Виконання бюджетних програм

Метою аудиту ефективності є здійснення оцінки досягнення запланованих показників (продукту, ефективності, якості), виявлення проблем у виконанні бюджетної програми та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності використання ресурсів держави.

Основними завданнями аудиту ефективностіє:

1. Оцінка ефективності виконання бюджетних програм шляхом порівняння звітних даних щодо виконання програми (виконання результативних показників) із заданими параметрами, у т.ч. зазначеними в паспорті бюджетної програми, порівняння рівня досягнутих показників з рівнем їх фінансування.

2. Виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно-правового та фінансового характеру, які перешкоджають своєчасному і повному виконанню бюджетної програми.

3. Визначення ступеню впливу виявлених упущень і недоліків на досягнення запланованих показників.

4. Підготовка обґрунтованих пропозицій щодо шляхів (форм, засобів) більш раціонального та ефективного використання ресурсів держави, поліпшення організації виконання бюджетної програми з наголосом на можливостях зменшення витрат, підвищення продуктивності програми та якості послуг, її подальшої реалізації із залученням оптимального (або додаткового) обсягу бюджетних коштів чи її припинення.

Для проведення аудиту ефективності, як правило, створюється аудиторська група. Керівник аудиторської групи проводить інструктаж серед аудиторів та залучених фахівців щодо визначення ключових питань, методів дослідження тощо.

Аудитори, що входять до складу цієї групи, повинні мати навички проведення аналізу, написання звітів зі складних питань, що вимагають логічного і ретельного обґрунтованого викладу. У разі необхідності до проведення аудиту ефективності можуть залучатись фахівці підприємств, установ та організацій. Питання щодо залучення до аудиту таких фахівців вирішує керівник аудиторської установи (органу ДКРС) з направленням відповідного звернення. Залучені фахівці по питаннях, які входять до їх компетенції, мають надати письмово відомості для використання їх при складанні аудиторського звіту.

Процес аудиту ефективності виконання бюджетних програм складається з таких основних етапів:

I етап. Підготовка до аудиту.

II етап. Проведення аудиту.

III етап. Реалізація результатів аудиту.

Проведенню аудиту ефективності передує направлення головному розпоряднику бюджетних коштів за досліджуваною програмою (відповідальному виконавцю) не пізніше, ніж за 10 днів до початку проведення аудиту ефективності, повідомлення про проведення аудиту ефективності.

Збір інформації в процесі аудиту ефективності може проводитися як за місцезнаходженням учасника бюджетного процесу, так і за письмовим зверненням до нього органів ДКРС. Збирання інформації за місцезнаходженням учасника бюджетного процесу здійснюється на підставі направлення, виданого керівником органу ДКРС або його заступником.

Аудитор зобов'язаний пред'явити керівнику учасника бюджетного процесу направлення на право проведення аудиту ефективності та на його прохання розписатися в журналі відвідування учасника бюджетного процесу.

Послідовність організації та проведення аудиту ефективності за етапами і в часі див.: Методичні рекомендації щодо проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту ефективності виконання бюджетної програми. Затв. наказом ГоловКРУ від 15.12.2005 № 444.

Планування аудиту ефективності поділяється на два основних типи:

1) стратегічне планування й обрання тем для аудиторських досліджень ефективності;

2) планування індивідуальних аудитів ефективності.

Стратегічне планування є процесом визначення напрямків та цілей, а також найкращих шляхів їх досягнення. Стратегічне планування безпосередньо залежить від природи і можливостей аудиторської (контрольної) установи, зокрема доступних ресурсів для його реалізації, очікувань зацікавлених осіб.

При цьому недостатньо визначити тільки стратегічні бачення та місію аудиторської установи. Їх необхідно трансформувати у стратегічні цілі та підкріпити стратегічними критеріями.

Визначення цілей стратегічного планування аудиту є важливим, оскільки вони є: (а) одним з кроків у фазі планування; (б) забезпечує напрямок аудиту; (в) допомагає сформулювати масштаб, підходи, критерії та висновки аудиту; (г) зберігає ресурси, необхідні для проведення аудиту.

Однією з важливих складових фази планування індивідуального аудиту ефективності є набуття глибокого розуміння установи, що передбачає збирання та аналіз наступної інформації про:

· середовище установи, включаючи законодавство, політику, профспілкові договори, правила та інструкції, акціонерів та клієнтуру;

· вид та сутність діяльності установи;

· основні випуски (продукти) та операційні процеси, що використовуються для їх виробництва;

· основні фактори, що впливають на ефективність, включаючи стандарти послуг;

· основні управлінські процеси, інформація та системи оперативного контролю, що мають відношення до ефективності;

· основні ризики ефективності;

· проблеми ефективності.

За результатами проведеної роботи розробляється програма аудиту, у якій конкретизуються період, мета та процедури аудиту, зазначаються гіпотези аудиту та методи їх дослідження. Програма, як правило, узгоджується з головним розпорядником бюджетних коштів або з відповідальним виконавцем бюджетної програми. В окремих випадках, за рішенням керівника органу ДКРС, програма аудиту також може погоджуватись з ініціатором його проведення.

