Входження УСРР до складу СРСР

Історія виникнення Союзу Радянських Соціалістичних Республік розпочинається з 1919 р. Перебуваючи у стані громадянської війни, керівництво більшовицької Росії приймає рішення про необхідність об’єднати зусилля та ресурси республік. З цією метою у 1919 р. між ними було сформовано військово-політичний союз, що об’єднав основні сфери їх діяльності (оборону, економіку, транспорт, фінанси, зв’язок). І хоч за Конституцією 1919 р. УСРР залишалась юридично незалежною державою, фактично вона вже перебувала під повним контролем більшовицької Росії.

З припиненням громадянської війни робота щодо створення нової держави отримала продовження. 28 грудня 1920 р. представники Росії В. Ленін i Г. Чичерін, з одного боку, i України X. Раковський – з іншого, підписали договір про військовий i господарський союз. Згідно з досягнутими домовленостями, уряди держав оголошували про об’єднання семи наркоматів – військових i морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошти, телеграфу та Вищої Ради Народного Господарства (ВРНГ). Згідно з договором, об’єднані наркомати входили до складу Раднаркому РСФРР i мали в Раднаркомі УСРР своїх уповноважених. Цей договір було ратифіковано на V Всеукраїнському з’їзд рад (березень 1921 р.). Аналогічні угоди підписали й інші республіки. На початку 1922 р. договірні відносини радянських республік були доповнені укладенням дипломатичного союзу. Формат цих домовленостей підтверджував факт поступового перетворення республік на автономні території Радянської Росії.

Проте такий підхід не задовольняв у повній мірі представників національних республік. Москва часто втручалась у їхні справи, намагаючись підпорядкувати собі. Так, при обговоренні питання економічного районування держпланом РСФСР було запропоновано поділити Україну на дві економічні області – Південну з центром у Харкові та Південно-Західну з центром у Києві. Економікою обох областей мала керувати з Москви ВРНГ РСФСР. За умови реалізації цього плану Україна повністю втрачала економічну самостійність.

Для обговорення існуючої ситуації з ініціативи республік було утворено комісію з питань конкретизації федеративних відносин. Її очолили члени ЦК РКП(б) Г. Орджонікідзе, Х. Раковський, Г. Сокольников, І. Сталін. Попри протиріччя, кінцевим варіантом роботи комісії став проект резолюції «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками», що передбачав входження останніх до Російської Федерації на правах автономії. Змінити ситуацію вдалося завдяки особистому втручанню В. Леніна. Використовуючи свій авторитет на жовтневому (1922) пленумі ЦК РКП(б), він домагається згоди на утворення єдиної держави за принципом федерації рівноправних республік.

Однак працюючи над розробкою конституційних документів комісія у складі І. Сталіна, М. Калініна, Г. П’ятакова, Х. Раковського поклала в основу документа засади єдиної держави. Створювалися наркомати трьох типів – злиті, об’єднані, автономні. Злиті (5 наркоматів) мали цілковиту владу на території нової федерації, об’єднані (5 наркоматів) підпорядковувалися московській колегії, автономні були самостійними – це юстиції внутрішніх справ, землеробства, освіти, охорони здоров’я і соцзабезпечення. 30 грудня 1922 р. І з’їзд рад СРСР затвердив декларацію про утворення Союзу РСР і союзний договір. Союз складався з чотирьох республік – РСФРР, УСРР, БСРР, ЗСФРР (Азербайджан, Вірменія, Грузія). 26 січня 1924 р. відбувся II з’їзд рад СРСР, який остаточно затвердив першу Конституцію Радянського Союзу. У ній було окреслено коло питань, що належали до компетенції вищих органів влади СРСР: зовнішня політика, кордони, збройні сили, транспорт, зв’язок, планування господарства, оголошення війни і підписання миру. Формально кожна республіка мала право виходу з СРСР, але механізму такого виходу не було розроблено. Тому, не змінюючи своєї зовнішньої форми, «союз республік» фактично перетворився на жорстко централізовану, унітарну державу. У травні 1925 р. процес входження України до складу СРСР було завершено. IX Всеукраїнський з’їзд рад затвердив новий текст Конституції УСРР, у якому законодавчо закріплювався вступ Радянської України до Радянського Союзу. У 1929 р. була затверджена нова Конституція УСРР. Вона визнавала переваги союзних органів над республіканськими. У конституції закріплювалось утворення у складі УСРР Молдавської АСРР. Кримська АСРР була створена 18 жовтня 1921 р. і перебувала у складі РРСФР.