Мета завдання. — грошові кошти та їх еквіваленти;

Засвоїти:

— грошові кошти та їх еквіваленти;

— систему внутрішнього контролю за рухом грошових коштів;

— оцінку та облік поточних інвестицій;

— визнання та оцінку дебіторської заборгованості;

— оцінку сумнівних боргів.

Відповідно до МСБО активи — це ресурси, контрольовані під­приємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбут­ньому.

Актив визнається у балансі, коли імовірним є надходжен­ня майбутніх економічних вигід на підприємство й актив має собівартість або вартість, яку можна достовірно виміряти. Активи можна класифікувати на довгострокові та поточні.

Відповідно МСБО 1 “Подання фінансових звітів” актив слід класифікувати як поточний актив, якщо він: як очікується, буде ре­алізований або утримуваний для продажу чи споживання у звичай­ному ході операційного циклу підприємства; утримується в основ­ному з метою продажу або протягом короткострокового періоду та, за очікуванням, буде реалізований протягом дванадцяти місяців з дати балансу або є грошовими коштами чи активом, еквівалентним грошовим коштам, не обмеженим у їхньому використанні.

Серед інших до поточних активів належать грошові кошти, короткострокові інвестиції, рахунки та векселі до отримання.

Достовірне розкриття і класифікація грошових коштів та їх еквівалентів необхідні для оцінки ліквідності компанії.

Грошові потоки коштів та їх еквівалентів

Грошові кошти складаються з готівки в касі й депозитів до запитання.

Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості.

Грошові потоки — надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Рух грошових коштів відбувається внаслідок операцій­ної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Потоки грошових коштів не включають рух між статтями, що відповідають грошовим коштам та їх еквівалентам.

Як правило, розрахунки з партнерами компанія здійснює без­готівковим шляхом, але суму до $500 може мати в касі підпри­ємства готівкою, яка використовується для здійснення дрібних платежів, у Великобританії ці кошти називають “фонд дрібної готівки”, їх отримують у касу з банку по чеку. Операції з дрібною готівкою оформляють бухгалтерськими проведеннями:

Компанія FORTUNE отримала в касу по чеку 12 травня 200Х р. $400. В кінці місяця залишок готівки зменшився до $70. Для підтвердження використання “фонду дрібної готівки” надані відповідні документи: квитанція за ремонт копіювальної техніки на суму $120, квитанція відділення зв'язку про відправку корес­понденції на суму $140 та чек магазину на суму $70 за придбані сувеніри для іноземної делегації. 31 травня 200Х р. фонд дрібної готівки поповнено до $400.

Фонд дрібної готівки 400

Грошові кошти 400

Адміністративні витрати 330

Фонд дрібної готівки 330

Фонд дрібної готівки 330

Грошові кошти 330

Записи достовірного відображення витрат і касового залиш­ку реєструються і періодично підлягають перевірці бухгалте­ром, чим підкреслюється важливість контролю за збереженням та використанням грошових коштів. Коли каса поповнюється, витрачається або закривається, здійснюють запис на рахунках готівкових коштів та фонду дрібних сум.

У балансі сума дрібної готівки додається до інших залишків грошових коштів.

Кожна бухгалтерська операція реєструється у момент її здій­снення в так званих “книгах первинної реєстрації”, до яких нале­жить і касова книга.

Для здійснення контролю за рухом грошових коштів прийня­то вести касову книгу такої форми, де одночасно здійснюється аналітичний облік операцій за готівку та через банк.

Компанія FORTUNE

Касова книга за жовтень 200Х р.

Дт Кт

В колонці Folio вказується джерело інформації, де:

п/п — після переносу;

жр — журнал реалізації;

жз — журнал закупок;

к — контра-статті, які пов'язані між собою подвійним записом у касовій книзі і не відображаються в інших регістрах.

За кордоном широко практикується система знижок, яка теж повинна знайти своє відображення в обліку.

В касовій книзі реєструються тільки фактично отримані кош­ти, тому для урахування наданих знижок інколи ведуть касову книгу з трьома сумовими колонками, де реєструється як надані, так і отримані знижки.

Знижки надаються з метою стимулювання прискорення розрахунків і діють, як правило, протягом місяця з дати розра­хунків та визначаються у відсотках.

Підприємство має право відкривати в банку декілька рахун­ків. Відкривають їх зазвичай двох видів: поточні й депозитні.

