Класифікація альянсів

Слово „стратегія” виникло від грецького strategos, „мистецтво генерала”. Військове походження цього терміну не повинно викликати здивування. Саме strategos дозволило Олександру Македонському завоювати світ.

Стратегія представляє собою детальний усесторонній комплексний план, що призначений для того, щоб забезпечити виконання місії організації та досягненню її цілей.

Декілька основних тезисів, що відносяться до стратегії, повинні бути зрозумілими та , що більш важливо, прийнятими вищим керівництвом. Перш за все, стратегічний план повинен обґрунтовуватися детальним дослідженням та фактичними даними. Щоб ефективно конкурувати в сьогоднішньому світі бізнесу підприємство повинно постійно займатися збором та аналізом значної кількості інформації про галузь, конкуренцію та інші фактори.

Стратегічний план придає підприємству визначеність, індивідуальність, що дозволяє йому залучати визначені типи робітників, та, в той же час, не притягувати робітників інших типів. Цей план відкриває перспективу для підприємств, яке направляє його співробітників, залучає нових робітників та допомагає продавати вироби та послуги.

На кінець, стратегічні плани повинні бути розроблені так, щоб не тільки залишатися цілісними на протязі довгих періодів часу, але й бути достатньо гнучкими, щоб при необхідності можна було виконати їх модифікацію та переорієнтацію. Загальний стратегічний план треба розглядати як програму, яка направляє діяльність фірми на протязі тривалого періоду часу, даючи собі звіт про те, що конфліктне та постійно змінююче ділове та соціальне середовища роблять постійні корегування неминучими.

Першим, і можливо найбільш суттєвим рішенням при плануванні буде вибір цілей підприємства. Тут необхідно підкреслити, що ті підприємства, які в зв’язку зі своїми розмірами складають багаторівневі системи, потребують чітко сформульовані цілі для кожного рівня, також як і в більшості особистих цілях, що пов’язані з загальними цілями підприємства.

У міру глобалізації економіки світу авіакомпанії стали замислюватися про шляхи свого подальшого розвитку. Великі компанії, що мали розгалужену мережу повітряних ліній, стали більш стійкими в постійно мінливому ринковому середовищі. Вони застосували програму заохочення часто літаючих пасажирів, тим самим, створивши собі імідж авіакомпанії, що піклується про інтереси своїх пасажирів. Економія масштабу дозволила знизити собівартість авіаперевезень за рахунок розподілу постійних видатків на більшу кількість одиниць продукції (пасажиро-кілометри, тонно-кілометри). Але авіакомпанії-гіганти часом ставали важко керованим бюрократичним апаратом, мали більші накладні видатки.

Усвідомлюючи про переваги й недоліки гігантських економічних структур, авіапідприємства пішли по шляху інтеграції.

Деякі великі авіакомпанії споконвічно були засновані на концепції альянсу. Так, наприклад, усвідомивши більше 50 років тому, що співробітничати краще, ніж конкурувати, Швеція, Норвегія й Данія створили

інтегровану авіакомпанію SAS як національного перевізника трьох країн.

В 80-х роках авіакомпанії вибрали стратегію глобалізації своєї діяльності. Одні домоглися швидкого росту перевезень на міжнародних повітряних лініях. Інші авіакомпанії поглинали менш щасливих конкурентів і так домагалися власного росту.

У той час відбувалися злиття авіакомпаній однієї країни, тому що міжнародне право не дозволяло одержання комерційних прав тим компаніям, у яких є присутнім більше 25% іноземної участі.

Авіакомпанії усвідомили, що в умовах загострення конкуренції за частку ринку авіаперевезень, поодинці їм не вижити. Консолідація проходила по декількох напрямках:

1. Повне злиття рівноправних авіакомпаній.

2. Об'єднання магістральних і регіональних авіакомпаній. Наприклад, авіакомпанія «United Airlines» об'єднала свої лінії з регіональною авіакомпанією «United Express»; «Delta Airlines» - з компаніями «Atlantic Cost», «Sky West», «Commair» і «Atlantic Southeast».

3. Створення перших маркетингових і стратегічних альянсів.

На міжнародних лініях стали складатися перші альянси, що не припускають обміну власністю. Авіакомпанії, що вступають в альянс, координують розклад своїх польотів, надають свої термінали партнерам по альянсі, разом представляють інформацію про свої послуги в комп'ютерних системах бронювання.

Альянси дозволяють швидко наростити виробничі потужності, поповнити свій парк повітряних судів, одержати комерційні права, що належали інший авіакомпанії. Крім того, поглинання авіакомпанії, що має свій hub, дозволяє зробити цей аеропорт своєю фортецею, недоступної для конкурентів. Однак на шляху розвитку альянсів встає чимало проблем: авіакомпанії мають різні стратегії свого розвитку, неоднаковий рівень сервісу, неузгоджені розклади польотів і різноманітні системи тарифів. Рішення цих проблем вимагає чимало часу й зусиль із боку співробітників всіх авіакомпаній, що створюють альянс.

В умовах глобалізації економіки, повсюдного об'єднання зусиль авіакомпаній для одержання істотної переваги в конкурентній боротьбі з іншими об'єднаннями й союзами, авіакомпанія, що не знайшла партнерів, виявляється не в змозі протистояти таким альянсам поодинці.

Умови створення альянсів:

- повинні бути більш серйозні причини для вступу в альянс, чим усунення конкуренції;

- організаційна структура авіакомпаній і культура керування порівнянні й схожі;

- партнери погоджують свої локальні й глобальні стратегії;

- внесок кожного на ринку повинен бути врахований і збалансований;

- можливість перетворення партнера в конкурента в майбутньому дуже низка, тому що їм відомі всі сильні й слабкі сторони один одного.

По відомостях IATA (International Air Transport Association - Міжнародної асоціації повітряного транспорту) майже всі міжнародні авіакомпанії є партнерами по комерційному співробітництву, що має наступні форми:

- стратегічні альянси;

- глобальні альянси;

- маркетингові альянси.

Так звані ринкові (маркетингові) альянси, які містять у собі співробітництво по «інтерлайн» ("Interline"), спільне виконання рейсів під одним номером рейса за згодою є досить важливими для авіакомпаній у сфері збільшення їх ринкової частки, обсягів перевезень, зниження видатків і підвищення прибутковості авіаліній. Комерційне партнерство, як правило, не забороняє альянсів з конкурентами, не припускає також спільного володіння майном і взаємними інвестиціями. Проаналізуємо принципи функціонування й практику формування різних видів альянсів авіакомпаній.