Поняття функцій управління.

Основою здатності елементів до взаємодії з іншими елементами є функції, що являють собою певні дії, які можуть проявитися лише при наявності іншого елементу, здатного в силу сумісності з ним сприймати і перетворювати даний вплив [3, с. 12]. Без взаємодії елементів не може реалізовуватися функція кожного елементу. Свою функцію, своє призначення елемент або підсистема може виконати тільки за умов взаємодії з іншими елементами системи.

Функція управління – особливий вид діяльності, який виражає напрями здійснення цілеспрямованого впливу на соціально-економічну співпрацю працівників в організації.

Функція і структура управління – дві нерозривно взаємопов’язані і взаємообумовлені сторони єдиного цілого, а саме організації системи управління, виступають відповідно як зміст та форма процесу управління [2, 8, 9]. Взаємообумовленість функцій і структури управління передбачає первинність функцій та вторинність структури управління. При цьому первинність і вторинність функцій та структури відносні, а не абсолютні.

Категорія «функція управління» займає ключове місце серед основних категорій науки управління. Виходячи з цього, розробку структури, застосування методів управління, підбір, підготовку, розміщення кадрів слід здійснювати з урахуванням складу і змісту функцій управління та рівня якості їх реалізації.

Відмітимо, що реалізація функцій управління здійснюється відповідною організаційною структурою, в якій конкретизується керуюча система, визначається роль кожної ланки, розкриваються зв’язки в процесі управління, виявляється ступінь інтеграції і спеціалізації окремих функцій управління. Наявність структури управління та її розвиток є основою організації підприємства, поза рамками якої виключається можливість реалізації функцій управління, тобто самого процесу управління [2, 3]. Це обумовлює необхідність розгляду функціонального аспекту поняття структури, визначення якого повинно відображати взаємообумовленість функцій і структури управління з точки зору первинності функцій і вторинності структури.

Отже, структура системи управління із заданими функціями є основою існування системи управління, що відповідає за складом своїх елементів загальній стратегії підприємства. Процес формування структури являє собою організаційне закріплення тих чи інших функцій за підрозділами апарату управління. Таким чином, основою формування структури управління є виділення функцій, необхідних для здійснення як поточної діяльності підприємства, так і забезпечення досягнення стратегічних цілей. Щодо таких елементів системи управління, як методи, кадри, техніка, інформація і т. д., то ці елементи є засобом, необхідним для своєчасної реалізації тієї чи іншої функції з метою відповідності обраним пріоритетам розвитку.

Функції управління поділяють на загальні та конкретні (специфічні). При визначенні складу та класифікації функцій управління слід враховувати діалектичну єдність всіх функцій, що характеризують сутність та зміст процесу управління, а також єдність (адекватність) керуючої та керованої підсистем. Склад функцій управління має забезпечувати ефективну реакцію керуючої системи на будь-яку зміну стану керованої системи. Кожному рівню керуючої системи повинні відповідати функції, що відповідають ступеню віддаленості даного рівня від процесу виробництва.

До загальних функцій управління зазвичай відносять: планування, організування, координування, мотивування та контролювання. До конкретних (специфічних) функцій управління відносять: управління науково-технічною підготовкою виробництва; управління основним виробництвом; управління допоміжним та обслуговуючим виробництвом; управління якістю продукції; управління кадрами; управління працею та заробітною платою; управління фінансами; управління маркетингом; управління організаційним розвитком і т.д.

Кожна конкретна функція управління на підприємстві є комплексною за змістом та охоплює планування, організацію, мотивацію та контроль організаційно відокремлених об’єктів впливу.

Зміст конкретних функцій управління на різних підприємствах відображає специфіку виробництва (тип, складність виробництва і продукції, спеціалізацію, масштаби тощо). Таким чином, носієм конкретних (специфічних) функцій управління є складові керівної системи. Носієм основних (загальних) функцій управління є вся керівна система.

Отже, управління складається із основних та конкретних функцій. Їх взаємозв’язок можна представити в аналітичній формі, вимірюючи витрати праці на управління і його функції у нормо-годинах [6]:

(1.1)

де – трудомісткість основних функцій;

– трудомісткість управління;

– трудомісткість конкретних функцій.

Як видно, витрати праці на виконання основних функцій управління дорівнюють витратам праці на виконання конкретних функцій управління та трудомісткості управління в цілому.