Загальні підходи до ухвалення рішення
Обмежені можливості людини по сприйняттю і переробці ; інформації приводять до неоптимальності прийнятих рішень. А посилення інтелектуальних можливостей людини досягається на основі наукового підходу, що базується на теорії керування.
У теорії прийняття рішень міститься система основних ідей, описуються закономірності процесу прийняття рішень, визначаються методи і технологія вироблення рішення, формуються найважливіші практичні рекомендації.
Існують різні підходи до вирішення проблем. З них можна визначити три підходи:
· концепція математичного вибору рішень (нормативний підхід);
· якісно-предметна концепція (дескриптивний підхід);
· комплексна (змішана) концепція управлінських рішень.
У рамках математичної теорії прийняття рішень за допомогою нормативних моделей вибір найкращих альтернатив здійснюють, виходячи з заданого критерію і ситуації, у якій приймаються рішення [11].
Нормативні моделі наголошують на тім, як ЛПР повинно підходити до прийняття рішень. Математична теорія прийняття рішень заснована на припущенні, що всі ЛПР є "економічно мислячими" людьми і вони намагаються максимізувати результати господарської діяльності підприємства (наприклад, прибуток). Однак у житті ЛПР не завжди прагнуть максимізувати економічний результат. Замість цього ЛПР приймає задовільне, "досить гарне" рішення. У цьому випадку при прийнятті рішень можуть використовуватися такі критерії, як "прийнятна величина прибутку", "надійне виконання плану" і т.п. Математична теорія прийняття рішень не дає рецептів для демонстрації того, як рішення фактично повинні прийматися.
Спроби осмислити щирі причини прийняття рішень привели до виникнення дескриптивних моделей, тобто другого з названих підходів.
В основі цього методу лежить поведінкова теорія прийняття рішень. Вона носить яскраво виражений пояснюючий характер (тобто як фактично приймаються рішення), але не визначає характер (якими повинні бути рішення). У ній використовуються психологічні моделі, у яких враховуються процеси і сили, що пояснюють реальне поводження ЛПР. Інакше кажучи, ЛПР намагається знайти досить гарне рішення в конкретних умовах з урахуванням традицій.
Особисті якості ЛПР є визначальними при виборі рішення. Далеко не всі керівники прагнуть до максимізації якого-небудь критерію, тому що люди по-різному відносяться до ризику і до оцінки очікуваних наслідків прийнятих ними рішень, а також до впливу їх на досягнення цілей інших людей чи груп.
Опис того, чим керується ЛПР при ухваленні рішення, використання ними аргументів, технологічних аспектів цього процесу (дескриптивна модель) — важливе і складне завдання. Ця складність збільшується тим, що багато кількісних оцінок, використовувані при підготовці рішень ("ваги" цілей і критеріїв, наприклад) носять суб'єктивний характер.
Прийняття рішень — це наука і мистецтво. Багато рішень приймаються інтуїтивно. Тому в основі вибору рішень лежить комплексне використання нормативних і дескриптивних моделей.
Такий комплексний підхід має наступні особливості.
1. Побудова комплексних методик обґрунтування рішень,
що сполучають у собі застосування взаємодоповнюючих методів
структуризації, характеризації й оптимізації.
Розглянемо коротко ці поняття.
Структуризація (структурування) — визначає місце і роль ] об'єкта дослідження у вирішенні завдань більш високого рівня (завдання фірми в завданнях об'єднання) і виділяє основні елементи, установлює стосунки між ними. Процедури структуризації дозволяють представити структуру розв'язуваного завдання ,д,./ у вигляді, зручному для наступного аналізу з метою досягнення бажаного результату.
Характеризація, як метод, повинна описувати визначену систему характеристик, що кількісно розкривають структуру розв'язуваної проблеми.
Оптимізація — припускає вибір найкращого варіанта рішення при даних конкретних умовах.
Застосування цих трьох методів дає можливість знижувати невизначеність у процесі обґрунтування рішення і підвищує ефективність діяльності ЛПР.
2. Сполучення формальних і неформальних методів обґрунтування рішень припускає широке використання експертних оцінок і людино-машинних процедур підготовки прийняття рішень. Включення керівника в процес вироблення рішення на всіх його етапах обов'язкове.
Комплексний підхід дає можливість сконцентрувати неформальне мислення ЛПР на найбільш критичних аспектах проблемної ситуації, у якій приймається рішення, а також на пропонованих альтернативах рішення виниклої проблеми.
При цьому виявляються і стають більш ясними сховані припущення, мотиви поводження, аргументи, що логічно включаються в моделі всього процесу.
Дата добавления: 2015-09-21; просмотров: 749;