Мета завдання. 1. класифікацію джерел капіталу;

Засвоїти:

1. класифікацію джерел капіталу;

2. відображення в обліку залученого капіталу;

3. відображення в обліку власного капіталу;

4. облік простих та привілейованих акцій;

5. нерозподілений прибуток та дивіденди;

6. сутність консолідованої фінансової звітності.

Фінансові звіти складаються підприємствами і надаються зовнішнім користувачам у багатьох країнах світу. І хоча такі фі­нансові звіти можуть виглядати однаково, вони відрізняються один від одного, оскільки кожна країна має свої соціальні, еко­номічні та законодавчі особливості.

КМСБО прагне звузити ці відмінності шляхом гармонізації регулюючих положень, стандартів бухгалтерського обліку та про­цедур, пов'язаних із складанням і поданням фінансових звітів.

Фінансові звіти, складені з метою надання інформації, ко­рисної для прийняття економічних рішень, відповідають загаль­ним вимогам більшості користувачів.

Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів визначено елементи фінансових звітів, до яких належать: активи, зобов'язання, капітал, доходи та витрати.

Активи, зобов'язання та власний капітал — це елементи, які пов'язані з оцінкою фінансового стану. МСБО 1 “Подання фінан­сових звітів” вони визначаються так:

1. актив — це ресурс, контрольований підприємством у результаті минулих подій, від якого очікується надходження майбутніх економічних вигод до підприємства;

2. зобов'язання — теперішня заборгованість підприємства, яка виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, за очікуванням, спричинить вибуття ресурсів із підприємства, котрі втілюють у собі майбутні економічні вигоди.

3. власний капітал — це залишкова частка в активах підприємства після вирахування всіх його зобов'язань.

Зобов'язання можуть виникати в результаті:

1) юридичного договору, наприклад зобов'язання перед банком повернути отриманий кредит;

2) добровільного рішення здійснити заходи, які підвищують рейтинг фірми, наприклад, ліквідовувати несправність продукції навіть після її гарантійного строку експлуатації.

Зобов'язання визнається у бухгалтерському балансі за умо­ви, що його оцінка може бути достовірно визначена та відбудеть­ся вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди.

Виникнення зобов'язань означає в майбутньому вибуття ре­сурсів, строк виконання зобов'язання важливий для правиль­ної оцінки фінансового стану суб'єкта. За аналогією з активами зобов'язання класифікуються на поточні й довгострокові.

До поточних зобов'язань відносять: короткострокові кре­дити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, короткострокові векселі видані, кредиторську заборгованість, заборгованість з оплати праці, заборгованість за податками, дивіденди до сплати, інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою по­гашення.

Сума погашення — недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для пога­шення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

У ході звичайної діяльності підприємства виникають борги перед кредиторами за придбані товари та отримані послуги. Для відображення такої кредиторської заборгованості користуються терміном “Рахунки до сплати”.

Підприємство, придбавши товари в кредит на суму $2,000, за умови 2/10, n/30, відображає дану операцію у такому вигляді:

Товари 1,960.

Рахунки до сплати 1,960.

Після здійснення розрахунків у рамках періоду, протягом якого надана знижка за негайну сплату, бухгалтерський запис ма­тиме вигляд:

Рахунки до сплати 1,960.

Грошові кошти 1,960.

У випадку, коли оплата відбулася після закінчення періоду, про­тягом якого надавалася знижка, бухгалтерський запис має вигляд:

Рахунки до сплати 1,960.

Знижка при придбанні 40.

Грошові кошти 2,000.

До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові пози­ки банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.

Теперішня вартість — це дисконтована сума майбутніх чис­тих відпливів грошових коштів, що, як очікується, будуть необ­хідні для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

Різновидом довгострокових зобов'язань є облігації.

Облігація — боргове зобов'язання суб'єктів і державних уста­нов для захисту значних сум капіталу на довгостроковій основі.

Капітал, отриманий за допомогою облігацій, називається за­лученим капіталом.

Здійснивши емісію облігацій, компанія бере на себе два види зобов'язань:

1) погасити у встановлений строк номінальні вартість облігації — довгострокові зобов'язання;

2) виплатити відсотки — поточні зобов'язання. Відсотки, як правило, виплачуються двічі на рік, по півріччях.

Капітал, отриманий шляхом емісії акцій, називається влас­ним капіталом.

Сума, внесена інвесторами-співвласниками, називається ак­ціонерним капіталом. Інвестиції можуть здійснюватися з метою отримання прибутку.

Сума акціонерного капіталу та нерозподіленого прибутку є власним капіталом корпорації. Частина прибутку, розподілена між акціонерами компанії, називається дивідендами.

Існує дві категорії акціонерів: звичайні та привілейовані ак­ціонери.

Відповідно акції, якими вони володіють, називаються зви­чайними (простими) та привілейованими.

Якщо випускається тільки один вид акцій, вони будуть простими, а їх сукупність називається залишковим капіта­лом корпорації.

