Мета завдання. — призначення та зміст фінансових звітів;

Засвоїти:

— призначення та зміст фінансових звітів;

— користувачі фінансової звітності та їх інформаційні потреби;

— елементи фінансової звітності;

— облікове значення таких термінів, як актив, зобов'язання, капітал, доходи, витрати.

Користувачами фінансової звітності є інвестори, працівни­ки, постачальники, покупці продукції, уряд та громадськість, які використовують фінансові звіти для задоволення різноманітних потреб у фінансовій інформації.

Підприємством, що звітує, є підприємство, яке має користувачів, котрі використовують фінансові звіти як основне джерелі фінансової інформації про це підприємство.

Звичайно, фінансові звіти не спроможні задовольнити інформаційні потреби всіх цих користувачів, та існує ряд потреб, які є спільними для всіх користувачів інформації. і

Згідно з МСФЗ до фінансових звітів належать:

— Баланс;

— Звіт про прибутки та збитки;

— Звіт про рух грошових коштів;

— Звіт про власний капітал;

— Примітки до фінансових звітів.

Інші звіти (звіт керівництва компанії, звіт аудитора) включа­ються до звітності підприємства, але не є фінансовими звітами.

Підприємством називається організація, для якої може скла­датися фінансова звітність.

Баланс містить інформацію про фінансовий стан підприємс­тва на певну дату.

Облікова формула балансу:

Активи = Зобов'язання + Капітал (1)

Інформаційні потреби основних користувачів фінансової звітності

Для успішної діяльності підприємства необхідні різного роду ресурси, в тому числі: грошові кошти, обладнання, сирови­на, приміщення, технології. Ці ресурси називаються засобами підприємства.

Засобами підприємства є ресурси, що належать підприємс­тву та які мають вартість. Баланс показує розмір засобів підпри­ємства на певну дату.

Засоби підприємства є його активами.

Актив — це ресурс, контрольований підприємством у резуль­таті минулих подій, від якого очікують надходження майбутніх економічних вигод до підприємства.

Активи поділяються на чотири групи:

1) поточні активи (оборотні засоби);

2) інвестиції (капіталовкладення);

3) нерухомість і обладнання (основні засоби);

4) нематеріальні активи.

Активи записують у балансі, як правило, в порядку їх ліквід­ності, і саме поточні активи є більш ліквідними, ніж нерухомість.

Поточні активи — це такі активи, що протягом нормального виробничого циклу повинні бути перетворені в готівку. До них належать: каса, короткострокові інвестиції, рахунки та векселі до отримання, товари, а також витрати майбутніх періодів (аван­сом сплачена страховка, оренда).

Важливо розрізняти: є активи поточними чи довгостроко­вими. Наприклад, короткострокові інвестиції — це вкладені кошти в діяльність підприємства строком не більше року, тоб­то гроші дані в борг; або на “вільні” у даний момент часу кошти придбані акції, які при першій необхідності в готівці можуть бути продані.

Інвестиції у цінні папери, які керівництво компанії не планує продавати в майбутньому році, відображають у розділі “Інвести­ції”, до них належать: векселі видані на строк більше року; земля для використання в майбутньому; засоби, накопичені з метою погашення боргів; фінансові вкладення в інші компанії з метою контролю їх діяльності.

Нерухомість і обладнання — довгострокові активи (зем­ля, будівлі, машини), які використовуються в процесі госпо­дарської діяльності.

Вартість нерухомості амортизується (крім землі) і списуєть­ся на витрати і відповідно на фінансові результати фірми. В цю ж групу активів включають також природні ресурси, якими во­лодіє фірма: лісові масиви, нафтові та газові свердловини, вугіль­ні шахти.

Нематеріальні активи — довгострокові активи, які не мають фізичної субстанції, але мають вартість. До них належать: патен­ти, авторські права, гудвіл, торгові марки.

Вони враховуються по ціні придбання, яка протягом строку експлуатації амортизується.

