МЕТОДИ ДОСЛIДЖЕННЯ СТАНУ СВIДОМОСТI

Вiрнiсть усвiдомлення хворими власного «Я» визначається пiд час розмови, коли хворому у прямiй чи сторонній формi задаються запитання, що дозволяють впевнитися, чи вiрно хворий називає свої паспортнi данi (стать, вiк, число, мiсяць та мiсце народження, прiзвище, iм’я та по-батьковi), повiдомляє свої бiографiчнi данi, характеристику своїх професiйних, характерологiчних та iнших особливостей.

Про ступiнь усвiдомлення навколишнього свiту, орiєнтування в мiсцi, часi, оточуючих особах можна дiзнатися, зокрема, за допомогою запитань, котр година, день тижня, мiсяць i рiк, у якому закладi перебуває хворий, з ким розмовляє, хто його оточує.

При вивченнi ступеня ясностi свiдомостi враховують легкiсть i швидкiсть сприйняття хворим запитань лiкаря, розумiння змiсту найпростiших чи бiльш складних запитань, швидкiсть, силу i ступiнь виявлення зворотних мовних, емоцiйних i поведiнкових реакцiй. Використовують прийоми загальносоматичного, неврологiчного дослiдження: стан безумовних рефлексiв, загальний стан, данi ехоЕГ, РЕГ тощо.

Цiлеспрямовано задаючи питання, дiзнаються, наскiльки послiдовно хворий викладає пережитi подiї, наскiльки розповiдь вiдповiдає тому, що вiдбулося в дiйсностi (враховуючи данi суб’єктивного та об’єктивного анамнезу). Для оцiнки самосвiдомостi можуть бути використанi експериментально-психологiчнi тести, зокрема, методика самооцiнки Дембо-Рубiнштейн, що дозволяє отримати уявлення про те, як хворий оцiнює стан свого здоров’я, розумовий розвиток, характер, щастя.