Предмет договору факторингу

Матеріальний предмет договору факторингу становлять грошові вимоги клієнта до третьої особи, що випливають з надання товарів, виконання ним робіт чи надання послуг третій особі. При цьо­му законодавець особливо підкреслює, що грошові вимоги можуть бути як такими, за якими вже настав термін платежу, так і майбутніми, тер­мін платежу за якими настане пізніше.

Юридичним предметом договору факторингу є дії сторін — надання фінансування під відступлення грошової вимоги. В. В. Луць справедливо відзначає, що факторинг є універсальною системою фінансового обслу­говування клієнтів³. Як правило, за договором факторингу фактор не тільки надає фінансування, але й пов'язані з цим різноманітні фінансові послуги, насамперед із ведення бухгалтерського обліку і пред'явлення до оплати рахунків за грошовими вимогами, що надходять. Найчастіше до­говір факторингу є договором, що триває, свого роду факторинговим об­слуговуванням, оскільки при однократності такого фінансування істотно знижується позитивний ефект використання конструкції факторингу.

Проте необхідно зазначити, що сучасне регулювання факторингових відносин не дає змоги провести чіткого розмежування цесії й відступ­лення вимог у межах факторингових відносин, оскільки фактично поло­ження ЦК про факторинг не закріплюють будь-яких специфічних ознак такого договору. На відміну від згаданої Конвенції УНІДРУА, надання фактором додаткових послуг клієнту має факультативний характер.