Власники привілейованих акцій не мають права голосу, але мають привілеї при розподілі прибутку підприємства, при розподілі активів компанії при її ліквідації. У разі ліквідації компанії всі кредитори та власники привілейованих акцій задовольняють свої претензії на майно корпорації, і тільки потім розглядаються вимоги власників простих акцій.

Номінальна вартість акцій — сума кожної акції, яка ві­дображається на рахунках акцій і складає статутний капітал корпорації. Акціонерна компанія не може оголосити диві­денди, які призвели б до того, що акціонерний капітал став меншим статутного.

Корпорація “GOLLIVUD” випустила й реалізувала 10,000 звичайних акцій номінальною вартістю $10, що зареєстровано в бухгалтерських книгах.

Грошові кошти 100,000.

Прості акції 100,000.

Отже, номінал — це та мінімальна частка капіталу, яка гаран­тує оплату кредиторам. Суми, отримані від продажу акцій вище їх номінальної вартості, відображаються на рахунку “Додатково оплачений капітал” і є частиною внесеного капіталу.

Складові власного капіталу

Пан Klark придбав 100 акцій компанії “GOLLIVUD” номі­нальною вартістю $10 за $10,000.

Журнальний запис операції має вигляд:

Грошові кошти 10,000.

Звичайні акції 1,000.

Додатково оплачений капітал 9,000.

Деякі корпорації можуть випускати акції без номіналу. Їх вар­тість встановлює рада директорів корпорації. Ця вартість нази­вається встановленою вартістю. Вона, як правило, близька до суми, фактично отриманої корпорацією в результаті реалізації акцій.

При формуванні корпорації її рада директорів шляхом голо­сування дозволяє:

— випуск певної кількості акцій;

— продаж певної частки випущених акцій інвесторам.

Таким чином, сума акцій корпорації, дозволених до випуску, завжди більша суми реалізованих акцій.

Види власного капіталу

Корпорація може й сама викуповувати у акціонерів раніше ви­пущені й продані акції, тобто формується “Портфель власних акцій”.

Акціонери не зобов'язані продавати акції компаніїї-емітенту, вони можуть продавати їх іншим інвесторам, ціна оборудки виз­начається умовами ринку.

Ціна, за якою продаються акції на ринку, називається ринковою ціною, і вона не обов'язково буде відповідати їх номінальній вартості. Якщо номінальна вартість акції $1, то її ринкова ціна може бути якою завгодно.

Деякі компанії крім грошей випускають акції під майно або послуги. Відповідно МСБО, в цьому випадку операції відоб­ражаються або за ринковою вартістю активу, або за ринковою вартістю акцій, залежно від того, що можна більш об'єктивно та достовірно оцінити.

Якщо при організації компанії “GOLLIVUD” Рада ди­ректорів прийняла рішення розрахуватися 100 акціями за надані підприємству послуги, то, враховуючи вартість ана­логічних послуг, за які компанія сплатила $1,500, необхідно здійснити трансакцію:

Організаційні виплати 1,500

Неоплачений капітал (100´$10) 1,000

Додатково оплачений капітал 500.

Через два роки компанія обміняла 1000 акцій на ділянку землі. На дату обміну акція на ринку продавалась за $16, а си­туацію з цінами на землю визначити важко. Бухгалтерський запис матиме вигляд:

Земля (1 000 ´ $16) 16,000

Неоплачений капітал (1 000 ´ $10) 10,000

Додатково оплачений капітал 6,000.

Серед працівників компанії акції можуть бути розповсюд­жені на пільгових умовах.

Адміністрація акціонерної компанії та її працівники підпи­сали угоду (опціон) про розповсюдження акцій серед службов­ців на пільгових умовах, за цінами, близькими до ринкових на день продажу.

Якщо компанія 20 грудня 200Х р. преміювала вищий уп­равлінський апарат правом придбання протягом року 50,000 простих акцій номіналом $10 за ринковою ціною на цю дату $15, то враховуючи те, що віце-президент компанії ско­ристався правом опціону 12 травня 200Х р. і придбав 2,000 акцій при ринковій ціні на цю дату в $25, ніяка винагорода бухгалтерією не фіксується і бухгалтерський запис матиме вигляд:

Грошові кошти 30,000

Прості акції (Неоплачений капітал) 20,000

Додатково оплачений капітал 10,000.

У результаті успішної господарської діяльності компанія отримує прибуток. Рада директорів може прийняти рішення виплатити акціонерам частину прибутку у вигляді дивідендів. Виплата дивідендів призводить до зменшення капіталу.

Дивіденди — частина прибутку, розподілена між акціонерами компанії.

З виплатою дивідендів пов'язані три важливі дати:

Дата оголошення дивідендів.

Дата реєстрації власників акцій.

Дата виплати дивідендів.

Перша — дата офіційного оголошення Радою директорів про намір виплатити дивіденди.

Друга — дата визначення власників акцій, які мають право на отримання частки прибутку. Слід зазначити, що дивіденди виплачуються тільки тим акціонерам, у яких акції були на ру­ках на момент реєстрації. Після цієї дати акція втрачає право на дивіденд, тобто, якщо акціонер продає свої акції після дати реєстрації, то право на отримання дивідендів не переходить до нового власника.