На поточних рахунках акумулюються кошти, які використо­вує підприємство для розрахунків із своїми кредиторами та на які надходять кошти від різних дебіторів.

Банк може вимагати від фірми зберігати на рахунку певну суму коштів (компенсаційний залишок). Наявність такої суми впливає на діяльність компанії: вона не має такої ліквідності, як усі інші грошові активи, та зберігається на рахунку як забезпе­чення кредитного договору. Комісія з цінних паперів вимагає, щоб дані про компенсаційний залишок були представлені у при­мітках до фінансової звітності.

Кожний місяць банк надсилає власнику рахунка банківсь­кий звіт, в якому відображено:

— кожне надходження коштів на рахунок;

— кожний погашений чек вкладника;

— підсумкову суму на рахунку за звітний період.

У цьому звіті відображено плату за банківські послуги, до нього додаються всі первинні документи, на підставі яких були проведені розрахункові операції.

Для кожного банківського рахунка в Головній книзі відкри­вається окрема сторінка, і як тільки фірма отримує банківський звіт проводиться банківська звірка.

Нормальне явище коли не збігається сальдо у банківському звіті і Головній книзі. Причини такої ситуації у наступному:

— можуть бути виписані чеки і відображені власником рахунка, але ще не погашені банком;

— депозити в дорозі — гроші направлені власником, але ще не оприбутковані банком;

— витрати на банківське обслуговування можуть бути відобра­жені в Головній книзі тільки після отримання банківського звіту.

Для зручності проведення банківської звірки її форма надрукована на звороті банківського звіту. Після проведення звірки та врахування виявлених помилок узгоджена сума буде відображена у фінансовій звітності.

Маючи вільні кошти, компанія може відкрити депозитний ра­хунок, надати кредит банку під відсотки на певний строк; може здійснити інвестування, придбавши ринкові цінні папери.

Інвестиція, як визначено МСБО 25 “Облік інвестицій”, — це ак­тив, утримуваний підприємством з метою приросту капіталу через розподіл доходу (відсотків, дивідендів, роялті та ренти) для збільшен­ня вартості капіталу або інших вигод для підприємства-інвестора.

Вкладення, зроблені однією компанією в акції чи облігації іншої компанії, можуть бути короткостроковими чи довгостроковими.

Поточна інвестиція — інвестиція, що легко реалізується за своїм характером та призначається для утримання протягом тільки одного року.

Придбавши акції, покупець стає співвласником цієї компанії і на підставі цього отримує дивіденди.

Придбавши облігації, покупець стає кредитором компанії-емітента і за вкладання коштів у розвиток іншого підприємства отримує доход у вигляді процентів.

Придбавши депозитний сертифікат, фірма інвестує банк і заробляє на цьому прибуток, який залежить від терміну та суми інвестицій.

Придбання акцій та облігацій можна розглядати як довгостро­кові інвестиції, але головна відмінність полягає у ставленні до них інвестора — на який час він бажає володіти цими паперами.

Щоб інвестиції можна було класифікувати як короткостро­кові, вони повинні відповідати двом вимогам:

— вільно обертатися на ринку;

— мати короткостроковий період дієздатності.

Вільно обертатися на ринку означає, що цінні папери в будь-який час можуть бути перетворені на гроші або обмінені на щось інше, що у свою чергу може вільно перетворитися на гроші.

Інвестиції, які класифікуються як поточні активи, слід ві­дображати в балансі:

— або за ринковою вартістю;

— або нижчою з двох оцінок — за собівартістю чи ринковою вартістю.

Короткострокові інвестиції, відповідно до принципу собівар­тості, первісно відображаються в обліку за вартістю придбання, яка включає у себе ринкову ціну плюс усі витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів.

Наприклад, придбання 1000 акцій компанії VERBATIM за $45,000 слід відобразити в обліку таким чином :

Короткострокові інвестиції (1000 ´ $45) 45,000.

Грошові кошти 45,000.

Перевищення ринкової вартості короткострокових акцій над їх собівартістю в обліку не фіксується. Якщо 31.12.200Х р. акції компанії VERBATIM котирувались на біржі по $48, в балансі компанії, що здійснила короткострокові вкладення першого травня, вони будуть відображені в сумі $45,000.

