють на гнучкий і жорсткий. Гнучкість – це здатність економічної системи відповідати на зовнішні впливи, її здатність зберігати керованість і функціональну рівновагу при зміні зовнішніх умов. Застосування нестандартних режимів використання повного робочого часу, нестандартних форм зайнятості тощо.

Сегментація ринку праці– це його поділ на окремі частини, сегменти за окремими ознаками.

В економічній літературі за критерієм стабільності трудових відносин ринок праці ділять на три сектори: ядро, периферія, безробітні.

Найбільш стійкий сектор – це ядро (первинний ринок праці). Персонал цього сектора має стабільну зайнятість, працює в режимі повного робочого дня, одержує велику заробітну плату, йому створені умови для професійного росту, оволодіння суміжними спеціальностями, його залучають до управління виробництвом. На робочих місцях застосовуються прогресивні технології. В цьому секторі діють сильні профспілки.

Периферія (вторинний ринок праці)характеризується частковою зайнятістю, працею на протязі неповного робочого часу, сезонністю роботи, роботою по короткотерміновим контрактам, непрестижними робочими місцями, високою трудоємністю, примітивністю роботи, низьким рівнем оплати праці, обмеженими можливостями професійного росту, слабким соціальним захистом, відсутністю профспілок.

Третій сектор об’єднує безробітних,які є трудовим резервом для першого і другого секторів ринку праці.

За ступенем державного впливуна ринок праці на сучасному етапі можна виділити три сектори:

– ринок, що регулюється та контролюється державною службою зайнятості;

– неконтрольований ринок праці;

– прихований ринок праці.

Ринок, що регулюється та контролюється державною службою зайнятості – включає все незайняте населення, що зареєстроване в органах державної служби зайнятості та вакантні місця, показані роботодавцями.

Неконтрольований ринок праці – представляє собою попит і пропозицію робочої сили поза послугами державної служби зайнятості. Аналіз неконтрольованого ринку праці здійснюється шляхом статистичного щоквартального обстеження домогосподарств.

Прихований ринок праці – представляє собою попит і пропозицію робочої сили та здійснення найму робочої сили без юридичного оформлення трудових відносин. Аналіз прихованого ринку праці здійснюється шляхом соціологічних обстежень, експертних оцінок та інших методів.

В залежності від статі, віку, здоров’я й рівня кваліфікації робоча сила має деяку специфіку. За цими ознаками виділяють наступні сегменти ринку праці:

– жіночий сектор;

– молодіжний сектор;

– підлітковий сектор;

– сектор інвалідів;

– сектор людей старше працездатного віку.

2.4. Функції ринку праці

Під поняттям „функція” розуміють рід або вид діяльності, тобто „що робить?” предмет або „що виконує?”.

Ринок праці виконує наступні функції:

1. Суспільного поділу праці. Розмежовує найманих працівників і роботодавців. Розподіляє найманих працівників за професіями, за кваліфікацією, за галузями виробництва, за регіонами.

2.Інформаційна. Ринок праці надає учасникам через об’єкти інфраструктури інформацію щодо попиту, пропозиції, умов найму та ціни на робочу силу.

3.Посередницька. На ринку праці встановлюється взаємозв’язок між продавцем і покупцем робочої сили, які через механізми ринку праці задовольняють свої потреби в купівля-продажу робочої сили.

4.Ціноутворююча. Через механізм саморегулювання на ринку праці встановлюється ціна на робочу силу.

5.Стимулююча. Завдяки конкуренції на ринку праці продавці робочої сили прагнуть підвищити якість своєї індивідуальної робочої сили з метою одержання кращого робочого місця, а покупці – прагнуть надати кращі робочі місця з метою залучення робочої сили вищої якості

6.Оздоровлююча. В конкурентній боротьбі суспільство звільняється від економічно слабких підприємств. А конкуренція серед власників робочої сили витісняє робочу силу низької якості. Низькі якісні характеристики можуть забезпечити працівникові низькооплачувану роботу або безробіття. Для одержання кращої роботи працівник має прагнути підвищувати якість своєї робочої сили.

7.Регулююча.Ринок праці впливає на усі сфери економіки, так як робоча сила є ресурсом будь-якого виробництва. Сприяє переміщенню робочої сили з одних регіонів, галузей в інші. Крім цього, забезпечення на ринку праці найманих працівників (81,7% зайнятих) доходами впливає на їх платоспроможність, а звідси ще й регулює виробництво кінцевого продукту.