Третя — дата фактичної виплати дивідендів акціонерам.

Операції щодо виплати дивідендів слід відобразити в обліку таким чином:

Рада директорів прийняла рішення про виплату дивідендів у сумі $60,000. Про це було оголошено 23 лютого, а 31 березня вони були виплачені акціонерам, зареєстрованим на 8 березня.

23.02.200Х.

Нерозподілений прибуток 60,000

Дивіденди до виплати 60,000

08.03.200Х.

ніякого бухгалтерського запису немає

31.03.200Х.

Дивіденди до виплати 60,000

Грошові кошти 60,000

Як правило, дивіденди виплачуються грошима, але інколи дивіденди виплачуються у вигляді акцій корпорації, які називаються акції-дивіденди. Величина акцій-дивідендів скла­дає від 5 до 10% загальної кількості акцій, що знаходяться у власності акціонерів. Оскільки кількість додаткових акцій, отриманих кожним із акціонерів у вигляді акцій-дивідендів, пропорційна кількості акцій, що знаходяться у власності цих акціонерів, то частка загального капіталу корпорації, яка зна­ходиться у власності кожного акціонера, в результаті виплати акцій-дивідендів не зміниться.

Корпорація отримує певну частину капіталу завдяки не­розподіленому прибутку, крім того, вона отримує капітал у результаті:

а) випуску та реалізації своїх акцій, які є власним капіталом;

б) випуску та реалізації облігацій, які є залученим капіталом.

Корпорація не зобов'язана щорічно виплачувати дивіденди по акціях та не зобов'язана повертати акціонерам їх інвестиції.

Корпорація має фіксовані зобов'язання щодо власників ви­пущених нею облігацій:

а) виплата процентів;

б) повернення номіналу облігацій.

Емісія облігацій — більш ризикований спосіб отримання ка­піталу, ніж емісія акцій. В той же час інвестори ризикують значно більше, ніж кредитори.

Розробляючи структуру свого довгострокового капіталу, кор­порація повинна визначити прийнятне для себе співвідношення між залученим капіталом, який має високий рівень ризику, та власним капіталом, який має низький рівень ризику, але більш високу вартість порівняно із залученим.

Питома вага залученого капіталу для більшості виробничих компаній США, як правило, менша за п'ятдесят відсотків.

Придбавши акції, інвестор має:

— значний або суттєвий вплив;

— контроль за операційною й фінансовою політикою іншої компанії;

— або ніякого значного впливу чи контролю не має.

Контроль — це повноваження керувати фінансовою та операційною політикою підприємства для отримання вигоди від його діяльності.

Контроль має місце тоді, коли компанія-інвестор володіє біль­ше ніж 50% випущених акцій з правом голосу іншої компанії.

Дочірнє підприємство — це підприємство, що контро­люється іншим підприємством (відомим як материнська, хол­дингова, компанія).

Материнська компанія — підприємство, яке має одне або кілька дочірніх підприємств.

Більшість крупних корпорацій мають дочірні компанії. Ос­кільки консолідована фінансова звітність дає найбільш точну інформацію про господарську структуру групи корпорацій, най­більш ефективним фінансовим документом є консолідована фі­нансова звітність.

Консолідовані фінансові звіти — фінансові звіти групи, по­дані як фінансові звіти єдиного підприємства. Таке визначення дає МСБО 27 “Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства”.

Компанія заробляє прибуток при реалізації своєї продукції або послуг зовнішнім клієнтам. Корпорації, що входять у кон­солідовану групу, можуть продавати один одному та купувати один в одного. Результати внутрішньогосподарських трансакцій не повинні показуватись у консолідований фінансовій звітності.

Консолідовані фінансові звіти слід складати з використан­ням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин. Якщо неможливо використовувати єдину облікову політику при складанні консолідованих фінан­сових звітів, цей факт слід розкривати разом із часткою статей у консолідованому фінансовому звіті, до яких застосовується різ­на облікова політика.

Основні положення для запам'ятовування:

Капітал фірми класифікується на: залучений капітал та власний капітал.

Значну частку залученого капіталу компанія отримує шляхом емісії облігацій.

Облігації зобов'язують виплачувати процент та номінал у встановлений строк.

Власний капітал компанія отримує шляхом емісії акцій та використання нерозподіленого прибутку.

Номінальна вартість акцій — сума кожної акції, яка відображається на рахунках акцій і складає статутний капітал корпорації.

Частина прибутку, розподілена між акціонерами компанії, називається дивідендами.

Виплата дивідендів грошовими коштами призводить до зменшення власного капіталу.

Нерозподілений прибуток — це різниця між чистим прибутком і сумою виплачених дивідендів.

Материнська компанія — підприємство, яке має одне або кілька дочірніх підприємств.

Дочірнє підприємство — це підприємство, що контролюється іншим підприємством (відомим як материнська, холдингова, компанія).

Консолідовані фінансові звіти — фінансові звіти групи, подані як фінансові звіти єдиного підприємства.

Результати внутрішньогосподарських трансакцій не повинні показуватись у консолідованій фінансовій звітності.

Консолідовані фінансові звіти слід складати з використанням єдиної облікової політики.