Правовий режим несільськогосподарських угідь

До процесу паювання не були залучені несільськогосподарські угіддя¹², передані у колективну власність. Ці землі складають площу більше 200 тис. га¹³. Більш того, ці землі – «хребет» земель сільськогосподарського призначення, оскільки вони призначені для розміщення інфраструктури сільськогосподарського виробництва.

Законодавство про паювання не містило положень про долю несільськогосподарських угідь КСП. Враховуючи, що після прийняття УП від 03.12.1999 №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» в своїй переважній більшості КСП були ліквідовані або реорганізовані, у правовому регулюванні режиму таких несільськогосподарських угідь утворилася прогалина.

Основними варіантами визначення долі несільськогосподарських угідь стали наступні.

1. У деяких випадках несільськогосподарські угіддя вважалися такими, що наслідували долю будівель і споруд, розташованих на них (обґрунтуванням такої практики було посилання на ст.30 ЗКУ в ред. 1992 р. та ст.377 ЦКУ).

2. В інших випадках долю угідь вирішували збори власників земельних часток (паїв), обґрунтуванням чому була ст.30 чинного ЗКУ.

3. Чи не найпоширенішим варіантом стало ставлення до несільськогосподарських угідь як до державної власності з моменту припинення діяльності КСП. Керуючись таким підходом, несільськогосподарськими угіддями почали розпоряджатися органи державної влади та місцевого самоврядування.

4. У правовій доктрині висловлювалася і думка, за якою до відносин щодо земель, переданих свого часу до колективної власності, слід застосовувати положення про спільну власність на земельні ділянки (ст.ст.86-89 ЗКУ)¹⁴. На практиці існують випадки (зокр., у Рівненській обл.) передачі несільськогосподарських угідь у спільну сумісну власність громадянам – суб’єктам права на земельну частку (пай) за проектами відведення. При цьому вважається, що земельні ділянки надаються із земель запасу державної власності.

5. В окремих випадках відбувався перехід права власності на несільськогосподарські угіддя до юридичних осіб - правонаступників реформованих сільськогосподарських підприємств.

6. Держкомзем України висловив рекомендацію щодо передачі права розпорядження земельними ділянками, зайнятими об’єктами нерухомості, загальним зборам співвласників¹⁵, або громадським організаціям – об’єднанням співвласників майнових паїв¹⁶.

Жоден із підходів не став безспірним та загальновизнаним, відсутня і будь-яка система у їх застосуванні. На думку автора, визначення правового режиму несільськогосподарських угідь залежить від того, чи КСП (1) було ліквідовано (і коли – (1.1) до набрання чинності чинним ЗКУ, чи (1.2) після цього), чи (2) воно було реорганізовано, чи (3) воно продовжує існувати. Окремо на правовий режим угідь впливає наявність на земельних угіддях об’єктів нерухомого майна, і факт їх відчуження (а) до 01.01.2002 (під час дії ст.30 ЗКУ в ред. 1992 р.) або (б) після 01.01.2004 (під час дії ст.377 ЦКУ). Необхідно також враховувати можливість того, що об’єкти нерухомості, що колись існували, зруйнувалися (досить поширена ситуація).

Враховуючи специфічність, складність і неоднозначність питання про правову долю несільськогосподарських угідь, переданих свого часу у колективну власність сільськогосподарських підприємств, вони детально нами у цьому виданні не розглядатимуться¹⁷.

¹ Інформація про стан видачі державних актів на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) за поданими заявами громадян на 01.10.2010 // Офіційний сайт Державного комітету України із земельних ресурсів / [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.dkzr.gov.ua/terra/control/uk/publish/article?art_id=114302&cat_id=97889.

² Кулинич П.Ф. Хто має право на земельну частку (пай) // Приватизація землі: закон, практика, проблеми. – 2003. - №2. – С.16.

³ Добряк Д.С. Завдання землевпорядної науки на сучасному етапі земельної реформи // Землевпорядний вісник. –2003. - №4. – С.16.