Зобов'язання — теперішня заборгованість підприємства, яка виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, за очікуванням, спричинить вибуття ресурсів із підприємства, котрі втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язаннями є зовнішні джерела ресурсів підприємства. Зобов'язання поділяються на поточні та довгострокові. До них належать рахунки до сплати, банківські кредити, заборгованість перед працівниками підприємства, перед державним та місце­вим бюджетами тощо.

Зобов'язання фірми, як правило, складаються з довгостроко­вих і поточних зобов'язань.

Короткострокові зобов'язання повинні погашатися протягом одного виробничого циклу або протягом наступного року. Довгострокова кредиторська заборгованість погашається через рік або й більше (векселі видані на строк більше 1 року, неоплачені облігації).

Іншим джерелом формування ресурсів підприємства є капітал. Власний капітал — це залишкова частка в активах підпри­ємства після вирахування всіх його зобов'язань. Капітал відображає обсяг прав власника фірми, тобто балансовий звіт дає відповідь на питання: “Яка вартість даного підприємства?” її можна визначити шляхом порівняння активів підприємства та його зобов'язань.

Інвестори, що надали компанії ресурси у формі капіталу, от­римали натомість звичайні акції. Загальна сума капіталу, нада­на інвесторами, називається “акціонерний капітал”. Ще одним джерелом капіталу є його прибуток. Та частина прибутку, яка направляється на погашення зобов'язань відносно інвесторів, залишається в розпорядженні підприємства і має назву “не­розподілений прибуток”.

Якщо підприємство не платить по рахунках кредиторам, то кредитори можуть стягнути борги через суд. На відміну від кре­диторів інвестори мають право залишкового позову, тобто якщо підприємство припиняє свою діяльність, то інвесторам припадає та його частка, що залишається після погашення заборгованостей. Сума активів підприємства не може бути більшою або мен­шою суми зобов'язань підприємства та його капіталу.

Збільшення капіталу за звітний період є доходами підприємс­тва, а зменшення капіталу — є витратами. Доходи за певний період не обов'язково повинні дорівнювати грошовим коштам, отрима­ним за цей період, так як і витрати за звітний період не обов'язково повинні відповідати грошовим платежам за цей період.

Відповідно до принципу погодженості витрати підприємства зумовлюють отримання ним доходів за той же період.

Бухгалтерський баланс

Приклад подання за МСФЗ

“HARVEY”: Витяг із фінансової звітності за 200Х рік

(за континентальною моделлю обліку)

Одиниці виміру ($1,000000)

Продовження таблиці

Бухгалтерський баланс

Приклад подання за МСФЗ

“HARVEY”: Витяг із фінансової звітності за 200Х рік

(за англо-американською моделлю обліку)

Одиниці виміру ($ 1,000000)

Продовження таблиці

У Звіті про прибутки та збитки розкривається така ін­формація:

а) продаж або інші доходи від основної діяльності;

б) амортизація;

в) дохід у вигляді відсотків;

г) дохід від інвестицій;

д) витрати на сплату відсотків;

е) податки на прибуток;

є) екстраординарні витрати;

ж) екстраординарні кредити;

з) значні внутрішньогрупові операції;

и) чистий прибуток або збиток за певний період.

Облікова формула звіту про прибутки та збитки:

Доходи – витрати = чистий доход (чистий прибуток) (2)

Доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надход­ження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за раху­нок внесків власників).

Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшен­ня власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за раху­нок його вилучення або розподілу власниками).

Прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Збиток — перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Як правило, звіт про прибутки й збитки включає в себе такі рубрики:

І. Основна діяльність включає:

а) дохід або продаж — тут показують різні джерела доходів від основної діяльності, а також результати різноманітних подій, Що можуть вплинути на розмір доходів;

б) витрати на реалізовану продукцію — показують всі витра­ти на реалізовані товари й послуги з реалізації, які направлені на одержання доходу від реалізації;

в) валовий прибуток — це різниця між доходами від основної діяльності і прямими витратами на неї;

г) витрати на реалізацію — відображаються витрати на ре­алізацію, що об'єднують у собі витрати на маркетинг, рекламу, заробітну плату працівників системи збуту;

д) загальні та адміністративні затрати — це такі, що пов'я­зані з управлінням компанією;

е) прибуток від основної діяльності до оподаткування — це різниця між доходами і всіма вказаними витратами.

