Поняття договору найму (оренди), предмет договору, сторони , строк договору, орендна плата. 8 страница
Особи, які за віком визнані частково дієздатними або не повністю дієздатними ( малолітні, неповнолітні) а також особи, що визначені недієздатними або обмежено дієздатними за рішенням суду вважаються такими, що прийняли спадщину незалежно від сумісного проживання, крім випадків відмови від спадщини органів опіки і піклування. З моменту подання заяви про прийняття спадщини або фактичного її прийняття успадковане майно належить спадкоємцю. Заява про прийняття спадщини подається особисто, а від імені малолітньої, недієздатної особи її подають батьки, опікун. Особа віком від 14 до 18 років до має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальників. Законодавець передбачає право спадкоємців відкликати подану заяву на протязі 6 міс, строку з будь яких причин.
6 місячний строк для прийняття спадщини починається з часу відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини на протязі 6 місяців, то вважається, що він не прийняв спадщини. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. При пропуску цього строку з поважних причин, він має право звернутися до суду з позовом про додатковий строк для прийняття спадщини. Якщо суд визнає причини пропуску строку поважними, то він виносить рішення про продовження строку. Перебіг цього строку починається з моменту вступу рішення чи ухвали в законну силу, строк, який визначає суд, не може бути більше 6 місяців.
Спадкоємець за заповітом або за законом має право відмовитися від прийняття спадщини, для цього він подає заяву до нотаріальної контори по місцю відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом може відмовитися від спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом, а спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь – кого із спадкоємців незалежно від черги. Цієї спадкоємець також вправі відмовитися від прийняття частки спадщини. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складений заповіт , може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем. Однак відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст. 225, 229- 231, 233 ЦК( особа не усвідомлювала значення своїх дій).
Правові наслідки відмови від прийняття спадщини встановлені ст.1275 ЦК:
1. Якщо від прийняття спадщини відмовився спадкоємець за заповітом, його частка спадщини переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
2. Якщо від прийняття спадщини відмовився спадкоємець за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, то його частка переходить до інших спадкоємців за законом тієї же черги і розподіляється між ними порівну.
3. Якщо на спадкоємця за заповітом було покладено заповідальний відказ, то при відмові його від спадщини обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.
Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг ії прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщини, переходить до його спадкоємців ( спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини здійснюється протягом строку, що залишився, якщо строк, що залишився менший , як 3 місяця, він продовжується до 3 місяців.
Якщо відсутні спадкоємці за законом або за заповітом, або ніхто з них не прийняв спадщини, або відмовився від неї, суд за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини визнає її відумерлою. Така заява подається після спливу 1 року з часу відкриття спадщини.
Спадщина між спадкоємцями за законом розподіляється порівну. Кожен спадкоємець має право на виділ його частки в натурі. Якщо спадкоємець проживав разом із спадкодавцем однією сім’єю не менше 1 року до відкриття спадщини, він має переважне право на виділ йому у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку ( меблі, білизна, посуд, побутова техніка , бібліотека, якщо тільки вони не є предметами антикваріату) в розмірі його частки. Спадщина може бути перерозподілена, якщо буде визнано право інших спадкоємців на спадщину.
Спадкоємці зобов’язані :
- повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо ім відомо про його борги;
- задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Кредитор спадкодавця повинен пред’явити свої вимоги спадкоємцям протягом 6 місяців від дня , коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги спадкоємцям протягом 1 року від дня настання строку вимоги.
2. Охорона спадкового майна.
Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувача та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини. Заходи щодо охорони спадкового майна здійснюють нотаріуси за місцем відкриття спадщини, де немає нотаріусів – відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців. Витрати на охорону майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу для охорони спадкового майна. Нотаріус або інший орган, який одержав заяву про охорону спадкового майна виїжджають на місце і проводять опис спадкового майна. Опис може проводитися відповідно до листа нотаріуса за місцем знаходження майна. Нотаріус зобов’язаний сповістити усіх відомих йому спадкоємців про відкриття спадщини. У опису нотаріус вказує все майно, яке він знайшов, його детальну характеристику, відсоток зносу, вартість. Витрати, пов’язані з оплатою експерта, спадкоємці беруть на себе. Опис проводиться у строк до 6 місяців. Охорона спадкового майна, що признана відумерлою, триває 1 рік, до того моменту, як суд визнає таке спадкове майно відумерлим. Спадкове майно протягом 6 місяців не можна нікуди перевозити, перекладати, продавати.
Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних або юридичних дій для підтримання його у належному стані, нотаріус ( орган місцевого самоврядування) у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Ця особа вправі учиняти будь – які дії спрямовані на збереження спадщини до з’явлення спадкоємців або до прийняття спадщини і має право вимагати за оплати. Охоронець не має права використовувати майно на свою користь. Після закінчення строку охорони вона зобов’язана представити звіт про свою діяльність про управління майном. У договорі про охорону майна необхідно вказати умови щодо охорони майна, дату договору, місце складання договору, місце знаходження спадкового майна, розмір винагороди, що отримує особа. що призначена управляти майном і дії, які ця особа зобов’язана виконувати.
3. Виконання заповіту.
Заповідач може доручити виконання заповіту фізичної особі з повною діє –здатністю або юридичної особі. Якщо заповіт складений на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено будь – кому з них. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, тол виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем. Однак спадкоємці мають право змінити волю спадкодавця, пред’явив позов про усунення виконавця заповіту, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача.( це може бути тяжка хвороба, позбавлення волі тощо). Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або особа, яка була призначена ним, відмовилася від виконання заповіту, спадкоємці вправі обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити нею іншу особу. Спір по цьому питанню між спадкоємцями вирішується судом. Виконавця заповіту може призначити і нотаріус за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив його або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання його чи був усунений від його виконання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців. Виконавець заповіту може бути призначений лише за його згодою.
