Проблемно-предметні підходи

Сьогодні менеджери вирішують дуже багато проблем, забезпечуючи успіх своїх компаній. Розглянемо деякі з них.

2.10.1. Глобалізація.

Глобалізація є дуже суттєвою проблемою сучасного менеджменту. Це пов’язано з діяльністю компаній на глобальному ринку. Керування в глобальній економіці пов’язане з багатьма різними проблемами і можливостями. Серед них слід виділити наступні.

В центрі постійної уваги менеджерів повинно бути політико-правове середовище країни, де працює компанія (напр. умови володіння власністю, умови використання природних ресурсів, компонентів інфраструктури, роль уряду в бізнесі, стабільність законів які визначають правила ринкових відносин). Інша проблема – стабільність економічного середовища, менеджерам, які працюють в інших країнах треба враховувати коливання обмінного курсу валют, рівень інфляції, а також податкову політику. Ці показники впливають на рівень прибутку, ціни сировини, робочу силу та власну продукцію. Наступна важлива проблема – відмінності у поведінці в різних культурах. (напр., цінності, символи і переконання в різних культурах дуже відрізняються). Дослідження засвідчують, що цінності національних культур впливають на працівників більше, ніж корпоративні цінності. Національні цінності впливають на моделі поведінки працівників, їх ставлення до роботи на стосунки з керівництвом, на стиль і процеси ухвалення рішень та структуру організації.

2.10.2. Різноманітність трудових ресурсів і робочої сили.

Сучасні організації характеризуються великою різноманітністю трудових ресурсів і робочої сили. Працівники тепер більше відрізняються за статтю, віком, національністю та фізичними можливостями. Експерти прогнозують, що протягом першої половини ХХІ ст. відбудуться фундаментальні зміни у структурі трудових ресурсів. Ці зміни повинні позитивно вплинути на роботу компаній, оскільки збільшується кількість точок зору і навиків, необхідних для вирішення проблем, що виникають у компанії. Тому менеджери повинні змінити свої підходи і перейти від формування одноманітних штатів до різноманітних. Завдання полягає в тому, щоб забезпечуючи довготривалість роботи працівників, зберегти їх специфічні відмінності. Тому слід постійно розробляти нові програми управління в умовах різноманітності трудових ресурсів (напр., спеціальні мотиваційні програми і методи для різних вікових національних груп та інших груп працівників).

2.10.3. Інформаційні технології

Інформаційні технології завжди суттєво впливали на способи управління організацією. Наприклад, Іnternet дає можливість економити значні кошти при купівлі товарно-матеріальних цінностей. Використання комп’ютерів, швидкодіючих моделей, локальних сіток дає можливість виконувати роботу за межами організацій.

Ключовими проблемами пов’язаними з інформаційними технологіями, конфіденційність у роботі працівників, якість управлінських рішень, оптимізація інвестицій фірми у нові форми технологій (напр. Word Wide Web, яка дає можливість якнайшвидше отримати необхідну інформацію).

2.10.4. Всезагальне управління якістю

Її прийнято називати терміном Total Quality Management – TQM. Це філософія менеджменту, яка керується потребами та очікуваннями клієнта і зосереджена на постійному вдосконаленні робочих процесів. Основними компонентами всезагального управління якістю є групи контролю за якістю, вдосконалення робочого процесу, взаємодія, поліпшення відносин з постачальниками, увага до потреб та побажань споживачів

2.10.5. Руйнування ієрархічних структур управління та скорочення

Більшість сучасних організацій руйнують існуючу ієрархію управління. Це дозволяє знизити затрати, підвищити ефективність і конкурентноздатність, збільшити особисту участь працівників і гнучкість компанії, а також зосередитись на тих видах робіт, які вони можуть виконувати найкраще. З цією метою організації впроваджують такі організаційні заходи як скорочення штатів, залучення тимчасових робітників та розширення повноважень окремих працівників та груп.

Скорочення штатів – це організаційні реструктуризаційні заходи, скеровані на зменшення кількості працівників, менеджерів та спеціалістів.

Тенденції до скорочення керівних працівників збережуться і в майбутньому. Тому в кожному конкретному випадку слід вивчати позитивні та негативні наслідки цього процесу. Аналіз свідчить, що скорочення більше приносить втрат, ніж зростання доходів. Крім того, скорочення може призвести до значних проблем гуманітарного та морально-етичного характеру.

Інший напрям руйнування ієрархії – збільшення кількості тимчасових працівників, які працюють тимчасово або неповний робочий день, консультантів, позаштатних працівників тощо.

Управління такими працівниками повинно здійснюватись справедливо та гнучко. Менеджери повинні проявляти особливий такт і діяти так, щоб тимчасові працівники не почували себе людьми нижчого ґатунку.

Концепція розширення права працівників пов’язана з підвищенням складності багатьох видів робочих завдань. Сьогоднішні робітники часто краще ніж менеджери знають як ефективніше виконувати доручену їм роботу. Багато фірм проводять заходи щодо надання працівникам і колективам прав для самостійного прийняття рішень, пов’язаних з виконуваною ними роботою.

2.10.6. Етична і соціальна відповідальність

Інша проблема менеджменту, яка знову набула вагомості – це етична та соціальна відповідальність компаній за випуск недоброякісної продукції (зокрема, ліків, продуктів харчування), шахрайство, хабарництво урядових осіб, забруднення довкілля, порушення соціального захисту працівників у зв’язку із скороченням штатів тощо.

Студенти повинні розуміти, що етика бізнесу стосується не тільки соціальної відповідальності. Етика – це особисті переконання про те, правильні чи неправильні поведінка, дії або рішення. Етика менеджера є стандартом поведінки, яка спрямовує окремих менеджерів у їхній роботі. Вона має принципове значення при трактуванні працівників організацією та їх ставленні до організації, у стосунках між фірмами та їх працівниками, іншими економічними суб’єктами, до яких належать споживачі, постачальники, конкуренти, дилери, профспілки.

Очевидно, що поліпшення етичної поведінки повинно починатися від керівників вищої ланки, які створюють базові основи культури організації та взірець прийнятої поведінки для персоналу. Для цього організації розробляють та дотримуються кодексу етики, створюють комітети з етики, проводять навчання персоналу з етичної поведінки та ін.

Соціальна відповідальність – це сукупність зобов’язань, що їх організація має дотримуватись і за допомогою яких створювати соціальне середовище, в якому вона функціонує. Створення сприятливого середовища забезпечує сприятливі умови для бізнесу. Це означає, що компанії повинні виробляти стратегію реалізації соціальних зобов’язань як виклик, що потребує детального планування, ухвалення рішень, розгляду та оцінки. Організації використовують для цього формальні (законослухняність, етичну відповідальність, філантропічні внески) та неформальні методи (лідерство, організаційна культура, ставлення в організації до інформаторів). Все це дозволяє формувати та визначати сприйняття людьми позиції організації щодо соціальної відповідальності.