Види земельних сервітутів

Невичерпний перелік видів земельних сервітутів передбачений у ст.99 ЗКУ:

«Стаття 99. Види права земельного сервітуту

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.»

Є думка, за якою вживання у п.«е» терміну «природна водойма» має особливе значення, забороняючи встановлення сервітутів у випадку із штучною водоймою¹. Зважаючи, що перелік земельних сервітутів є відкритим, з таким підходом погодитися не можна.

Ч.2 ст.403 ЦКУ передбачає також поділ сервітутів на такі, що встановлені на певний строк (строкові) або без встановлення строків (безстрокові).

Ст.100 ЗКУ, ч.2 ст.401 ЦКУ вказує на існування особистих сервітутів, що встановлюються на користь «конкретно визначеної особи». Інші сервітути, які встановлюються на користь «власника (володільця) сусідньої земельної ділянки», отримали доктринальну назву «реальних».

У римському цивільному праві існував також поділ сервітутів на т.з. сільські (шляхові, водні та інші) та міські. Поділ був пов’язаний не з територіальним розташуванням, а з цільовим призначенням. Існувала також класифікація сервітутів на позитивні (полягали у праві вчиняти певні дії щодо ділянки) та негативні (полягали у забороні певних дій щодо чужої ділянки).

NB. У РФ (на відміну від України) існує поділ сервітутів на приватні та публічні. Ст.23 ЗК РФ, ЛК РФ, ВК РФ, Містобудівний кодекс РФ, ст.31 ФЗ «Про приватизацію федерального та муніципального майна» тощо. Публічний сервітут здебільшого розуміється як сервітут, встановлений на користь невизначеного кола осіб. Конструкція публічного сервітуту критикується у правовій доктрині, вказується, що такий «сервітут» не відповідає класичному розумінню цього терміна².

¹ Алексеева С. Виды земельных сервитутов и их классификация // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №5. – С.31.

² Детальніше див.: Марусенко Р.І. Правові аспекти земельних сервітутів в Україні. – Дис. … к.ю.н. … 12.00.06. –К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2005. – С.78-80.