Виконавець заповіту зобов’язаний:
1) вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;
2) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов’язань;
3) управляти спадщиною;
4) забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка визначена у заповіті;
5) забезпечити одержання частки у спадщині особами , які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
Повноваження виконавця посвідчуються документом, який видає нотаріус за місцем відкриття спадщини. Виконавець має право на оплату за виконання своїх повноважень, якщо розмір плати не визначений заповітом, він може бути визначений за домовленістю виконавця і спадкоємця, а у разі спору – судом. Виконавець має право і на відшкодування йому витрат, які він зробив для виконання заповіту.
Ст.1292 ЦК надає право спадкоємцям та їх законним представникам контролювати виконання виконавцем заповіту, оскаржувати дії виконавця до суду. Строк позовної давності до вимог про визнання неправомірними дій виконавця заповіту – 1 рік.
Повноваження виконавця заповіту можуть припинятися у таких випадках:
§ при виконанні заповіту;
§ у випадку визнання заповіту недійсним;
§ у разі смерті виконавця;
§ за рішенням суду;
§ за ініціативою зацікавлених осіб;
§ в разі відмови виконавця заповіту від виконання свої повноважень.
У разі припинення повноважень виконавця заповіту він повинен повернути документ, який видавався нотаріусом для підтвердження його повноважень. При відмові від повернення вказаного документу спадкоємці мають право звернутися до суду з вимогою про повернення цього документу.
4. Оформлення права на спадщину.
На майно, що переходить за правом спадкоємства видається свідоцтво про право на спадщину. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє :
- факт смерті спадкодавця;
- час і місце відкриття спадщини;
наявність підстав для залучення до спадкування осіб, що подали заяву;
- склад спадкового майна ;
- наявність заповіту;
- коло осіб, що мають на обов’язкову частку;
- з’ясовує чи не скасований заповіт.
Видача свідоцтва проводиться після представлення правовстановлюючих документів про приналежність цього майна спадкодавцю та перевірки відсутності заборони або арешту майна. свідоцтво на спадщину видається на ім’я кожного спадкоємця, який прийняв спадщину, із визначенням частки в спадщині. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. При одержанні в спадщину нерухомого майна спадкоємець зобов’язаний звернутися до нотаріуса за одержанням свідоцтва про право на спадщину, тому що право власності на нерухоме майно виникає тільки після державної реєстрації цього майна.
Свідоцтво видається спадкоємцям після закінчення 6 місяців з часу відкриття спадщини. Спадкоємець може звернутися за його одержання в будь –який час, це строком не обмежено . Умовою дострокової видачі свідоцтва про право на спадщину є відсутність даних про інших спадкоємців, що підтверджено відповідними документами. Свідоцтво може бути отримано особисто спадкоємцем або за його дорученням іншою особою, а також відправлено спадкоємцю поштою.
При наявності відомостей про зачату, але не народжену дитину, що буде спадкоємцем, свідоцтво про право на спадщину не може бути видано до народження дитини.
До закінчення строку на прийняття спадщини, нотаріус може видати дозвіл на видачу зі спадкового майна грошових сум на покриття певних витрат:
· на догляд за спадкодавцем під час хвороби;
· на поховання;
· на задоволення претензій осіб, які працювали на спадкоємця чи відшкодування заподіяної спадкодавцем шкоди;
· витрати на охорону спадкового майна і управління ним;
· за заявою громадської організації за місцем останньої роботи чи проживання спадкодавця, а також родичів або інших близьких осіб померлого, про встановлення йому надгробка.
До свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені зміни, якщо на це є згода спадкоємців, які прийняли спадщину і цього потребують обставини справи ( при пропуску строку для прийняття спадщини та інші. причинах). Якщо згоди спадкоємців немає, то це питання вирішується судом.
Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, який воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
5.Спадковий договір.
Спадковий договір – це договір, за яким одна сторона( набувач) зобов’язується виконати розпорядження другої сторони ( відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача.
Предмет договору – майно, яке переходить у власність набувача у випадку смерті відчужувача ( картини, цінні бібліотека ті інш.). Предметом спадкового договору може бути і майно, яке належить подружжю на праві спільної власності або яке є особистою власністю будь – кого з подружжя.
Зміст договору – це ті умови , з приводу яких сторони дійшли угоди.
Договір є двостороннім, оплатним, реальним і консенсуальним. Якщо за умовами договору набувач повинен виконати певні дії після смерті відчужувача, договір є реальним, оскільки буде вважатися укладеним з моменту передачі майна набувачеві. Якщо ж договором передбачається, що набувач повинен виконати дії ( наприклад, щомісячно виділяти відчужувачеві певне грошове відшкодування) за життя відчужувача, права і обов’язки сторін виникають у момент досягнення згоди, договір є консенсуальним.
Сторонами договору є відчужувач і набувач. Відчужувачем може бути повністю дієздатна фізична особа. Набувачем може бути повністю дієздатна фізична особа, а також і юридична особа.
Форма договору – письмова, засвідчена нотаріально.
Набувач за договором може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після ії відкриття.
На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Заповіт, який відчужувач склав щодо майна. вказаного у спадковому договорі є нікчемним. Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору.
Спадковий договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень або за вимогою набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача
Дата добавления: 2015-08-11; просмотров: 390;