При отриманні доходу у вигляді дивідендів господарська опе­рація відображається наступним чином:

Грошові кошти (1000 ´ $0,50) 500.

Доход від короткострокових інвестицій 500.

Припустимо, що на кінець року акції компанії VERBATIM ко­тируються на фондовому ринку по $40, що менше, ніж вартість їх придбання, згідно з правилом нижчої вартості, в обліку повинен бути відображений нереалізований збиток у сумі $5,000.

Нереалізовані збитки по

короткострокових інвестиціях 5,000.

Короткострокові інвестиції 5,000.

Зменшення вартості короткострокових інвестицій повинно знайти своє відображення у фінансовій звітності компанії.

Після продажу інвестиції різницю між чистою виручкою від ре­алізації і балансовою вартістю слід визнавати як дохід або витрати.

Фірма може володіти акціями декількох компаній і тоді вони розглядаються як інвестиційний портфель акцій. Коли поточна ринкова вартість цих акцій стає нижчою, ніж вартість придбан­ня, падіння вартості акцій відображається в обліку як позаре­алізаційні збитки.

Компанія FORTUNE

Оцінка портфеля акцій станом на 31.12.200Х р.

За правилом нижчої оцінки короткострокові інвестиції необ­хідно зменшити на суму $17000, здійснюючи запис:

Нереалізовані збитки по

короткострокових інвестиціях 17,000.

Зменшення поточної ринкової вартості

короткострокових фінансових інвестицій 17,000.

Володіючи, наприклад, казначейськими векселями чи вексе­лями інших компаній, фірма розглядає їх як портфель борго­вих зобов'язань.

До фінансових вкладень в боргові зобов'язання правило нижчої вартості не застосовується, вони облічуються по вартості їх придбання.

Важливою частиною ліквідних активів є дебіторська забор­гованість. Торговельна (операційна) дебіторська заборгованість може існувати у вигляді короткострокової чи довгострокової.

Оцінюється дебіторська заборгованість за первинною вартістю за мінусом коригувань на сумнівні борги, грошових знижок, повернення реалізованих товарів.

Грошові знижки застосовуються з метою збільшення об­сягів реалізації та стимулювання покупців до оперативних розрахунків, а також зменшення сумнівних боргів. Визнаєть­ся дебіторська заборгованість разом із визнанням доходу.

Торговельна заборгованість виникає в ході звичайної опера­ційної діяльності фірми, яка полягає у продажу товарів чи пос­луг у кредит.

Торговельна дебіторська заборгованість включає в себе ра­хунки до отримання і векселі, отримані по торговій діяльності компанії.

Продаючи товар у кредит, фірма не розраховує на те, що де­біторська заборгованість буде безнадійною, і може пройти рік, перш ніж борг буде визнаний безнадійним. Наявність безна­дійного боргу призводить до втрати частини виручки від про­дажу і вимагає зниження величини дебіторської заборгованос­ті по рахунках та відповідного зменшення прибутку компанії. Витрати по такій дебіторській заборгованості компанії про­гнозують, і в кінці облікового періоду відображають на рахун­ку “Витрати на сумнівні борги”.

Принцип відповідності вимагає, щоб збитки від сумнівної де­біторської заборгованості були визнані у тому звітному періоді, коли відбувся продаж.

Для дотримання принципу погодженості, із метою оцінки витрат на сумнівну заборгованість, застосовується метод резер­вів на сумнівну заборгованість.

Резерв сумнівних боргів є контррахунком до рахунків до от­римання, він регулює вартість дебіторської заборгованості, яку в балансі слід відображати за чистою вартістю реалізації.

Створення такого резерву в бухгалтерському обліку відобра­жається записом:

Витрати на сумнівні борги 5,000

Резерв сумнівних боргів 5,000.

Списання безнадійної заборгованості відбувається за раху­нок створеного резерву і не скорочує загальну вартість активів. Списання безнадійного боргу здійснюється в тому випадку коли компанія вирішила, що сподіватися на отримання певної суми боргу вже марно.

Методи оцінки витрат на сумнівні борги

Наприклад, якщо компанія FOX LTD визнана банкрутом, то ком­панія, яка була для неї кредитором, суму боргу визнає безнадійною:

Резерв сумнівних боргів 2,500

Рахунки до отримання (FOX LTD) 2,500.

