Організаційно-економічний механізм управління ефективністю діяльності підприємства

Кожне підприємство намагається функціонувати таким чином, щоб у кінцевому результаті діяльність як його складових, так і в цілому, була ефективною. Це можливо, як вважають сучасні науковці та практики з питань управління, за умови наявності спеціального й оптимального для кожного підприємства механізму управління ефективністю його діяльності. Вирішення цього завдання потребує нових підходів, що будуть враховувати нову законодавчу базу, сучасні форми господарювання і методи управління, а також багато інших чинників.

У науковій літературі з питань управління та економіки досліджуються різні підходи до характеристики механізму управління підприємством. Вивченню цього питання присвячені праці Е. Короткова, А. Кульмана, В. Луцковського, Е. Мінаєва, В. Мухіна, В. Пономаренко, Г. Попова, М. Рогози, О. Страхової, Ф. Хміля, О. Ястремської та ін. Але механізм управління ефективністю діяльності підприємства, що є предметом даного дослідження, аналізується недостатньо, тому необхідно сконцентрувати увагу саме на його вивченні.

Управління діяльністю (яка, в свою чергу, може бути як ефективною, так і неефективною) та управління ефективністю діяльності є різними за своєю суттю, що безпосередньо і відбивається на механізмах управління ними. Останні є відмінними, оскільки формуються під впливом значної кількості неоднакових чинників і, в першу чергу, вони мають різні об’єкти управління. Однак закони і методи, які використовуються при розробці механізмів, є однаковими. За їх комбінації з урахуванням різних чинників впливу і створюються механізми управління як діяльністю, так і ефективністю діяльності.

Отже, загальні теоретичні та практичні положення щодо побудови механізму управління діяльністю підприємства можна застосовувати в процесі розробки механізму управління ефективністю діяльності підприємства.

Поняття «механізм управління» як ключовий елемент підприємства відносно нове і недостатньо вивчене. Про це свідчить відсутність пояснень щодо даного терміна в новітній довідковій економічній літературі [52; 165].

О. Страхова поняття «механізм» застосовує у переносному значенні і трактує як систему, що визначає порядок якого-небудь виду діяльності [86]. Вона також поєднує зазначене поняття з епітетом «механічний», що означає той, що свідомо не регулюється. Звідси, на її думку, при використанні поняття «механізм» щодо управління передбачається створення такої системи, яка забезпечить постійний управлінський вплив, спрямований на отримання певних результатів діяльності.

Розглядає механізм як систему і російський науковець В. Мухін. Він вважає, що управління – це процес, а система управління – механізм, який забезпечує цей процес [84 с. 64]. У свою чергу систему управління він визначає як сукупність двох взаємодіючих підсистем (тієї, яка керує – суб’єкт управління, та тієї, якою керують – об’єкт управління). Зважаючи на вищезазначене, можна сказати, що механізм управління – це взаємодія суб’єкта та об’єкта управління, які забезпечують даний процес.

Також системою, яка утворюється із взаємопов’язаних ланок (підсистем), що об’єднують множину різних елементів і блоків, забезпечуючи у процесі їх взаємодії функціонування всіх підсистем, називає механізм управління щодо організації відомий український учений – Ф. Хміль [150, с. 221]. Діяльність елементів і блоків, у свою чергу, на його думку, зумовлюється зовнішніми та внутрішніми приводами. А метою функціонування механізму управління є забезпечення взаємо-узгодженої життєдіяльності економічної, соціальної та техніко-технологічної підсистем організації у стратегічному і в оперативному періодах. Автор дійшов таких висновків, спираючись на визначення поняття «механізм».

За словами Г. Попова, механізм управління характеризує основоположні, фундаментальні, наріжні «камені» системи управління [103, с. 6]. До нього належать цілі, функції, принципи та методи управління. На думку Г. Попова, механізм управління є основою системи управління разом із керуючою системою в статиці (структура управління – органи управління, кадри управління, техніка); керуючою системою в динаміці (процеси управління) та удосконаленням системи управління (як продовження функціонування і особлива стадія динаміки).

Е. Коротков [44, с. 91] стверджує, що система і процес управління є необхідними, але недостатніми умовами його здійснення. Він говорить, що для управління, окрім цілей, функцій, системи управління та управлінських рішень, необхідно, щоб існували певні мотиви трудової активності персоналу. Вони мають враховуватися під час розробки рішень, у процесі організації функціонування системи управління, в усіх діях керівництва. В цьому випадку мотиви і виступають засобами впливу, стають важелями управління. А вся сукупність мотивів діяльності людини, на яку спирається керівництво, є механізмом управління.

Отже, Е. Коротков визначив механізм управління як сукупність мотивів трудової активності персоналу, які визначають як саму можливість, так і ефективність управління, та від яких залежить сприйняття впливу. Пізніше він зробив доповнення до свого визначення, в якому зазначив, що в поняття механізму управління необхідно також включити інтереси людини, її цінності, соціально-психологічні установки, застереження, прагнення (індивідуальні цілі), почуття обов’язку.

