Наукова публікація: поняття, функції, основні види

Основні результати і положення дослідження мають бути опубліковані для ознайомлення з ними наукової громад­ськості.

Публікація (лат. publicatio – оголошую всенародно, опри­люднюю):

1) доведення до загального відома за допомогою преси, радіомовлення або телебачення; 2) вміщення в різних виданнях (газетах, журналах, книгах) роботи (робіт); 3) текст, надрукований у будь-якому виданні.

Публікації виконують кілька функцій:

· оприлюднюють результати наукової роботи;

· сприяють встановленню пріоритету автора (дата підпи­сання публікації до друку – це дата пріоритету науковця; в історіографічній частині дисертації та автореферату обов’яз­ково вказують, коли вперше звернувся до розробки наукової проблеми);

· свідчать про особистий внесок дослідника в розробку наукової проблеми (особливе значення мають індивідуальні публікації, роботи у співавторстві потребують додаткових роз’яснень; в тексті дисертації та автореферату здобувач по­винен подавати посилання на власні публікації, включити їх до списку використаних джерел);

· слугують підтвердженню достовірності основних резуль­татів і висновків дисертації, новизни і наукового рівня її (ос­кільки після виходу у світ публікація стає об’єктом вивчен­ня й оцінки широкою науковою громадськістю);

· підтверджують факт апробації та впровадження резуль­татів і висновків дисертації;

· відбивають основний зміст дисертації (про це вказуєть­ся у вступі до дисертації та автореферату, а також через вклю­чення публікацій здобувача до списку опублікованих праць за темою дисертації);

· новизна і високий рівень наукових праць, в яких опуб­ліковано результати дисертації, є одним із головних критеріїв оцінки дисертаційного дослідження;

· фіксують завершення певного стану дослідження або роботи в цілому;

· забезпечують первинною науковою інформацією су­спільство, сповіщають наукове співтовариство про появу но­вого наукового знання:

· передають індивідуальний результат у загальне надбан­ня та ін.

Особливе значення мають наукові публікації, що вийшли друком у формі видань.

ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та ви­значення» визначає видання як документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, при­значену для поширення, і відповідає вимогам державних стан­дартів, інших нормативних документів щодо видавничого оформлення і поліграфічного виконання.

Науковим вважається видання результатів теоретичних і (або) експериментальних досліджень, а також підготовле­них науковцями до публікації пам’яток культури, історич­них документів та літературних текстів. Воно призначене для фахівців і для наукової роботи.

Серед наукових видань розрізняють дві групи: 1) науко­во-дослідні;

2) джерелознавчі.

До першої групи наукових видань належать: моногра­фія (науково-книжкове видання повного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи кільком авто­рам); автореферат дисертації (наукове видання у вигляді брошури авторського реферату проведеного дослідження, яке подається на здобуття наукового ступеня); препринт (нау­кове видання з матеріалами попереднього характеру, які публі­куються до виходу у світ видання, в якому вони мають бути вміщені); тези доповідей, а також матеріали наукової кон­ференції (неперіодичний збірник підсумків конференції, до­повідей, рекомендацій та рішень); збірник наукових праць (збірник матеріалів досліджень, виконаних у наукових уста­новах, навчальних закладах та наукових товариствах).

До другої групи наукових видань належать джерелознавчі видання, або документальні наукові видання, які містять пам’ятки культури та історичні документи, що пройшли тек­стологічне опрацювання, мають коментарі, вступні статті, до­поміжні покажчики та інші елементи науково-довідкового апарату видання.

За обсягом розрізняють два види наукових неперіодич­них видань: книга (книжкове видання обсягом понад 48 сторінок); брошура (книжкове видання обсягом від 4 до 48 сторінок). Статус наукового видання потребує суворого до­тримання видавничого оформлення видання. Вкажемо лише основні.

Вихідні відомості – сукупність даних, які характеризу­ють видання і призначені для його оформлення, бібліографіч­ної обробки, статистичного обліку й інформування читача. Елементами вихідних відомостей є: відомості про авторів або інших осіб, які брали участь у створенні видання; заголовок (назва) видання; надзаголовні дані; підзаголовні дані; нуме­рація; вихідні дані; шифр зберігання видання; індекс УДК; індекс ББК; авторський знак, макет анотованої каталожної картки; знак охорони авторського права; міжнародний стан­дартний номер ISBN; випускні дані.

Вихідні дані включають: місце випуску видання, назва видавництва або організації, що володіє правом видання, і рік випуску (як правило, наводять у нижній частині титуль­ного аркуша).

У випускних даних зазначають дату подання оригіналу на складання; дату підписання видання до друку; формат паперу і частку аркуша; вид і номер паперу; гарнітуру шрифту основного тексту; спосіб друку; обсяг видання в умовних дру­кованих аркушах, що приведені до формату паперового ар­куша 60×90 см; обсяг видання в обліково-видавничих арку­шах; номер замовлення поліграфічного підприємства; назву і повну поштову адресу видавництва і поліграфічного підпри­ємства.

Випускні дані розміщують на останній сторінці видання або звороті титульного аркуша.

Особливу складність викликає визначення наукового стату­су статей. Слід враховувати, що газетні статті не кваліфіку­ють як наукові. Крім того, проблематичним є віднесення до розряду наукових статей, опублікованих в громадсько-полі­тичних і науково-популярних журналах.

Статті наукового характеру друкуються переважно в нау­кових збірках або журналах. Науковий журнал – журнал, що містить статті та матеріали досліджень теоретичного або прикладного характеру, призначений переважно фахівцям певної галузі науки. За цільовим призначенням наукові жур­нали поділяють на: науково-теоретичні, науково-практичні та науково-методичні.

Особливе значення наукові статті мають для здобувача наукового ступеня доктора чи кандидата наук. Крім зазна­чених, вони мають відповідати ще й таким вимогам.

1. Статті мають публікуватись у провідних наукових фа­хових журналах та інших періодичних наукових фахових виданнях. Їх перелік затверджує МОН України при дотри­манні таких вимог:

· наявність у складі редакційної колегії не менше п’яти докторів наук з відповідної галузі науки, серед яких обов’яз­ково мають бути штатні працівники наукової установи, організації чи вищого навчального закладу, що видає журнал (періо­дичні видання);

· журнали підписуються до друку виключно за рекомен­дацією вченої ради наукової установи (організації чи вищого навчального закладу), що його видає, про що зазначається у вихідних даних;

· тираж не менше ніж 100 примірників;

· повне дотримання вимог до редакційного оформлення періодичного видання згідно з державними стандартами України;

· наявність журналу (періодичного видання) у фондах бібліотек України, перелік яких затверджено МОН України.

2. Публікація не більше однієї статті здобувача за темою дисертації в одному випуску (номері) журналу (або іншого друкованого видання).

3. Не зараховуються праці, в яких немає повного опису наукових результатів, що засвідчує їх достовірність, або в яких повторюються результати, опубліковані раніше в інших нау­кових працях, що входять до списку основних.