Які фактори впливають на поширення корупції?

Корупцію, які і інші негативні соціальні явища, обумовлює ціла система факторів. М.І.Мельник, досліджуючи проблему корупції, пропонує під “факторами корупції” визнавати — “явища, процеси, чинники, які здійснюють будь-який детермінуючий вплив на корупцію, обумовлюючи корупцію як явище та породжуючи її конкретні прояви”.

З розвитком держави урізноманітнюються фактори, які спричиняють різний вплив на вчинення тих чи інших корупційних діянь. Одні з них є безпосередніми причинами вчинення корупційних діянь, інші опосередковано впливають на їх вчинення, треті створюють, так би мовити, політичний, психологічний чи інший фон для існування корупції.

Суб’єктивною передумовою існування корупції у всіх державах є психологічна допустимість (схильність) певної частини людей задоволення життєвих потреб у протиправний спосіб, у тому числі шляхом неправомірного використання влади чи службових повноважень. Причому така допустимість може мати різні ступені вираження:

1) від цілеспрямованого проникнення у владні структури з метою досягнення відповідних цілей шляхом зловживання владою до

2) проявів ситуаційного використання влади в особистих чи корпоративних інтересах.

Розглядаючи “корупцію” з точки зору політичної економіки С.Верстюк зазначає, що найбільше сприяє розвиткові корупції ситуація, “коли держава виконує свої функції неефективно”. У результаті цього в осіб, наділених владними повноваженнями з’являється можливість зловживати делегованою народом владою.

Умовно фактори можна поділити на окремі групи, що допомагає проводити аналіз факторів кожної групи і розробляти відповідні заходи для їх попередження чи усунення.

Виділяють наступні групи факторіві:

• притаманні усім державам;

• притаманні переважно державам певного типу і розвитку, у тому числі державам перехідного типу;

• притаманні конкретній державі (наприклад, Україні).

У межах кожної держави можна визначити сфери поширення факторів. Відповідно, за сферами поширення та змістом фактори можна поділити на: 1) політичні; 2) економічні; 3) організаційно-управлінські; 4) правові; 5) ідеологічні; 6) морально-психологічні.

На особливу увагу заслуговують фактори правового характеру. До основних з них належать:

По-перше, порушення основних принципів, на яких має базуватися здійснення державного управління, зокрема, принцип верховенства прав людини і громадянина та принцип законності.

По-друге, недосконалість законодавчої бази, зокрема, відсутність чіткості та однозначності щодо понять “корупція” і “суб’єкт корупційного діяння”. Наприклад, у Законі України “Про боротьбу з корупцією” ( 1995р. ) до кола суб’єктів корупційних діянь віднесено посадових осіб місцевого самоврядування, однак у Законі України “Про службу в органах місцевого самоврядування” такі положення з’явилися лише недавно.

По-третє, низький рівень матеріально-фінансового забезпечення державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, що створює простір для спокуси використання владних повноважень в особистих цілях службовця.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що прогалини та колізії в законодавстві у правозастосовчій практиці починають інтерпретуватися в інтересах тих осіб, які безпосередньо застосовують відповідну норму.