Ефіктивність виконання завдання може бути підвищена

зовнішньої вербалізацїї — проговорювання учнями своїх думок і переживань щодо можливих помилок. Внутрішня вербалізація сприяє становленню само­аналізу та саморегуляції.

завдання мають такі властивості:

— специфічність.

— рівень труднощів

близькість мети.

Розвиток здатності до саморегулювання

а) самоспостереження. враховування якісних, кількістних, швидкість, доречність і наслідки поведінки.

б) самосудження. оціню­вання власної поведінки. пішні у виконанні спеціальних завдань;

в) саморегулювання. реагуванням на власні дії.

2.5. Освіта як об'єкт педагогічної психології

Загальна характеристика освіти

Системотвірною складовою освітньої системи є мета освіти: розвитку і саморозвитку людини як особистості у процесі навчання і виховання. Освіта як процес не припиняється до кінця свідомого життя люди­ни. Вона безупинно видозмінюється за цілями, змістом, формами.

Характеристика освітнього процесу

три аспекти — розвиток і саморозвиток, навчання і самонавчання, вихо­вання і самовиховання.

Виховання як складова освіти.Освіта є процесом освоєння світу особистістю, яка перебуває під впливом багатьох зовнішніх (суспільних) чинників..

Виховання — діяльність педагогів-вихователів, спрямована на зміну свідомості, світогляду, психіки, ціннісних орієнтацій, знань і способів діяльності особистості, що сприяє П моральному, духов­ному зростанню і вдосконаленню.

Метою виховання є очікувані зміни особистості в результаті реалізації системи виховних дій, становлення різнобічно, гармонійно розвиненої особистості.

Навчання як складова освіти.забезпечення засвоєння учнями системи наукових знань і створення умов для формування внутрішнього суб'єктивного світу особистості кожної дитини.

Навчання — спільна діяльність педагога і дитини, зорієнтована на засвоєння знань, умінь і навичок, способів пізнавальної діяльності.

У центрі навчання перебуває особистість.

Психічний та особистісний розвиток учня як складова освіти.здатність організувати свій вну­трішній світ, усвідомити себе.

Самоактуалізація — прагнення людини до найповнішого виявлення і розвитку своїх можливостей.

Суб'єкти освітнього процесу.Кожен педагог і учень

Психічне здоров'я школярів як результат освіти

Психічне здоров'я — збалансованість внутрішнього, духовні, моральні, когнітивні, емоційні, фізіологічні, фізичні потенцій і зов­нішнього (вимоги соціального оточення, відповідність стилю навчання і виховання дітей особливостям розвитку їх особистості) у життєдіяльності Індивіда.

Психічне нездоров'я означає незбалансованість, асин-хронність внутрішніх і зовнішніх характеристик особи-стісних змін.

психічні травми — негативні переживання з приводу невдач, неподоланих психологіч­них бар'єрів, залишають слід.

дидактогенїї — психічні травми, одержані дітьми у процесі або в результаті навчання.

Взаємодія педагога і психолога

Робота практичного психолога в системі освіти здій­снюється за такими напрямами:

а) психологічна просвіта. Вона полягає у поширенні психологічних знань серед педагогів, учнів та їх батьків;

б) психопрофілактична робота. своєчасне попередження порушень у психологічному та особистісному розвитку,

в) психодіагностична робота.

г) розвивальна і психокорекційна робота вплив психічний розвиток, становлення особистості дитини;

ґ) консультативна робота. Завданням її є надання допо­моги людині у розв'язанні її особистих проблем. Здійсню­ється консультування за такими напрямами:

— консультування адміністрації, педагогів, батьків, осіб, які їх заміняють, з проблем навчання, виховання і розвитку дітей;

— консультування дітей, батьків, осіб, що їх заміняють

— консультування працівників установ інтернатного типу для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклуван­ня батьків, з питань соціально-психологічної реабілітації;

— взаємні консультування спільно з працівниками виховних установ для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків (школи-інтернати, дитячі будинки) роботі з дітьми;

— індивідуальні та групові консультації дітей з проблем навчання, розвитку, життєвого і професійного самовизначення, стосунків з дорослими та однолітками, самовиховання тощо;

— консультування адміністрації установи при скла­данні плану навчально-виховних заходів з урахуванням вікових особливостей дітей, особливостей організації життя, навчання і виховання у конкретній установі.

