Лекція 11. Організаційні структури управління.

1. Поняття організаційної структури управління. Рівні та ланки управління.

2. Типи організаційної структури підприємства.

3. Чинники, що впливають на формування організаційних структур управління.

4. Вимоги, що висуваються до організаційних структур управління.

· Поняття організаційної структури управління. Рівні та ланки управління.

Організаційна структура управління визначається також як склад, взаємозв’язки та супідрядність організаційних одиниць (підрозділів) апарату управління, які виконують різні функції управління організацією (підприємством).

Згідно з цим визначенням основними елементами організаційної структури управління є:

1) склад та структура функцій управління;

2) кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;

3) професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;

4) склад самостійних структурних підрозділів;

5) кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;

6) інформаційні зв’язки.

Отже, кожне з визначень вносить свій вагомий внесок у розуміння суті організаційних структур управління підприємством (організацією). Зрозуміло, що чим досконаліша організаційна структура управління, тим ефективніший вплив управління на процес виробництва (надання послуг). Для цього організаційна структура повинна відповідати певним вимогам:

· адаптивність (здатність організаційної структури пристосовуватися до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі);

· гнучкість, динамізм (здатність чітко реагувати на зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появу інновацій);

· адекватність (постійна відповідність організаційної структури параметрам керованої системи);

· спеціалізація (функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки);

· оптимальність (налагодження раціональних зв’язків між рівнями та ланками управління);

· оперативність (недопущення безповоротних змін у керованій системі за час прийняття рішення);

· надійність (гарантованість достовірності передачі інформації;

· економічність (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації;

· простота (легкість для персоналу розуміння та пристосування до даної форми управління та участі у реалізації мети організації).

В організації існують дві форми поділу праці:

· Поділ праці на складові частини загальної діяльності, тобто горизонтальний поділ праці;

· Вертикальний поділ праці, що визначає роботу по координуванню дій у процесі діяльності організації.

Вертикальний поділ праці приводить до формування рівнів керівництва по вертикалі. Більшість організацій мають три рівня керівництва: верхній, середній, нижній. Керівники кожного рівня виконують всі основні функції менеджменту. Різниця лише в тому, якого значення вони надають тій чи іншій функції.

Керівники верхнього рівня середніх і великих організацій концентрують увагу на плануванні майбутнього, постановці мети, визначенні курсу дій, правил і процедур їх виконання.

Керівники середньої ланки очолюють відділення та відділи. Вони повинні організувати їх роботу, щоб цілі організації були досягнуті, а її політика проводилася в життя; повинні добирати та зберігати хороших працівників. Вони відповідають за керівництво повсякденною діяльністю своїх підрозділів.

Нижній рівень керівництва - це рівень посадових осіб, які безпосередньо керують роботою своїх підлеглих. На цьому рівні функції планування та організації реалізуються в цілях менеджера, який стимулює та спрямовує діяльність робітників. Посади менеджерів нижньої ланки такі: майстер, бригадир, керівник групи, агент з питань постачання, експедитор.

· Типи організаційної структури підприємства.

Теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління: ієрархічні та адаптивні організаційні структури.

Ієрархічні організаційні структури (їх ще називають бюрократичні, механістичні, формальні, традиційні, класичні) характеризуються твердою ієрархією влади на підприємстві, формалізацією правил та процедур, які використовуються централізованим прийняття рішень, вузько визначеною відповідальністю в діяльності [34, с. 142].

Адаптивні організаційні структури (органічні, гнучкі) характеризуються розмитістю ієрархії управління, невеликою кількістю рівнів управління, гнучкістю структури влади, слабким чи помірним використанням формальних правил і процедур. Децентралізацією прийняття рішень, широко обумовленою відповідальністю в діяльності.

Класифікація організаційних структур наведена на рис. 1.11.

Рис. 1.11. Класифікація організаційних структур управління

Порівняння ієрархічного й адаптивного типів структур управління наведено в табл. 1. 11.

Таблиця 1.11

Порівняння ієрархічних й адаптивних організаційних структур управління[34, с. 143]