⁴ Огляд таких позицій див., зокр.: Правові проблеми колективної власності в Україні // Право України. – 1996. - №1. – С.22-23, 25-26; Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Харьков: Фирма «Консум», 1998. - С.106, 109-110; Аграрное право: Учебник для вузов / Под ред. Г.Е. Быстрова и М.И. Козыря. – 2-е изд. – М.: Юристь, 1998. - С.256 та ін.

⁵ Наприклад, Коваленко Т.О. Право на земельну частку (пай): підстави набуття // Актуальні питання приватизації та оцінки земель. Збірник наукових праць / Під ред. Б.А. Семененка. – Суми: ВВП «Мрія-1 ЛТД», 1999. - С.48; Аграрне законодавство України: проблеми ефективності. В.І. Семчик, В.М. Стретович та ін. – К.: Наукова думка, 1998. – С.98; Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. - С.143, 155; Правові проблеми колективної власності в Україні // Право України. – 1996. - №1. – С.7, 9-11; Земельное право Украины: Учеб пособие. Под ред. Погребного А.А., Каракаша И.И. – К.: Истина, 2002. – С.86; Трансформування відносин власності // Право України. – 1997. - №3. – С.9, 14; Луць В.В. До врегулювання відносин власності у новому Цивільному кодексі України (Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції «Проблеми підготовки нового Цивільного кодексу України»). – К., 1993. – С.53-58; Вівчаренко О.А. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми). - Івано-Франківськ: ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 1998. – С.124; Семчик В.І. Земельний пай не може бути предметом оренди // Правова держава. Щорічник наукових праць. – Вип.8. – К.: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 1997. – С.181-182; Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. – С.9, та ін.

⁶ Див., напр., Аграрне законодавство України: проблеми ефективності. В.І. Семчик, В.М. Стретович та ін. – К.: Наукова думка, 1998. – С.95-96; Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П.Гетьман та ін.: За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С.32.

⁷ «У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.»

⁸ Правовые проблемы рационального использования и охраны сельскохозяйственных земель (Материалы «круглого стола») // Государство и право. – 1998. - №5. – С.30.

⁹ Правовые проблемы рационального использования и охраны сельскохозяйственных земель (Материалы «круглого стола») // Государство и право. – 1998. - №5. – С.28, 30, 44.

¹⁰ Див. Кулинич П.Ф. Про видачу державних актів на право приватної власності на землю громадянам, які виділяють у натурі належні їм земельні частки (паї) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ulti.kiev.ua; Кулинич П.Ф. Порядок видачі державних актів на землю потребує вдосконалення // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ulti.kiev.ua; Кулинич П.Ф. Видача Державних актів на землю - важливий крок у формуванні класу сільських землевласників в Україні // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ulti.kiev.ua; Кулинич П.Актуальні правові питання видачі власниками земельних часток (паїв) державних актів на право власності на земельні ділянки // Приватизація землі: закон, практика, проблеми. – 2003. - №1. – С.14; Кулинич П.Трансформація власнісного статусу земель, переданих колективним сільгосппідприємствам у колективну власність // Приватизація землі: закон, практика, проблеми. – 2005. - №5. – С.15-20.

¹¹ Кулинич П.Трансформація власнісного статусу земель, переданих колективним сільгосппідприємствам у колективну власність // Приватизація землі: закон, практика, проблеми. – 2005. - №5. – С.20.

¹² Відповідно до ст.22 ЗКУ, землями сільськогосподарського призначення визнаються «землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей», зокр., і «несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо)». У ЗКУ 1990 року в ред. 1992 року надання с/г підприємствам несільгоспугідь передбачалось ст.ст.5, 60.

¹³ Оперативні дані Державного агентства земельних ресурсів України згідно із формою 6-зем станом на 1 вересня 2007 року.

¹⁴ Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. – К.: Знання, 2005. – С.210.

¹⁵ Маються на увазі громадяни - співвласники майнових паїв (об’єктів нерухомості).

¹⁶ Лист Державного комітету земельних ресурсів України від 29.08.2003 №14-17-7/5448.

¹⁷ Позицію автора з даного питання див.: Меркулова О., Мірошниченко А. Правовий режим несільськогосподарських угідь, що були передані у колективну власність сільськогосподарських підприємств // Земельне право України. – 2007. - №8-9. – С.40-50.