Складові організації як функції управління.

3.2.1. Делегування повноважень –передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання.

Відповідальність – зобов`язання вирішувати аоставлені завдання та відповідати за якість їх виконання (!: відповідальність не може бути делегована).

Повноваження – обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля підлеглих на виконання певних завдань. Розподіляються на лінійні та штабні.

Класична схема делегування повноважень: держава (міністерство) – обласні управління освіти – районні управління освіти – адміністрація навчальних закладів... (! – для міста виникає колізія щодо місця міського управління освіти в класичній схемі розподілу повноважень).

Схема Бернарда: в ланці керівник – підлеглий делегування повноважень здійснюється лише за умови згоди підлеглого (наприклад, повноваження керівника методичного об`єднання).

Повноваження визначаються:

•нормативами (Законами, положеннями тощо);

•вищим керівництвом;

•традиціями і оргкультурою НЗ (“старший завуч” тощо).

Різновиди повноважень:

•рекомендаційні (рішення педагогічної ради);

•обов`язкове узгодження (навчальний план, Рада школи));

•паралельні (члени екзаменаційної комісії);

•функціональні (заступники директора);

•лінійні в апараті (члени творчої групи).

Принципи ефективного розподілу повноважень:

•одноосібність (у кожного підлеглого лише один керівник);

•обмеженість кількості підлеглих (7-10);

•оптимальність обсягу делегованих повноважень (збільшення обсягу призводить до втрати важелів управління, недостатність обсягу призводить до перевантаження керівника і зменшення участі підлеглих у керівництві, зниженні мотивації тощо). Причинами недостатнього рівня делегування повноважень є, як правило, комплекси керівника: “я зроблю все краще”, “я не довіряю” тощо;

•наявність системи стимулювання за надані повноваження (додаткова оплата, компенсація, пільги тощо).

3.2.2. Департаменталізація –розподіл організації за логічними одиницями та структурними підрозділами.

Департаменталізація здійснюється на засадах функціонального або дивізіонального підходів.

Функціональний підхід передбачає розподіл за логічними одиницями (навчальна, виховна, методична, адміністративна роботи тощо). Дивізіональний підхід передбачає розподіл на структурні підрозділи (початкова-середня-старша школа, І-ІІ зміна, загальноосвітня школа-гімназія тощо).

3.2.3. Розподіл праці (функціональних обов`язків) –розподіл завдань серед підлеглих (структурних підрозділів) з урахуванням спеціалізації, досвіду, результативності тощо. Приклади: педагогічне навантаження, класне керівництво, керівництво окремими напрямками (методичне об`єднання, гурток, спортивна робота, чергування, підготовка окремих заходів тощо), розподіл функціоналу серед заступників директора, обсягу роботи серед обслуговуючого персоналу.

3.2.4. Координація діяльності –об`єднання організаційних зусиль для досягнення единої мети організації.

Найбільш розповсюджені форми координації: наради, збори; цільові програми; положення про єдині правила, норми тощо.