педагогічного консиліуму — колективного методу вивчення учнів з метою їх всебічного дослідження та вибору аде­кватного шляху подальшої роботи з ними.

3.Психологіявиховання

3.1. Завдання виховання особистості

є передумовою збереження і примноження цінностей і потенціалу су­спільства, розвитку людини. Цій меті підпорядковуються зусилля сім'ї, школи, позашкільних виховних установ і багатьох інших суспільних інститутів. Виховна діяль­ність є фаховим завданням педагогічних працівників.

Виховання, як і навчання, реалізується у процесах співпраці дорослих і дітей або спільної діяльності одноліт­ки, пов'язаної із презентацією, засвоєнням норм культури, цінностей, смаків, ідеалів, поглядів тощо. За цих умов вихованці є не лише об'єктами, а й суб'єктами виховання.

При цьому важливо врахову­вати такі принципи виховання:

— включення особистості у значущі види діяльності, які обов'язково містять доброчинні дії;

— зміни соціальної позиції особистості в референтній групі;

— врахування домінуючої мотивації особистості в ор­ганізації виховного процесу;

— цілеспрямованого створення емоційно збагачених виховних ситуацій, залучення у них дітей;

— особистісно розвивального морального спілкування, що передбачає спілкування з молодшими, ровесниками, старшими, людьми похилого віку;

— використання співпереживання, ідентифікації осо­бистості з позитивним ідеалом і зразками поведінки;

— систематичного аналізу вихованцем вчинків (влас­них, інших людей), виявлення їх наслідків для іншої лю­дини чи референтної групи.

урахуван­ням сензитивних періодів

спону­кальна сфера особистості: особистісні смисли, смислові установки і цінності, які виникають у процесі життя, регу­люють дії і вчинки

Об'єктом роботи вихователя має бути самосвідомість дитини. слід враховувати, (адекватність, рівень, стійкість)

Виховання особистості передбачає взаємопов'язану діяльність сім'ї, школи та інших соціальних інститутів, реалізується у процесах діяльності особистості, сприяє опануванню людиною власної життєдіяльності.

3.2. Психологічні основи керівництва процесом виховання

Виховна ситуація — поєднання психологічних, педагогічних, со­ціальних, матеріальних та інших умов; система взаємопов'язаних об'єктивних і суб'єктивних обставин життєдіяльності вихованця і вихователя.

Педагог і вихованець є основними дійовими особами виховної ситуації.

Виховна ситуація може створюватися спеціально або виникати стихійно.

Спеціально створена педагогом виховна ситуація має спонукати до виникнення і розвитку у дитини особистісно-го самовизначення

У виховній роботі слід враховувати (честь, правдивість, доброта)

Найголовнішими закономірностями виховання є:

1. Дія зовнішніх виховних впливів на дитину відбу­вається через внутрішні умови, залежність результату ви­ховного впливу від внутрішньої позиції, потреб, ідеалів, Я-концепції, ціннісних орієнтацій вихованця.

2. Цілеспрямоване включення дорослим у життя дити­ни правил, норм поведінки, контроль за їх виконанням.

3. Результат виховання залежить від дії стихійних та керованих чинників.

4. Створення педагогом умов самореалізації, самоутвердження та самовираження шко­лярів

3.3. Психологічні механізми виховання

Внутрішні умови виховання представлені соціально-психологічними та психологічними механізмами. Ці механізми опосередковують ефект виховних впливів педагога.

Загальними механізмами виховання є:

1. Механізм задоволення потреб («зсуву», «зчеплення потреб»). Закріплення форми поведінки, що виникає з ме­тою задоволення потреби дитини, з часом робить її новою потребою, звичкою, що означає становлення нової якості.

2. Механізм оцінювання та самооцінювання. Успіх пе­дагогічного впливу залежить від відповідності особистісній програмі розвитку дитини. Кожна дитина повинна усвідомлювати себе як особистість, що сприяє розвитку самосвідомості, оцінювати свої здібності, моральні якості і вчинки.