Дослідження соціально-економічного розвитку підприємств споживчої кооперації України

Нинішні історичні перетворення, пов’язані зі становленням державності України, безпосередньо відбиваються на динаміці процесів, які відбуваються сьогодні у споживчій кооперації. Останнім часом відмічається зростання інтересу до проблем управління нею, що підтверджується появою значної кількості наукової, методичної, навчальної літератури, де висвітлюється теорія і практика управління в споживчій кооперації України як в цілому по системі, так і в окремих її об’єктах.

Проблеми кооперації в своїх роботах висвітлювали ще соціалісти-утопісти Р. Оуен, С. Сімон та Ш. Фур’є, які не лише теоретично обґрунтували кооперацію як форму суспільного розвитку, але здійснили й перші експерименти на практиці. Проблеми кооперації були також розкриті в працях Є. Бернштейна, Ш. Жида, Ж. Жореса, В. Леніна, К. Маркса, О. Чаянова та ін. В Україні кооперативна думка представлена у працях С. Бородаєвського, М. Левитського, Б. Мартося та ін. А історичним процесом першорядної ваги та високим типом суспільної організації, який ми тільки можемо собі уявити, визначав кооперацію економіст світової слави, класик управлінської кооперативної думки М. Туган-Барановський [141].

Нині проблеми управління в споживчій кооперації України знаходяться в центрі уваги багатьох учених-теоретиків і практиків кооперативного руху: М. Алімана, В. Апопія, С. Бабенка, І. Вахітова, Ю. Гавриленка, С. Гелея, В. Жигалова, А. Крашеніннікова, І. Лукінова, І. Маркіної, В. Семчика, О. Фрідмана, Ф. Хміля та ін.

Зазначені науковці у своїх розробках висвітлювали загальні питання управління в системі споживчої кооперації України, але проблеми управління ефективністю діяльності її підприємств, розробки й удосконалення його організаційно-економічного механізму не досліджувалися.

Відповідно до Закону України «Про споживчу кооперацію», вона є добровільним об’єднанням громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального становища. Споживча кооперація здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному та культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Споживча кооперація – це комплекс підсистем, елементів управління та їх відносин, закономірно пов’язаних у єдине ціле, яке має якості, відсутні у його частинах.

З метою кооперативної солідарності та взаємодопомоги всі споживчі товариства об’єднались у територіальні союзи та на кожному рівні – район, область, країна – створили загальну інфраструктуру споживчої кооперації. Тобто вона є єдиною з усіх існуючих кооперативних форм, яка сформувалася як єдина складна господарська структура – Укоопспілка [68, с. 3].

Як було зазначено вище, діяльність об’єктів управління споживчої кооперації є багатогранною і протягом останнього десятиліття була нестабільною. Найважчими для розвитку підприємств споживчої кооперації стали 2000–2002 рр. У цей час спостерігалося значне скорочення обсягів діяльності в усіх напрямах: торговельна діяльність, заготівельна діяльність, виробництво та громадське харчування. Зазначена тенденція була спричинена нестачею власних коштів для організації діяльності та придбання товарів, створення товарних запасів і оборотних активів.

Результати проведеного нами детального аналізу соціально-економічного розвитку споживчої кооперації України засвідчив, що на сьогодні серед функціонуючих її галузей стабільно працюють лише дві – торгівля, перш за все роздрібна, та громадське харчування. Серед них активно діючою і домінуючою є торгівля.

Торгівля була й залишається основною галуззю діяльності споживчої кооперації. Вона відіграє велику роль у створенні торговельних зв’язків між містом і селом та забезпеченні мешканців сіл необхідними товарами. В ринкових умовах вона потребує переосмислення та нових підходів, у першу чергу, це стосується особливостей управління галуззю, її ресурсами, матеріально-технічною базою, ефективністю діяльності.

Протягом останнього десятиліття під впливом значної кількості як внутрішніх, так і зовнішніх чинників показники торговельної діяльності споживчої кооперації мали нестабільну динаміку розвитку.