Для створення резерву сумнівних боргів у закордонних ком­паніях використовують два методи:

— метод відсотка від чистої реалізації у кредит;

— метод обліку дебіторської заборгованості за строками оплати.

Перший з них базується на припущенні, що частина виручки не буде отримана. Втрати від сумнівної заборгованості визнача­ються шляхом множення виручки від реалізації на визначений відсоток, який обчислюється за даними попередніх років.

Наприклад, компанія FLORA, аналізуючи втрати від сумнів­них боргів, мала результати:

Керівництво компанії очікує, що сумнівні борги не переви­щать 1,72% від обсягу реалізації, і, сподіваючись на дебіторську заборгованість у сумі $900,000, збільшить у наступному році витрати на резерв сумнівних боргів:

Витрати на сумнівні борги 15,480

Резерв сумнівних боргів 15,480.

Метод обліку дебіторської заборгованості за строками опла­ти базується на сумі чистої дебіторської заборгованості, яка ві­дображена в балансі. За допомогою цього методу розраховується кінцеве сальдо резерву сумнівних боргів, яке необхідне для виз­начення чистої вартості дебіторської заборгованості.

Компанія FLORA

Дані про стан дебіторської заборгованості за ХХХ1-ХХХ3 р.

Обидва методи резервів на сумнівну заборгованість можуть використовуватись одночасно.

Кредитовий залишок рахунку “Резерв сумнівних боргів” по­казує загальну суму рахунків до отримання, по яких не будуть отримані платежі.

З метою попередження безнадійної заборгованості компанія може запровадити розрахунки векселем.

Вексель — безумовне зобов'язання, складене у письмовій фор­мі, сплатити визначену суму грошей на вимогу власника векселя або у визначений строк.

Векселедавець — відображає в обліку “векселі до сплати”, а векселеодержувач — як “векселі отримані”.

Загальна сума векселя — це сума, яку необхідно сплатити при погашенні векселя. Вона складається з основної, на яку нара­ховуються відсотки, та відсотків, які становлять плату за вико­ристання векселедавцем основної суми на протязі дії векселя.

Суму процентів, яку слід сплатити за відстрочку платежу, розраховують за формулою:

=

= сума відсотка

Компанія FLORA отримала від покупця вексель на суму $50,000, який виписаний під 12% річних строком на 60 днів, за придбані покупцем товари. В день отримання векселя компанія FLORA здійснить бухгалтерський запис:

Вексель до отримання 50,000.

Рахунки до отримання 50,000.

Після погашення векселя бухгалтерський запис матиме вигляд:

$50,000 · 12% · 60 : 360 = $1,000.

При розрахунках векселем крім простого векселя (соло) ви­користовується переказний вексель (тратта). Отримавши век­сель, векселе­одержувач (трасант) може виписати його іншій особі шляхом індосаменту — переказного розпорядження.

Дисконтування — (продаж) отриманого векселя дає змогу векселедержателю відразу отримати гроші та утворює креди­торську заборгованість перед банком. Дисконтом є різниця між сумою отриманих грошових коштів та вартістю векселя до на­стання терміну погашення.

Інформація про рахунки до отримання та векселі до отри­мання відображається у балансі підприємства у складі активів.

Основні положення для запам'ятовування:

Готівка, яка використовується для здійснення дрібних платежів, може називатися “фонд дрібних сум”.

Знижки надаються з метою стимулювання прискорення розрахунків і визначаються у відсотках.

Кожен місяць банк надсилає власнику рахунка банківський звіт, за яким проводиться банківська звірка.

Компанія може відкрити депозитний рахунок, здійснити інвестування, придбавши ринкові цінні папери.

Короткострокові інвестиції повинні відповідати двом вимогам: вільно обертатися на ринку та мати короткостроковий період дієздатності.

Перевищення ринкової вартості короткострокових акцій над їх собівартістю в обліку не фіксується.

Оцінюється дебіторська заборгованість за первинною вартістю за мінусом коригувань на сумнівні борги, грошових знижок, повернення реалізованих товарів.

Резерв сумнівних боргів регулює вартість дебіторської заборгованості, яку в балансі слід відображати за чистою вартістю реалізації.

Вексель — безумовне зобов'язання складене у письмовій формі, сплатити визначену суму грошей на вимогу власника векселя або у визначений строк.

Загальна сума векселя — це сума, яку необхідно сплатити при погашенні векселя