Під час підготовки до аудиту у рамках фази планування (на етапі попереднього вивчення питань, пов’язаних з досліджуваною програмою (попереднього аудиту) аудитор збирає дані про досліджувану бюджетну програму та визначає результативні показники бюджетної програми, або критерії оцінки.

За критерії оцінки приймаються результативні показники паспорту бюджетної програми. У разі недостатності показників паспорту бюджетної програми або за відсутності чітко визначених показників виконання бюджетної програми аудитор разом з головним розпорядником (відповідальним виконавцем) визначає найбільш значущі звітні дані про надані послуги, виконані роботи, реалізований продукт або фінансовий результат, що можуть характеризувати досягнення мети бюджетної програми.

Попереднє вивчення об'єктів перевірки доцільно починати звивчення системи внутрішнього управління і контролю в організаціях, що перевіряються, для визначення потенційних недоліків в діяльності об'єкта перевірки, на які слід звернути особливу увагу при проведенні аудиту.

З цією метою необхідно: (а) вивчити законодавчі акти, нормативні документи і звіти, що стосуються теми аудиту; (б) провести бесіди з керівниками; (в) опитування фахівців і (г) власні спостереження.

Аудитор повинен сконцентрувати свою увагу на розумінні та аналізі ризиків, що дозволить обрати питання для поглибленого аудиту. Розуміння ризиків допомагає визначити сутність сфери аудиту та його цілі, встановити найважливіші критерії аудиту, а також допомагає обрати належні методи вибірки та визначити очікувану корисність/вигідність від проведення аудиту, обрати питання для поглибленої перевірки.

У контексті аудиту ефективності виконання бюджетних програм ризик характеризує розкриття можливих помилок, втрат і несприятливих впливів, можливість того, що програма не реалізована економічно, ефективно та результативно.

Теми обираються виходячи з проблем та наслідків. Основними параметрами при цьому є: значимість, суттєвість ризиків, зрозумілість питання, результати попередніх аудитів, результати оцінок впливів, можливість проведення аудиту, масштаб тощо.

На практиці розрізняють таки типи проблем:

· культурні (викликані діяльністю людей або недоліками в цієї діяльності) та природні (викликані природними причинами, явищами);

· тимчасові та довготривалі (викликані несподіваними тимчасовими чи довготривалими змінами у соціальному середовищі);

· персональні та групові (стосуються кількох осіб або великої кількості людей);

· окремі та структурні (окремого або структурного характеру; наприклад, окремі проблеми можна розв’язати підготувавши одного службовця, структурні проблеми – тільки за умов змін усієї системи процедур підготовки фахівців);

· прості та складні (прості проблеми можна легко зрозуміти та проаналізувати, складні – не можна через велику кількість зацікавлених сторін, пояснень, наслідків тощо).

У процесі підготовки до аудиту аудитор має визначити і спробувати зрозуміти характер проблеми та проаналізувати її, щоб правильно обрати теми для аудиту ефективності. Аналіз починається з індикаторів проблеми, якими може бути інформація, що може з’явитися в ході моніторингу тенденцій у суспільстві, що проводить аудитор, або в результаті його контактів з політиками, науковцями, громадкістю чи ЗМІ (дані про недоліки в якості та послугах (довший час розгляду, нагромадження нерозглянутих справ у міністерстві, установі тощо); велика кількість скарг або апеляцій від громадськості; збільшення витрат через потребу в нових ресурсах.).

Здійснюючи аудит ефективності, аудитори вибирають та застосовують методи, прийоми і процедури, які повинні дозволяти отримувати достатні, дійсні та необхідні докази, які вмотивовано підкріплюють або спростовують їхні точки зору та висновки (див.: Методичні рекомендації … ГоловКРУ від 15.12.2005 № 444).

Аудиторськими доказами/фактами в аудиті ефективності називають інформацію, яка генерується із набору даних і використовується для подальшого тестування із критеріями оцінки, результатом чого є підтвердження або спростування аудиторських гіпотез та підтримка аудиторських спостережень/відомостей.

Розрізняють фізичні, документальні, свідчі й аналітичні докази/факти.

Фізичні докази/факти збираються шляхом безпосередніх перевірок людей, власності або подій та документуються у формі меморандуму, фотографій тощо.

Докази/факти, отримані від інших людей в усній або письмовій формі у відповідь на поставлені запитання (анкетування) або через інтерв’ю, відносять до категорії свідчих.

Документальні докази/факти можуть бути внутрішніми і зовнішніми у формі листів, контрактів, бухгалтерських записів, звітів та ін.

Аналітичні докази/факти створюються на основі аналізу даних шляхом підрахунку, порівняння, розділення інформації на складові, а також через обговорення й дискусії динамічних рядів, тенденцій, співвідношень, регресій.