Підстави та порядок припинення земельних сервітутів

Підстави і порядок припинення земельних сервітутів врегульовані ст.102 ЗКУ, ст.406 ЦКУ:

«Стаття 406. Припинення сервітуту

1. Сервітут припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;

2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;

3) спливу строку, на який було встановлено сервітут;

4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;

5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;

6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

2. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

3. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням.

4. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.»

Проблема. Із положень ст.406 ЦКУ не зрозуміло, як співвідноситься виникнення підстав для припинення сервітуту із моментом припинення сервітуту, не зрозуміла і роль державної реєстрації у відповідній процедурі. На нашу думку, у деяких випадках при наявності підстав сервітут має припинятися автоматично (поєднання власників пануючої та обтяженої земельної ділянки, сплив строку), настання ж інших обставин має бути лише підставою для рішення суду або державної реєстрації припинення сервітуту.