Основний показник діяльності – роздрібний товарооборот мав тенденцію до стійкого падіння. Лише з 2002 р. на фоні поліпшення загальноекономічної ситуації в країні почалося його поступове, але нестабільне зростання.

Структура роздрібного товарообороту споживчої кооперації в цілому по Україні внаслідок зубожіння населення нині має спотворений характер. Протягом останніх років зростала частка реалізації продовольчих товарів, відповідно спостерігалося зниження частки реалізації непродовольчих товарів. Основна причина – низька купівельна спроможність сільського населення, що обслуговується споживчою кооперацією. Така економічна ситуація примусила селян приділити більше уваги власним господарствам, використовувати більш ефективно їх можливості для отримання необхідних продуктів харчування. Саме тому останнім часом скоротилися обсяги реалізації хлібобулочних виробів, борошна, круп і бобових, овочів і вдвічі картоплі, що свідчить про домінування продуктів рослинного походження у продукції з власних господарств селян. Щодо непродовольчих товарів, то майже в усіх асортиментних групах протягом останніх десяти років спостерігається значне зниження обсягів роздрібного товарообороту, незважаючи на те, що розширення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами було визначено одним із найважливіших завдань, поставлених в останні роки перед споживчою кооперацією. Виняток становлять телерадіотовари та комп’ютерна техніка, обсяги реалізації яких зросли, що пояснюється позитивним впливом науково-технічного прогресу.

З огляду на динаміку роздрібного товарообороту підприємств споживчої кооперації України можна зробити висновок, що кооперативна торгівля поступилася своїми позиціями та роллю в обслуговуванні населення непродовольчими товарами. Нині сільське населення задовольняє свої потреби в цих товарах здебільшого шляхом їх купівлі на ринках або в мережі підприємств інших форм власності та господарювання, тобто у підприємств-конкурентів.

Зміни роздрібного товарообороту відобразилися і на змінах товарних запасів. Загальна сума останніх майже у всіх областях України почала зростати, що є позитивним фактом. Слід відмітити, що відбулося збільшення товарних запасів непродовольчих товарів, але темпи їх збільшення нижчі, ніж продовольчих.

Відбулася стабілізація показника швидкості обертання товарних запасів у цілому по системі споживчої кооперації України за останні роки, однак порівняно з 1999 р. він є меншим.

Серед причин кризових негативних змін у розвитку товарообороту споживчої кооперації за період дослідження слід виділити насамперед об’єктивні, загальноекономічні. Це падіння обсягів виробництва товарів народного споживання, а також щорічне зниження обсягів продукції сільського господарства. Перелічені події негативно вплинули як на формування товарного забезпечення роздрібного товарообороту підприємств споживчої кооперації, так і на обсяги її переробних підприємств. Зазнали змін не тільки обсяги та структура пропозицій споживчих товарів, а й з’явилися нові конкуренти.

У процесі реформування економіки, роздержавлення підприємств з’явилися та утвердилися нові власники. В країні нині функціонують приватні, державні, колективні, в тому числі кооперативні, та інші торговельні підприємства. Їх створення в 90-х роках минулого століття зумовило перерозподіл, з одного боку, товарів, з іншого – купівельних фондів населення для їх придбання в цих підприємствах. Так, за період дослідження, за даними статистичних видань, суттєво збільшилася питома вага в товарообороті країни приватних і колективних підприємств відповідно на 5 % та 17 %, що призвело і до закономірного скорочення в ньому частки споживчої кооперації майже в 4 рази. Зазначена тенденція спостерігається абсолютно у всіх областях України.

Слід зауважити, що обсяг товарообороту підприємств споживчої кооперації надалі буде суттєво залежати від стану конкуренції та конкурентних переваг її підприємств на певному ринку, оскільки розподіл купівельних фондів між окремими торговельними підприємствами та системами відбувається відповідно до їх конкурентної позиції на ринку товарів і послуг. Тому необхідно приділити максимум уваги використанню наявного потенціалу підприємств роздрібної торгівлі споживчої кооперації України та акцентувати увагу на їх конкурентних можливостях, що у свою чергу позитивно відобразиться і на ефективності їх діяльності.

