ОЦІНКА ЯКОСТІ. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОМИСЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Оцінка якості – перший і основний етап системи управління якістю. Труднощі реалізації багатьох видів продукції на світовому ринку і її конкурентоспроможність пов’язані з невмінням вірно оцінювати якість на різних стадіях її життєвого циклу. Необхідність забезпечення конкурентоспроможності продукції на світовому ринку, розробка і впровадження систем якості на підприємствах, стандартизація показників якості продукції та інші показники обумовлюють потребу у кількісній оцінці і особливо у комплексному оцінюванні якості.

Сучасний зміст поняття якості містить не тільки функціональні споживчі властивості (потужність машин, їх швидкочинність, продуктивність, матеріало- і енергоємність, ступінь автоматизації і т.ін.), проте і різні технологічні властивості, а також характеристики таких експлуатаційних властивостей, як надійність, що включає безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, збережуваність. Неабияке значення мають конструкторсько-художні властивості виробу, рівень стандартизації і уніфікації деталей та узлів, екологічність, безпечність експлуатації та інші властивості.

Традиційно основними об’єктами, за існуючими нині методиками оцінювання рівня якості, є промислова продукція та послуги. У зв’язку з цим усю промислову продукцію за характером реалізації її властивостей під час експлуатації можна розділити на два класи і п’ять груп (рис. 2.1).

Група 1 – сировина і природні палива, наприклад, нафта, газ, корисні копалини, вугілля, сіль кам’яна, природні будівельні матеріали і декоративні матеріали, коштовні мінерали і т.ін.

Група 2 – матеріали і продукти, наприклад, бензини, мастила моторні, трансформаторні, трансмісійні, прокат, дріт, хімічні продукти, будівельні матеріали, кіно- і фотоматеріали, медичні препарати, миючі засоби і харчові продукти, що не ввійшли до групи 3.

Група 3 – витратні вироби, наприклад, бочки з рідким паливом, балони з газами; котушки і бобіни ниток, дроту та кабелів; аптекарські та парфюмерно-косметичні товари у промисловій упаковці; банки консервів, кондитерські вироби, харчові продукти в упаковці. Витратний виріб – це одиниця промислової продукції, кількість якої обчислюється за допомогою безперервних величин (кілограмів, метрів і т.ін), що випускається у спеціальній промисловій упаковці (наприклад, кава молота у коробках, пляшки напоїв, каністри бензину).

Продукція першого класу витрачається у процесі використання. Відбувається незворотний процес перероблення (сировини, матеріалів), спалювання (палива), засвоєння живими організмами (харчові продукти) і ін.

Група 4 – вироби, які не ремонтуються, наприклад, підшипники, осі, шестерні, колеса, електровакуумні і напівпровідникові прилади, резистори, конденсатори, реле, гайки, болти, цегла, кріпильні деталі тощо.

Група 5 – вироби, які ремонтуються, наприклад, технологічне

обладнання, сільськогосподарські машини, транспортні машини і засоби, засоби радіоелектроніки, вимірювальні прилади, медичні і побутові прилади й апаратура, шкіряні, швейні та трикотажні вироби тощо.

Під час використання продукції другого класу відбувається витрачання її ресурсу. Продукція використовується до технічного або морального зносу.

Рисунок 2.1 – Класифікація промислової продукції

За галуззю використання продукцію поділяють на продукцію виробничо-технічного призначення (верстати, машини, сировина, матеріали), товари народного споживання (широкого вжитку) та продукцію соціального призначення. Тобто продукція першого типу належить до виробничого застосування, а товари народного споживання (одяг, продукти харчування) – до індивідуального, особистого вживання. До продукції соціального призначення відносять продукцію, яку призначено для задоволення потреб населення у сфері послуг на транспорті, у системі зв’язку, у галузі культури, охорони здоров’я, туризму, спорту, освіти.

Використання цієї класифікації продукції необхідне для:

– вибору номенклатури одиничних показників певної групи продукції;

– визначення галузі використання продукції;

– обгрунтування можливості вибору конкретного виробу або декількох виробів як базових зразків;

– створення системи державних стандартів на номенклатуру показників якості продукції.

Таким чином поняття оцінювання якості відрізняються одне від одного повнотою урахування окремих властивостей виробу.

Одиничний показник якості продукції – той, що відноситься тільки до однієї з її властивостей. Одиничний показник якості, що ототожнюється з якоюсь однією головною домінуючою властивістю, характеризуючою споживчу вартість певного продукту праці за умовного абстрагування від усієї решти її властивостей, називається визначальним.

Комплексний показник якості продукції – той, що відноситься до кількох її властивостей. Комплексний визначальний показник якості називається узагальненим. Комплексний показник якості продукції, який відображає відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації або споживання продукції до сумарних витрат на її створення і експлуатацію або споживання, називається інтегральним показником.

Інтегральна якість – визначається сукупністю усіх функціональних, естетичних і економічних властивостей, тобто виражається сукупністю споживчої вартості і сумарних витрат на виробництво і споживання цього продукту праці.

Показники якості, як і фізичні величини, мають розмірність або є безрозмірними. Кількісною характеристикою показників якості є їх розмір – розмірність, яку належить відрізняти від значення – виразу розміру у певних одиницях. Наприклад, трудомісткість виготовлення і експлуатації продукції визначається кількістю часу, витраченого на виготовлення і експлуатацію одиниці продукції, і виражається для промислових виробів у нормо-годинах. Зрозуміло, що трудомісткість виготовлення конкретного вузла або агрегату (показник технологічності) не зміниться, якщо її відобразити, наприклад,у людино-днях. Не зміняться і економічні показники, такі як собівартість або ціна виробу, через те, що можуть бути виражені не в гривнях, а в інших грошових одиницях.

Значення показників якості, як і фізичних величин, можуть бути абсолютними і відносними. Абсолютні значення фізичних величин завжди мають розмірність, а відносні – завжди безрозмірні. Абсолютні ж значення показників якості бувають як розмірними, так і безрозмірними. Приклад абсолютних значень показників якості: маса виробу (показник транспортабельності); експлуатаційна швидкість автобуса (показник його призначення); освітленість робочого місця (ергономічний показник). Приклад відносних значень показників технологічності продукції: відносна трудомісткість виготовлення і (або) експлуатації; відносна собівартість виготовлення і (або) експлуатації і т.ін.