Системний підхід в менеджменті.

Системний підхід – це не набір інструкцій чи принципів для керуючих, а спосіб мислення по відношенню до організації та управління. Він випливає з розуміння організації як системи – взаємопов’язаного набору елементів, що функціонують як єдине ціле (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Системний підхід до організації

Сприймаючи організацію як систему, ми отримуємо різні важливі погляди на організацію. Ми можемо визначити чотири основні елементи: затрати (вкладення), трансформаційні процеси, випуск (результати) і зворотній зв’язок.

Розуміння організації як відкритої системи характеризується взаємодією із зовнішнім середовищем. Енергія, інформація, матеріали – це об’єкти обміну із зовнішнім середовищем. Крім цього, відкрита система має здатність пристосовуватись до змін у зовнішньому середовищі, щоб продовжити своє функціонування.

Важливе розуміння організації як системи – поділ її на підсистеми. Організація є єдністю соціальної і технічної, керуючої та керованої підсистем, які взаємодіють між собою. Кожна з цих підсистем ділиться на ще менші підсистеми (відділи, управління, цехи, служби маркетингу, збуту, виробництва, фінансів та ін.), які також взаємодіють між собою. Оскільки всі підсистеми організації тісно взаємопов’язані, то робота кожної з них та кожного окремого працівника дуже важлива для успіху організації в цілому.

Системний підхід виділяє значення підсистем: зміни в одній з них впливають на роботу інших. Тому системний підхід вимагає забезпечити дисципліну управління, що служить основою для інтеграції та взаємодії всіх підсистем організації.

Управління організацією неможливе без врахування синергетичного ефекту (підсистеми діють успішніше, коли працюють разом), та ентропії як процесу, що веде до занепаду організації (організація не слідкує за зворотним зв’язком зі своїм середовищем і не пристосовується до нього, вона може збанкрутувати). Головне завдання організації полягає у постійному оновленні організації, щоб уникнути ентропії.

Системний підхід став базою для синтезування нових знань і теорій, які будуть розроблятись в майбутньому.

Більше того, системний підхід дозволяє визначити роль кожної із шкіл менеджменту, які зосереджували свою увагу на одній із підсистем організації, і тому не могли правильно визначити всі основні компоненти організації, їх вплив і взаємозв’язки. Системна теорія конкретно не визначає основні змінні компоненти організації, хоч дає розуміння їх впливу. Визначення змінних та їх впливу на ефективність організації визначає ситуаційний підхід, який є логічним продовженням теорії систем.