Особливо руйнівний вплив на обсяги товарообороту чинили інфляційні процеси та девальвація національної валюти. Їх наявність призвела до стрімкого зростання цін на товари та послуги, а звідси – до зниження фізичного обсягу роздрібного товарообороту.

Зі зменшенням обсягів товарообороту споживчої кооперації відбулося скорочення мережі підприємств торгівлі. Необхідно нагадати, що під процесом передачі мережі підприємств торгівлі в оренду завуальовано численні випадки марнотратства.

У цілому, як свідчать результати проведених нами розрахунків, за десять років мережа підприємств торгівлі споживчої кооперації України зменшилась на 37 тис. од., у тому числі магазинів – на 34,2 тис. од. загальною площею 2 785 тис. м². Торговельні підприємства, що залишилися у розпорядженні споживспілок відповідають за розмірами потребам сучасного села, однак вимагають ефективного їх використання: підвищення фондовіддачі, забезпечення сприятливого режиму та безперервності роботи, насичення їх різноманітними товарами.

Загальна сума витрат за останні два роки зменшилася, а фінансовий результат під впливом зміни значної кількості перелічених вище чинників збільшився. Спостерігається позитивна тенденція і щодо показника прибутку, однак слід зазначити, що він отриманий за рахунок здачі майна в оренду. Основна ж діяльність залишилася збитковою.

Головними причинами такого стану є некерованість процесами товаропостачання і відсутність заходів щодо скорочення витрат. Варто зазначити, що рівень останніх суттєво збільшився в останні.

Необхідно відмітити, що правліннями ряду споживчих спілок і товариств різних рівнів почали вживатися заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості. Відбулося зменшення і кредиторської заборгованості.

Останнім часом змінилася на краще ситуація щодо чисельності пайовиків. Це свідчить про пожвавлення роз’яснювальної роботи серед пайовиків. Однак, на жаль, робота серед населення із залучення нових пайовиків ведеться ще недостатньо.

Крім цього, необхідно зауважити, що більшість підприємств роздрібної торгівлі споживчої кооперації України не відповідають загальним стандартам зовнішнього та внутрішнього оформлення. Підприємства не опалюються, що також впливає на результати діяльності. Куточки споживача не вкомплектовані необхідною нормативною документацією. Плани діяльності до магазинів доводяться несвоєчасно. І це лише частина питань, які залишаються невирішеними.

Проведений аналіз господарсько-фінансової діяльності торговельних підприємств споживчої кооперації України за останні десять років засвідчив, що криза в споживчій кооперації минула і розпочався етап відродження. На сьогодні серед функціонуючих галузей споживчої кооперації домінуючою і працюючою є торгівля, і перш за все роздрібна, яка відіграє велику роль у створенні торговельних зв’язків між містом і селом та забезпеченні мешканців сіл необхідними товарами.

Однак, цілком очевидно, що торговельна галузь не використала існуючі потенційні можливості. Діючі підприємства ледь витримують конкуренцію, а вплив значної кількості чинників уповільнюють і гальмують її ефективну діяльність. Усе це вимагає рішучих дій, нових розробок, програм, механізмів їх упровадження, і в першу чергу в управлінні галуззю. Їх доцільно здійснювати як на рівні системи в цілому, так і на рівнях її ієрархії, враховуючи те, що властивості і можливості, притаманні системі, відсутні у її складових і навпаки. У ролі ж економічного підґрунтя варто використовувати результати аналізу розвитку галузі протягом тривалого періоду, які дозволяють точніше і глибше виявити особливості, недоліки та проблеми організації торговельної діяльності в споживчій кооперації.

Причина зазначених негативних результатів, на наш погляд, криється у недосконалому організаційно-економічному механізмі управління ефективністю діяльності підприємств роздрібної торгівлі споживчої кооперації України, який покликаний забезпечити відповідність результатів їх діяльності на виході заданим параметрам. Тому виникає необхідність проведення діагностики його функціонування.