Ситуаційний підхід

Центральним моментом ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обставин, які впливають на організацію в даний час. Ситуаційне мислення дає можливість керівникам краще зрозуміти, які методи та прийоми будуть найкраще сприяти досягненню цілей організації у конкретній ситуації.

Ситуаційний підхід передбачає, що концепції традиційної теорії управління окремих шкіл не можна застосовувати до організацій огульно, оскільки кожна організація унікальна. Власне системний підхід дає можливість інтегрувати різні часткові підходи, методи для управління конкретними ситуаціями, які вимагають різних типів знань.

Ситуаційний підхід не є простим набором інструментів, принципів. Це спосіб мислення про організаційні проблеми та їх вирішення. В ньому збережена концепція процесу управління організацією. Однак ситуаційний підхід зосереджує свою увагу не на загальних процесах управління, а на специфічних прийомах, які повинні використовувати менеджер для ефективного розв’язання конкретної проблеми (напр., використання різних способів побудови організаційних структур, проектування плоских та ієрархічних структур управління, централізація та децентралізація управління, виділення нової ланки тощо).

Отже, ситуаційний підхід концентрує свою увагу на ситуаційних відмінностях між організаціями та всередині організацій. З його допомогою визначається значимість змінних ситуації та їх вплив на ефективність організації.

М.Х. Мескон, М.Альберт та Ф.Хедоурі запропонували схему реалізації ситуаційного підходу з допомогою таких чотирьох кроків[4]:

1. Керівник повинен знати засоби професійного управління, які виявили свою ефективність.

2. Керівник повинен передбачати ймовірні позитивні і негативні наслідки від застосування даної методики або концепції.

3. Керівник повинен вміти правильно інтерпретувати ситуацію та визначити фактори, які є найбільш важливими в даній ситуації.

4. Керівник повинен вміти пов’язати конкретні прийоми, які б викликали найменш негативний ефект в умовах існуючих обставин.

Слід зазначити, що успіх ситуаційного підходу залежить від визначення головних змінних ситуації та їх впливу.

Встановлення основних змінних у сфері лідерства, поведінки організаційних структур та кількісних оцінок визначили вагомий вклад ситуаційного підходу до управління. Більшість вчених визначили, що існує не більше десяти змінних факторів, які можна класифікувати як внутрішні і зовнішні.