II. Неосновна діяльність.

У цій рубриці відображаються операції, що не входять в ос­новну діяльність фірми: доходи від вкладених коштів, тобто дивіденди по акціях, до­ходи від одержаних процентних платежів. Сюди ж входять інші прибутки й збитки та різні витрати. Проміжний результат після обліку цього розділу називають прибутком до оподаткування.

III. Витрати по сплаті податку на прибуток.

У цьому розділі відображаються податки, що сплачуються до федерального та місцевих бюджетів із прибутку.

Після проведених розрахунків визначається чистий прибуток.

У звітах багатьох компаній визначення фінансового резуль­тату закінчується на цьому рівні. Після цього розраховується доход на акцію. Деякі фірми у звіт про прибутки й збитки вклю­чають інші рубрики, наприклад, екстраординарні події — де ві­дображають прибутки чи збитки від рідкісних і незвичайних господарських операцій.

Доход на акцію (ДНА) — ця величина розраховується шля­хом ділення чистого доходу на кількість випущених в обіг зви­чайних акцій.

Величині ДНА особливу увагу приділяють при аналізі рин­ку цінних паперів та інвестицій.

Користувачі фінансових звітів підприємства зацікавлені в тому, як підприємство генерує і використовує грошові кошти та їх еквіва­ленти. Це відбувається незалежно від характеру діяльності підпри­ємства і від того, чи можна розглядати грошові кошти як продукцію підприємства, наприклад, у випадку фінансової установи.

Грошові кошти потрібні підприємствам, в основному, з однакових причин, якою різною не була б їх основна діяльність, від якої одержують прибутки. Підприємствам потрібні грошові кошти для здійснення операцій, погашення зобов'язань і забезпечення доходу інвесторам. Відповідно, виникає необхідність надання Звіту про рух грошових коштів.

Звіт про прибутки та збитки

Приклад подання (витрати класифікуються

за функціями) “HARVEY”:

Витяг із фінансової звітності за 200Х рік

Одиниці виміру ($ 1,000000)

Звіт про рух грошових коштів, коли він використо­вується разом з іншими фінансовими звітами, надає інфор­мацію, яка дозволяє користувачам оцінювати зміни у чистих активах підприємства, його фінансовій структурі (у тому числі ліквідність та платоспроможність), а також здатність впливати на суми й період руху грошових коштів із метою пристосування до обставин та можливостей, які постійно змінюються.

Інформація про рух грошових коштів є корисною для оцін­ки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також дозволяє користувачам розробляти мо­делі для оцінки та порівняння теперішньої вартості майбут­нього руху грошових коштів різних підприємств. Вона підви­щує ступінь зіставності звітності про результати діяльності різних підприємств, тому що запобігає впливу різних підходів до обліку однакових операцій та подій.

Звіт відображає рух грошових коштів унаслідок операцій­ної, інвестиційної і фінансової діяльності:

— операційна — основна діяльність підприємства, яка при­носить дохід, а також інші види діяльності, які не є інвести­ційною або фінансовою діяльністю;

— інвестиційна — пов'язана з придбанням та продажем дов­гострокових активів, а також інвестицій, що не є еквівалента­ми грошових коштів;

— фінансова — діяльність, що призводить до змін розміру та складу власного й позиченого капіталу.

Одна операція може охоплювати рух грошових коштів, різ­них за класифікацією. Наприклад, коли погашення позики грошовими коштами складається з відсотків і основної суми боргу, відсотки можна класифікувати як операційну діяль­ність, а основну суму боргу — як фінансову.

Унаслідок операційної діяльності відображається над­ходження коштів від продажу товарів, продукції; авторських гонорарів; від роялті, від страхових компаній; здійснюються виплати постачальникам товарів та послуг, своїм працівни­кам, надходження і виплати грошових коштів за контрактами, укладеними для дилерських або торговельних цілей.

