Припинення договору управління майном

Цивільний кодекс України містить правила щодо припи­нення договору управління майном.

Частина 1 ст. 1044 ЦК містить вичерпний перелік підстав припи­нення договору управління, які грунтуються на волевиявленні сторін або сторони, рішенні суду або в силу прямої вказівки закону.

У підставах припинення договору управління майном знайшли своє відображення особливості цього способу здійснення права власності на чуже майно і в чужому інтересі.

Реальний і володільницький характер повноважень управителя май­ном і неможливість їх здійснення в разі відсутності об'єкта управління через його загибель, тягне за собою припинення договору управління за підставою, передбаченою ч. 1.1 ст. 1044 ЦК. Договір має припинятися за цією підставою у випадку загибелі (знищення) всього об'єкта управ­ління або його певної частини, якщо це робить неможливим належне управління або інше не передбачене договором. До загибелі мають при­рівнюватися тривала відсутність об'єкта управління у зв'язку з втратою володіння поза волею управителя, якщо це робить очевидною немож­ливість належного виконання договору.

У силу загальних положень ЦК про право власності (ч. 1 ст. 323) ризик випадкової загибелі та випадкового пошкодження (псування) майна, переданого в управління, несе його установник, якщо інше не встановлено договором управління або законом.

Переважна більшість підстав припинення цього договору грунтуєть­ся на факторі довіри до особистості управителя, спроможного належно управляти майном. Довіра вважається втраченою у разі вчинення упра­вителем будь-яких дій (юридичних, фактичних, у тому числі амораль­них), настання подій, які роблять очевидним невиконання або нена­лежне виконання договору управління.

Втрата довіри до особистості управителя має кваліфікуватися як його неможливість здійснювати управління майном і визнаватися під­ставою для відмови установника управління від договору.

Довіра до особистості управителя припиняється в разі припинення або обмежень юридичного статусу цієї особи як суб'єкта права, що виключають можливість належного виконання договору управління. Тому договір управління припиняється в разі визнання управителя не­дієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті.

Особистим характером договору управління зумовлені підстави його припинення у разі неможливості збереження складу учасників договору управління. Тому договір управління припиняється при вчиненні будь-якої події або дії (смерть, ліквідація, відмова від договору), які роблять очевидним неможливість подальшої участі в договорі одієї із сторін, а також вигодонабувача.

Договір управління припиняється і в разі відмови установника уп­равління від договору з іншої, ніж неможливість управителя здійснюва­ти управління майном, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором.

Підстави припинення договору управління, передбачені пунктами 1—6 ч. 1 ст. 1044 ЦК, вважаються самостійними. Заява установника про припинення договору за цими підставами не може визнаватися підста­вою припинення договору управління у зв'язку з відмовою установника управління від управління, передбаченою п. 7 ч. 1 ст. 1044 ЦК, за якою договір управління припиняється за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором.

Забезпечення захисту інтересів кредиторів, у тому числі установни­ків управління майном, передбачає створення спрощених процедур звернення стягнення на майно боржників призупиненням виконання або припиненням договірних зобов'язань. Наведеним обумовлено при­пинення договору управління в разі визнання фізичної особи—установ­ника управління банкрутом, передбачене п. 8 ч. 1 ст. 1044 ЦК.

Частина 2 ст. 1044 ЦК містить перелік трьох форм відмови від дого­вору, що ведуть до його припинення (пункти 4, 6, 7). Незважаючи на певну специфіку, вони відповідають загальним вимогам, які пред'являються до відмов від виконання договору. Якщо договором не перед­бачено інший строк, то повідомлення про відмову від його виконання повинно бути отримано іншою стороною не пізніше трьох місяців до моменту його припинення (ч. 2 ст. 1044 ЦК). Це правило не поши­рюється на відмову від договору вигодонабувача.

Частина 3 зазначеної норми ЦК містить диспозитивне правило сто­совно умов передачі майна, що залишилося після припиненя договору управління. Після припинення договору управління, майно, яке пере­буває в управлінні, передається установникові управління, якщо інше не передбачено договором. Наприклад, у випадку припинення управ­ління договором може передбачатися обов'язок управителя розпродати всі активи управління і безкоштовно передати виручені кошти на бла­годійні цілі конкретно визначеному або невизначеному колу вигодона-бувачів. У разі припинення управління управитель зобов'язаний розпо­рядитися залишком майна відповідно до вказівок установника або умов, передбачених договором управління.