I. СПРЯМОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

Спрямованiсть особистостi - це стiйка система усвiдомлених цiлей або мотивiв, якi свiдомо досягаються особою в активнiй дiяльностi. Базується на потребах, iнтересах, переконаннях, iдеалах, свiтоглядах, якi є факторами спрямованостi особистостi.

Потребування - становище потреби, необхiднiсть в об’єктах (у будь-чому) для iснування i розвитку, який виражає залежнiсть iндивiда вiд об’єктивних умов його iснування. Розрiзняють бiологiчнi (органiчнi), особистi (психологiчнi) i надособистi (суспiльнi) потреби. Потреби складають внутрiшню основу особистостi. Зовнiшнi вияви потреб у дiях i вчинках складають риси характеру. На основi потреб виникає потяг здiйснити волевиявлення, вчинок.

Цікавість - це бажання активно пiзнати будь-яке явище, цiлеспрямована увага до конкретного предмета.

Iдеал - це висока мета свiдомих активних прагнень особистостi (моральна, естетична та iн.).

Переконання - це усвiдомлена потреба особистостi дiяти у спiввiдношеннi зi своєю системою цiнностей. Сукупнiсть переконань виступає як свiтогляд людини.

Світогляд - це цiлiсна система поглядiв на природу, суспiльство i особисту сутнiсть.

Якості спрямованості (К.К.Платонов): рiвень, широта, iнтенсивнiсть, стiйкiсть, дiєвiсть.

Рiвень - це суспiльна значимiсть, яка залежить вiд того, в якiй мiрi прагнення людини спiвпадають iз суспiльними iдеалами. Ця якiсть пов’язана з моральним обличчям та iдейнiстю особистостi.

Широта - вказує на рiзновид цiлей, якi людина ставить перед собою.

Iнтенсивнiсть - показник ступеня усвiдомлення, активностi i формуванні спонукань, якi лежать в основi спрямованостi особи.

Стiйкiсть спрямованостi - це її стiйкiсть у часi, ступiнь опору вiдволiкаючим дiям. Пов’язана з вольовою якiстю людини.

Дiєвiсть - ступiнь реалiзацiї цiлей у практичнiй дiяльностi.

Спрямованiсть особи зовнi на оточуючих людей, предмети i подiї називається екстравертованістю. Спрямованiсть на себе називається інтравертованістю. Бiльшiсть людей поєднують в собi обидва варiанти з деяким переважанням спрямованостi зовнi або усередину.

Типовий екстраверт компанiйський, товариський, має багато друзiв, комунiкабельний, не любить займатися самостійно. Прагне до яскравих вражень, ризику. Дiє пiд впливом моменту, iмпульсивний. Надає перевагу дiям, схильний до агресiї, буває нестриманим, ненадiйним у спiлкуваннi через поверхневi контакти (стосунки). Екстраверти успiшно працюють у напружених, стресових умовах, добре переносять негативнi зовнiшнi впливи, болi, екстремальнi температури, зовнiшнi шуми, схильнi до високої швидкостi виконання завдань, навiть коли збiльшується кiлькiсть помилок. Погано працюють в умовах монотонiї. Краще запам’ятовують важливий матерiал i легше добувають його з пам’ятi. Екстравертованiсть особи знаходиться в прямiй залежностi вiд сили i рухливостi нервових процесiв i є одним iз показникiв стресостiйкостi людини.

Типовий iнтраверт - скромний, схильний до самотностi, бiльше читає книги нiж спiлкується з людьми. Близький лише з деякими друзями. Свої дiї планує заздалегiдь, не iмпульсивний. Не любить сильних впливiв, серйозний, хоче спокiйного, упорядкованого життя. Контролює свої емоцiї, не агресивний, iнколи песимiстичний, великого значення надає моральним та естетичним нормам. Iнтраверти добре працюють у спокiйних, монотонних умовах, краще виконують завдання на уважнiсть, надають великого значення точностi i безпомилковостi, що призводить до зниження швидкостi роботи; мають бiльш високi показники довгочасної пам’ятi. У iнтравертiв низькi сенсорнi (чуттєвi) i больовi пороги, а тому у них погана переносимiсть больових дiй i сильнодiючих факторiв зовнiшнього середовища. Iнтраверсiя пов’язується з проявленням слабкостi нервової системи i бiльш низькою стресоздатнiстю нiж екстраверсiя.