З інвестиційною діяльністю пов'язані виплати з придбання ос­новних засобів; нематеріальних активів; надходження від продажу основних засобів; нематеріальних активів; виплати та надходження коштів за операціям і, що стосуються придбання та продажу власно­го капіталу (акції) інших підприємств; надання іншим підприємс­твам позик виплати грошових коштів за ф'ючерсними й форвардни­ми контрактами, опціонами та контрактами “своп”, окрім випадків, коли такі контракти укладаються для дилерських чи торговельних цілей або надходження класифікуються як фінансова діяльність.

У фінансовій діяльності відображається надходження грошо­вих коштів від випуску акцій, облігацій; виплати грошових коштів власникам для придбання або викупу раніше випущених акцій під­приємства, виплати грошових коштів для погашення позик; випла­ти грошових коштів власникам для придбання або випуску акцій підприємства, виплати грошових коштів орендарем для зменшен­ня існуючої заборгованості, пов'язаної з фінансовою орендою.

Звіт може складатись прямим чи непрямим методом ви­світлення операційної діяльності.

Прямий метод — за яким розкриваються основні канали надходження на підприємство коштів чи виплат грошей.

Непрямий метод — за яким чисті прибутки або збитки кори­гуються відповідно до впливу операцій негрошового характеру, будь-яких нарахувань минулих чи майбутніх надходжень або виплат грошей щодо операційної діяльності.

Інформація про рух грошових коштів корисна під час пере­вірки точності попередніх оцінок майбутнього руху грошових коштів, а також аналізу взаємозв'язку рентабельності, чистого руху грошових коштів і впливу зміни цін.

Використання прямого та непрямого методів призводить до однакового результату.

Негрошові операції, прикладом яких є бартерні операції, пе­ретворення зобов'язань на власний капітал, не включаються до звіту про рух грошових коштів. Негрошові операції, пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю слід, розкривати в примітках до фінансових звітів.

Внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів не відображаються у звіті про рух грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів

Приклад подання (непрямий метод)

“HARVEY”: Витяг із фінансової звітності за 200Х рік

Одиниці виміру ($1,000000)

Продовження таблиці

Звіт про власний капітал підприємства повинні додавати до річного звіту для забезпечення порівняльного аналізу інформації.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття ін­формації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Визнання й оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визнання й оцінки його складових — активів і зобов'язань.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

— внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

— накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу — це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відобра­жає поточну вартість прав власників фірми.

Без власного капіталу підприємство не може бути обліковою одиницею. Підприємство створюється з метою отримання при­бутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збережен­ня власного капіталу.

Звіт про зміни в капіталі

Приклад подання (непрямий метод)

“HARVEY”: Витяг із фінансової звітності за 200Х рік

Одиниці виміру ($1,000000)

Продовження таблиці

Примітки (пояснення) є невід'ємною частиною фінансових звітів, вони допомагають користувачам аналізувати звіти.

МСБО 1 “Розкриття облікової політики”, переглянутий у 1997 році, пропонує надавати примітки у такій послідовності:

1. Відповідність фінансових звітів вимогам МСБО.

2. Застосовані основи оцінки та облікової політики.

3. Допоміжна інформація до статей, наведених у складі кожного фінансового звіту в тому порядку, в якому подані кожна стаття і кожен фінансовий звіт.

4. Інші розкриття.

Схема 1. Взаємозв'язок між видами звітності

У примітках до фінансової звітності компанії відображають загальну основу підготовки фінансової звітності, перераховують конкретні аспекти облікової політики, які необхідні для пра­вильного розуміння фінансових звітів; додаткові таблиці та до­даткову інформацію, яка не подана у самій фінансовій звітності, але необхідна для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Основні положення для запам'ятовування:

Засоби підприємства повинні мати вартість і контролюватись підприємством.

Зобов'язання поділяються на поточні й довгострокові.

Поточні зобов'язання підлягають виконанню протягом одного року.

Довгострокові зобов'язання погашаються протягом періоду, який більше одного року, або операційного циклу.

Капіталом є сума акціонерного капіталу та нерозподіленого прибутку, накопиченого з моменту створення підприємства.