В особистості зовнішнє і внутрішнє поєднується через

цілісність — стійку системну єдність, гармонійність її внутрішніх якостей і зовнішніх ознак.

індивідуаль­ність — унікальне поєднання особливостей і рис людини, що зумовлює її несхожість на інших людей.

індивідуальної свідомості Моральні та духовні цінності зумовлюють еконо­мічні, ідеологічні, політичні та інші суспільні цінності.

самосвідомість знання про себе; самоцінність, практика самовпливу; духовні цінності, моральні ідеали, принципи і норми, соціально-психологічні ролі та норми; життєвий досвід; ідеали, Я-цінності та сенси життя; минуле, теперішнє та майбутнє.

Структуру зрілого ставлення особистості до себе утво­рюють:

— потреба у самопізнанні, розуміння себе як особисто­
сті, самореалізація;

— усвідомлення, організування власного життєвого часу, життєвого шляху, особистісного розвитку;

— проблемне бачення свого життя, активне виявлен­ня, осмислення і продуктивне розв'язання внутрішньої особистісної суперечності;

— здатність до усвідомлення та адекватного оцінюван­ня результатів своєї активності.

Психоенергетичним центром особистості є спонукаль­на сфера (цінності, ідеали, потреби, інтереси, цілі, наміри, мотиви тош,о), що забезпечує енергією її життєдіяльність. Головною змістовою характеристикою спонукальної сфери є її спрямованість.

Особистість характеризується життєвим потенціа­лом, в якому поєднуються життєвий досвід, здібності, інте­лект, знання, уміння та навички.

Природною основою особистості є її тілесні (соматич­ні) характеристики (фізичні можливості: тип нервової системи як основа темпераменту; статеві, вікові властиво­сті тощо).

Отже, розуміння педагогом особистості у її цілісно­сті, урахування спонукальної сфери, самосвідомості життєвого потенціалу, тілесних (соматичних) характе­ристик тощо забезпечить ефективну організацію освітнього процесу.