Західноєвропейський вектор інтеграції економіки України

Одним із найбільш пріоритетних напрямів міжнародної інтеграції України є вступ до Європейського Союзу (ЄС), який є найбільш розвинутим інтеграційним угрупованням у світі.

Головними цілями Європейського Союзу є:

- закріплення результатів, досягнутих на попередніх етапах європейської інтеграції;

- підвищення ефективності механізмів і органів Європейського Співтовариства;

- сприяння збалансованому, усталеному розвитку економіки і соціальної сфери в країнах-учасницях в умовах ліквідації внутрішніх кордонів між ними і поглибленню економічного і валютного союзу;

- підвищення ролі ЄС на міжнародній арені шляхом проведення єдиної зовнішньої політики і політики безпеки;

- посилення захисту прав та інтересів громадян країн-учасниць

На міжнародному рівні базовим правовим документом, який регулює процес європейської інтеграції України, є Угода про партнерство і співробітництво (УПС) між Україною та ЄС, що була підписана 16 червня 1994 р. у Люксембурзі. Фактично Угода встановила загальні принципи двостороннього співробітництва у сферах торгівлі, руху капіталів, здійснення взаємних платежів, кооперування у промисловості та агропромисловому комплексі, науково-технічному співробітництві. В Угоді декларується підтримка ЄС ринкового реформування української економіки. На Україну було поширено загальну систему преференцій для країн, що розвиваються. Угода визначила порядок застосування режиму найбільшого сприяння, а також національного режиму для європейських компаній в Україні та вітчизняних у країнах ЄС. Україна отримала квоти на експорт у найбільш захищених від імпорту в ЄС товарних позиціях – текстиль, вироби зі сталі та ін.

11 червня 1998 р. Указом Президента України була ухвалена Стратегія інтеграції України до ЄС. У Стратегії окреслено основні завдання європейської інтеграції України. Зокрема, набуття повноправного членства в ЄС проголошується довготерміновою стратегічною метою європейської інтеграції України.

Варто зазначити, що основними напрямами інтеграційного процесу є:

1) адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини;

2) поглиблення торговельних відносин між Україною та ЄС;

3) поглиблення співпраці України та ЄС в контексті загальноєвропейської безпеки;

4) адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС;

5) освітня і науково-технічна інтеграція;

6) галузева співпраця;

7) співробітництво в галузі охорони довкілля.

14 вересня 2000 р.Указом Президента України ухвалена Програма європейської інтеграції України, яка підпорядкувала процес проведення внутрішніх реформ у контексті імплементації Угоди про партнерство і співробітництво загальному політичному завданню досягнення Копенгагенських критеріїв. Вперше політичні стандарти та вимоги членства держави в ЄС (Копенгагенські критерії) стали невід’ємною частиною національного законодавства України:

21 лютого 2005 р. було ухвалено План дій Україна – ЄС, в рамках якого було розроблено конкретний механізм адаптації українського законодавства до європейського.

У вересні 2008 р. під час проведення Саміту Україна-ЄС було досягнуто рішення щодо назви нової посиленої угоди як Угоди про асоціацію. Загалом протягом 2007-2011 рр. відбувся 21 раунд переговорів щодо Угоди про асоціацію, 18 раундів переговорів щодо створення зони вільної торгівлі і 11 засідань робочої Групи з економічних, секторальних питань і питань розвитку людського потенціалу.

18 лютого 2008 р. відбулося офіційне відкриття переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Створення поглибленої зони вільної торгівлі як складової частини Угоди про асоціацію визначатиме правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили між Україною та ЄС, а також регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС.

11 листопада 2011 р. відбувся завершальний двадцять перший раунд переговорів щодо Угоди про асоціацію. переговори на рівні делегацій України та ЄС щодо укладення Угоди можна вважати завершеними. У свою чергу. за результатами П’ятнадцятого Саміту Україна – ЄС за участю Президента України (19 грудня 2011 р. у м. Київ) було прийнято Спільну заяву, у якій відзначено що „головні переговірники досягли спільного розуміння щодо повного тексту Угоди про асоціацію, яка визначить майбутню договірно-правову основу відносин Україна-ЄС. Наразі відкритий шлях для технічної підготовки остаточної консолідованої версії Угоди, в тому числі в частині глибокої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, з метою її якнайскорішого парафування ”. Незважаючи на певні здобутки у процесі інтеграції України до ЄС, варто зазначити, що існують деякі ускладнення і проблеми. Так, викликає неабияке занепокоєння сировинне спрямування українського експорту товарів до єврозони. Очевидно, що для ЄС такий партнер є надзвичайно вигідним, проте для нашої держави роль сировинного придатку ставить велику загрозу як для подальшого економічного розвитку, так і для безпеки країни. Ускладнює також ситуація із міграційною політикою, яка змінилась після підписання у 2007 р. Угоди про спрощення оформлення віз та реадмісію (реальний рух безвізового режиму). Наслідком останньої може стати подальша еміграція „інтелекту ” з України до ЄС, що негативно позначиться на і без того низькому рівні реалізації інноваційної діяльності в нашій державі.