В. Пономаренко, О. Ястремська та В. Луцковський [82] наголошують на отриманні особливого значення такої логічної тріади, як «механізм управління – трудова мотивація – ефективність функціонування підприємства».

Якщо раніше мотивація персоналу здійснювалася через удосконалення системи організації та оплати праці, то тепер вона відбувається також і через залучення персоналу до процесу діяльності, самоствердження, самовираження, успіху. Таким чином, персонал, враховуючи умови сьогодення, має розглядатися вже не тільки як економічний ресурс, але і як потенціал, джерело розвитку певного підприємства, на чому і зробив акцент, розглядаючи сутність механізму управління підприємством, Е. Коротков. Тому трудова мотивація стає активною частиною в процесі формування механізму управління, а вміння використовувати інтелектуальний потенціал певного підприємства перетворюється на першочергове завдання, одну із найбільш привабливих сфер діяльності механізму управління підприємством (рис. 1.7).

Рис. 1.7. Трудова мотивації в досягненні ефективності
функціонування підприємства

У сучасному словнику іноземних слів [124, с. 377] термін «механізм» трактується двояко: і як внутрішня будова будь-чого, і як сукупність станів та процесів, з яких складається будь-яке явище. Перевага подібного двоякого визначення полягає в тому, що спочатку треба знати, яким чином побудований даний об’єкт, для того, щоб потім можна було перейти до дослідження процесів його функціонування та розвитку. Далі, говорячи про управління ефективністю діяльності, необхідно пам’ятати, що управління – це цілеспрямоване регулювання, тобто мається на увазі наявність мети, а ефективність визначена в даному дослідженні як співвідношення результату діяльності до потреб, цілей і засобів (витрат).

Таким чином, з урахуванням різних поглядів щодо визначення сутності терміна «механізм управління» (табл. 1.4), а також результатів проведеного вище дослідження теоретичних аспектів понять «ефективність» і «управління ефективністю», в подальшому механізм управління ефективністю діяльності підприємства буде тлумачитися як оптимальна сукупність форм, структур, методів, засобів і функцій управління, які покликані сприяти цілеспрямованому оперативному регулюванню діяльності за напрямами управління ефективністю для забезпечення відповідності фактичного стану підприємства заданим параметрам.

Таблиця 1.4

Порівняльний перелік визначень терміна
«механізм управління»

Продовження таблиці 1.4

У зв’язку зі складною структурою механізму управління ефективністю діяльності виникає необхідність у подальшому дослідженні його мети, завдань і принципів функціонування, що властиві для динамічних систем. Вивчення даних питань, їх наукове теоретичне обґрунтування дасть можливість обрати інформаційно-логічну модель механізму управління ефективністю діяльності, що адекватна практичним цілям функціонування певного підприємства, тобто забезпечить для останнього синтез складових механізму управління.

Основна мета механізму управління ефективністю діяльності випливає з сутності даного поняття і полягає у забезпеченні цілеспрямованого оперативного регулювання діяльності за напрямами управління ефективністю для забезпечення відповідності фактичного стану підприємства заданим параметрам. Однак у процесі розробки механізму управління ефективністю діяльності підприємства основна мета деталізується у цілях і конкретизується відповідно до стратегії розвитку підприємства. Досягнення ж цілей, у свою чергу, складається з низки завдань.

Визначення конкретного переліку завдань механізму управління ефективністю діяльності не є можливим, тому що кожне підприємство має конкретизувати їх самостійно, враховуючи етапи життєвого циклу свого розвитку. Однак існують рекомендації, яких необхідно дотримуватися при визначенні завдань. Згідно з ними, формулювання кожного завдання повинно містити кількісну характеристику кінцевого результату та критерії його досягнення. Завдання мають бути зрозумілими їх виконавцям і співпадати з їх інтересами, тобто відбивати соціальну спрямованість управління. Кожне завдання супроводжується низкою заходів щодо його реалізації, а кожен захід, у свою чергу, є комбінацією методів і засобів управління, що взаємопов’язані спільністю однієї мети, і за допомогою яких реалізується спрямованість і конкретні параметри управлінських дій. Застосування ж методів і засобів управління потребує наявності всіх основних функцій управління.

Заходи щодо реалізації завдань механізму управління ефективністю діяльності підприємства характеризуються високою організаційно-економічною складністю, взаємопов’язаністю та взаємозумовленістю. Відповідно до закону необхідної різноманітності даний механізм має володіти характеристиками складної системи, а саме: цілісністю, складністю структури та поведінки. Найважливішими вимогами реалізації системності функціо­нування та розвитку зазначеного механізму управління є комплексність, безперервність і наукове обґрунтування процесу управління ним.

