Що таке “корупція”? Як поняття “корупція” визначено у міжнародно-правових актах та національному законодавстві?

Корупцію можна визначити як суспільно небезпечне явище для всього суспільства, проявом чого є “неправомірне використання публічної влади для отримання особистої вигоди”.

Корупція зустрічається майже у кожній політичній та економічній системі, поступово вона набуває характеру негативної універсальної ознаки будь-якої держави. Згідно з Юридичною енциклопедією слово “корупція” походить від латинського “соrruptio”, що означає “зіпсуття”,“розбещення”. Його можна розуміти як розбещення окремих посадових осіб державного апарату, як соціальну корозію, що роз’їдає державну владу і суспільство в цілому.

Корупція у певних умовах може спричинити виникнення проблем, що можуть стати реальною загрозою для існування держави, підриву її демократичних засад та економічної незалежності. У Концепції боротьби з корупцією 1998–2005 роки зазначалось, що: “Корупційні діяння створюють реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвитку держави і негативно впливає на всі сторони суспільного життя”.

Вперше в Україні визначення поняття “корупція” дав Закон України “Про боротьбу з корупцією” 1995 року. Відповідно до ст.1: “Під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, направлена на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг”.

Основною ознакою корупції є протиправне використання тієї мінімальної частини владних повноважень, якими наділена особа, уповноважена на виконання функцій держави, з метою незаконного одержання певної особистої вигоди.

У Концепції боротьби з корупцією на 1998–2005 рр. наголошувалось, що: “У правовому відношенні корупція — це сукупність різних за характером і ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю корупційних дій, інших правопорушень (кримінальних, адміністративних, цивільно-правових, дисциплінарних), а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов’язаних зі здійсненням цих дій”.

Аналіз міжнародно-правових документів також свідчить про існування різних підходів щодо розумінні поняття “корупція”. Проте у більшості з них це поняття пов’язують з “порушенням етичного (морального), дисциплінарного, адміністративного, кримінального характеру, що проявилися в протизаконному використанні свого службового становища суб’єктом корупційної діяльності” та “зловживанням державною владою для одержання вигоди в особистих цілях”.

Міждисциплінарною групою по корупції Ради Європи поняття “корупція” розглядається як: “будь-яке інше поводження осіб, яким доручене виконання визначених обов'язків у державному чи приватному секторі і яке веде до порушення обов'язків, покладених на них статутами державної посадової особи, приватного співробітника, незалежного агента чи іншого виду відносин і має на меті одержання будь-яких незаконних вигод для себе й інших”.

Міжнародні організації розглядають поняття “корупції” як соціальне явище, коли публічні або інші особи, уповноважені на виконання державних (управлінських, владно-розпорядчих) функцій, використовують своє службове становище, статус і авторитет займаної посади в корисливих цілях чи в корпоративних інтересах.

Враховуючи досвід законодавчого регулювання зарубіжних країн, 11 червня 2009 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України “Про засади запобігання та протидії корупції”. Цей Закон врахував недоліки нині чинного Закону України “Про боротьбу з корупцією”, який містить лише заходи відповідальності за корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією. Термін “боротьба” асоціюється, переважно, з моментом активного наступу на корупцію, із застосуванням репресивних заходів кримінальноправового та іншого характеру, з протиборством з конкретними проявами корупції, особами, котрі їх вчинили. Зазвичай, він не ототожнюється з антикорупційними заходами профілактичного характеру.

Натомість, у Законі України “Про засади запобігання та протидії корупції” передбачено обмеження, які мають попереджувальний характер і спрямовані на запобігання корупції.

Протидія корупції включає широкий спектр заходів, спрямованих на зменшення її обсягів та обмеження впливу на соціальні процеси, усунення соціальних передумов корупції, причин і умов корупційних правопорушень.

Відповідно до ст.1цього Закону: “Корупція — використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей”. Закон України “Про засади запобігання та протидії корупції” вводиться в дію з 1 січня 2010 р. Відтак, з 1 січня 2010 р. втрачає чинність Закон України “Про боротьбу з корупцією” та Постанова Верховної Ради України від 5 жовтня 1995 р. “Про порядок введення в дію Закону України “Про боротьбу з корупцією”.

Ознаки , які характеризу ють кору пцію:

• безпосереднє заподіяння шкоди авторитету чи іншим охоронюваним законом інтересам держави (публічної служби);

• наявність у службовця умислу на вчинення дій (бездіяльність), які об’єктивно завдають шкоду охоронюваним законом інтересам держави та служби;

• використання службовцем свого становища всупереч інтересам публічної служби;

• корислива мета або інша, зацікавленість публічного службовця;

• незаконне одержання службовцем благ (матеріальних і нематеріальних), послуг, переваг.