Предмети і основні типи соціально-трудових відносин. Методи регулювання соціально-трудових відносин

Предмети соціально-трудових відносин визначаються цілями, досягти яких прагнуть люди на різних етапах діяльності. Для кожного рівня і типу соціально-трудових відносин є специфічні предмети та взаємозв’язки між ними.

Предметами соціально-трудових відносин на індивідуальному рівні є сторони трудового життя людини: трудове самовизначення, фахова орієнтація; професійне навчання; найом та звільнення; соціально-професійний розвиток, фахова підготовка та перепідготовка; підвищення кваліфікації, якість праці; оцінка праці, винагорода за працю; трудова активність.

Предметами соціально-трудових відносин на виробничому (мікроекономічному) рівні, наприклад, між найманими працівниками та роботодавцями може бути кадрова політика, яка включає весь спектр діяльності організації з управління персоналом і (або) її окремі елементи: атестація кадрів, економічне зростання підприємства (організації), контроль та аналіз трудової діяльності, організація праці, оцінка ефективності праці, нормування праці, трудові конфлікти та їх розвиток, трудова мотивація.

Предметами соціально-трудових відносин на територіальному рівні є спільні для економічно активного населення адміністративної одиниці трудові проблеми, наприклад, створення нових робочих місць, підтримка місцевих виробників, рівень професійної підготовки працівників, стан соціальної інфраструктури регіону, покращення екологічної ситуації та ін.

Предметами соціально-трудових відносин на галузевому рівні є специфічні питання конкретної галузі. Це може бути нормування праці; встановлення для підприємств галузі мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки виробництва; забезпечення належних умов праці; встановлення мінімальних соціальних гарантій і пільг та ін.

Предметами соціально-трудових відносин на національному (макроекономічному) рівні є основні принципи і норми реалізації соціально - економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо гарантій праці й забезпечення продуктивної зайнятості; державного протекціонізму на ринку праці; створення сприятливих умов для підприємницької діяльності; підтримка національного виробника і т.п.

Предмет соціально-трудових відносин має організаційно-правове закріплення, юридичною формою якого є договори та угоди різних рівнів, які укладаються шляхом проведення переговорів. Типи соціально-трудових відносин характеризують етичні, психологічні та правові форми взаємовідносин у процесі трудової діяльності.

За організаційними формами виділяють такі типи соціально - трудових відносин: партнерство, патерналізм, конкуренція, солідарність, субсидіарність, дискримінація та конфлікт.

Партнерствопередбачає здійснення захисту своїх інтересів суб’єктами соціально-трудових відносин та їх самореалізацію в політику узгодження взаємних пріоритетів.

Патерналізм (державний) передбачає практично повну регламентацію державою соціально-трудових відносин.

Субсидіарністьозначає прагнення людини до самовідповідальності та самореалізації у досягненні своїх цілей.

Солідарність передбачає спільну відповідальність людей, яка базується на особистій відповідальності, узгодженості та спільності інтересів.

Дискримінація– це основане на свавіллі незаконне обмеження прав суб’єктів соціально-трудових відносин. Прояви дискримінації можливі при виборі професії, при вступі до вищих навчальних закладів, при наймі на роботу, при просуванні по службі, в оплаті праці і т.п.

Конфлікт– це зіткнення суб’єктів взаємодії, викликане протилежною направленістю цілей, інтересів, поглядів.

Конкуренція – наявність значної кількості незалежних покупців та продавців на ринку праці та можливість для них вільно входити та покидати ринок праці.

За характером впливу на результати економічної діяльності та якість життя людей соціально-трудові відносини бувають двох видів: конструктивними (сприяють успішній діяльності підприємства та суспільства) та деструктивними (не сприяють успішній діяльності підприємства та суспільства).

Існують наступні методи регулювання соціально-трудових відносин:

1)Нормативно-правові методиє результатом нормотворчої діяльності держави (органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування). Це закони, постановах уряду, укази Президента, інших нормативних актах, які затверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування.

2)Програмно-цільові методипередбачають розроблення й застосування програм у соціально-трудовій сфері, які залежно від рівня реалізації поділяються на національні, регіональні (територіальні), галузеві та програми виробничого рівня (підприємств, організацій). Так, на національному рівні в Україні розробляються та реалізуються програми зайнятості, соціальної політики, розвитку і використання трудового потенціалу, боротьби з бідністю та багато інших.

3) Адміністративно-розпорядчі та організаційно - впорядкувальні методи застосовуються переважно на рівні підприємств й організацій та покликані регламентувати взаємовідносини в системі: роботодавець — адміністрація; адміністрація — наймані працівники; керівник – підлеглі працівники, а також взаємовідносини між працівниками, які пов’язані різними формами поділу та кооперації праці.

4) Договірні методи пов’язані з проведенням консультацій, переговорів між соціальними партнерами та укладенням системи угод і договорів на різних рівнях соціально-трудових відносин.

5) погоджувально-арбітражні, посередницькі, примирні методи мають на меті запобігати трудовим конфліктам.

партисипативні методи передбачають запровадження сучасних форм і методів участі найманих працівників в управлінні виробництвом, у прийнятті та реалізації організаційно-управлінських нововведень.

Питання

1. У чому сутність соціально-трудових відносин?

2. Які основні чинники впливають на формування соціально-трудових відносин?

3. Як Ви оцінюєте роль праці в сучасному суспільстві?

4. Охарактеризуйте сторони і суб’єкти соціально-трудових відносин. Чим відрізняються ці поняття?

5. Назвіть рівні соціально-трудових відносин.

6. Викладіть основні принципи формування соціально-трудових відносин.

7. Які основні напрямки формування системи соціально-трудових відносин?

8. Поясніть сутність методів регулювання соціально-трудових відносин.

9. Дайте визначення термінам „соціальна політика” і „соціальний захист”.

10. На яких принципах будується система соціального захисту?

11. Які напрямки охоплює соціальний захист?

12. У чому полягає основне призначення соціальних гарантій?