Комплексність функціонування та розвитку механізму управління ефективністю діяльності підприємства означає єдність засобів впливу як у просторі, так і в часі, а безперервність забезпечується використанням зворотного зв’язку. Характеристика наукового обґрунтування припускає, що форми, структури, методи та заходи управління, що визначають склад і внутрішню будову механізму управління, мають бути логічно обґрунтовані та перевірені на практиці.

Реалізація цілей і завдань механізму управління ефективністю діяльності підприємства є можливою за умови використання цілісної системи принципів. Вважаємо, що їх необхідно подати у вигляді трьох взаємопов’язаних і взаємо­доповнюваних складових. Базовою виступає загальносистемна складова, на підставі якої за часовим аспектом виділяють стратегічну та тактичну (табл. 1.5).

Зазначені принципи є знанням, яке дає можливість синтезувати форми, структури, методи та засоби управління як інструменти побудови, функціонування та розвитку механізму управління ефективністю діяльності підприємства в сучасних умовах. Вони також доповнюють принципи управління ефективністю діяльності підприємства, які розглядалися вище.

Таблиця 1.5

Принципи функціонування механізму управління [82]

Механізм управління ефективністю діяльності підприємства необхідно розглядати як сукупність декількох складових. Спираючись на зроблений вище висновок, згідно з яким загальні теоретичні та практичні положення щодо побудови механізмів управління діяльністю підприємства можна застосовувати в процесі розробки механізму управління його ефективністю, класифікації механізму управління підприємством є придатними для систематизації механізмів управління ефективністю їх діяльності.

Поширеною є класифікація, відповідно до якої механізм управління складається з економічного та організаційного [164, с. 503; 17, с. 26; 33, с. 65, 93]. Е. Коротков поділяє його на економічний, організаційний і соціально-психологічний [44, с. 94]. Є. Мінаєв до складу зазначеного механізму відносить економічний, організаційний, соціальний і технічний [151]. Різноманітність складових механізму управління та різні погляди щодо їх сутності викликають необхідність проведення порівняльного аналізу існуючих класифікацій і створення на їх основі узагальнюючої систематизації (рис. 1.8).

Економічний механізм науковці розуміють однаково. Йому відводять роль центрального, що діє через економічні інтереси як усвідомлені матеріальні потреби людей і складається з комплексу економічних законів, принципів, способів, методів, важелів, нормативів, показників, за допомогою яких реалізуються об’єктивні економічні закони.

– найпоширеніша систематизація;

– систематизація за Е. Коротковим;

– систематизація за Є. Мінаєвим

Рис. 1.8. Узагальнююча класифікація видів механізму управління

Організаційний механізм М. Грещак, Й. Завадський та А. Шегда визначають як систему методів, способів і прийомів формування та регулювання відносин підприємства з внутрішнім та зовнішнім середовищем. До його складу входять правила, організаційно-правові нормативи та стандарти, що визначають і регулюють структуру управління, обов’язки, права, відповідальність органів управління і управлінського персоналу, організація процесу їх діяльності; розподіл робіт між різними виконавцями; оснащення управлінської праці засобами оргтехніки, чисельність працівників апарату управління, матеріальне й моральне стимулювання їхньої праці. Центральним елементом даного механізму вважається організаційна структура, яка за інших рівних умов має забезпечувати максимальну віддачу від ресурсів, що використовуються в процесі управління ефективністю діяльності підприємства.

Є. Мінаєв та Е. Коротков [151, с. 10; 44, с. 94] організаційний механізм визначають як складну сукупність організаційних рішень, за допомогою яких використовуються найбільш ефективні форми участі працівників в управлінні системою. До нього науковці відносять інструкції, розпорядження, організаційні вимоги, устав, регламент, дисципліну, відповідальність та ін. А такі складові, як оснащення управлінської праці засобами оргтехніки та стимулювання праці працівників апарату управління, вони виокремили в соціальний або соціально-економічний та технологічний механізми, на відміну від М. Грещака, Й. Завадського та А. Шегди, які включають їх до складу організаційного механізму.

Соціальний [155, с. 10] або соціально-психологічний механізм [44, с. 94], на думку Е. Короткова та Є. Мінаєва, є сукупністю способів, методів і показ­ників, за допомогою яких відбувається удосконалення соціально-політичних, соціально-технологічних, соціально-побутових, соціально-особових і інших відносин між людьми в процесі діяльності підприємства. До них відносять соціальні структури, психологічна атмосфера, соціальний клімат, традиції, стиль спілкування та ін.

Технічний механізмЄ. Мінаєвим визначається як сукупність технічних засобів управління підприємством і їх організація, що забезпечує збір, обробку, збереження і передачу інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень і здійснення контролю за їх виконанням.

Відмінність наведених класифікацій полягає в тому, що ознаки систематизації є неоднаковими, однак всі дії підприємства, що спрямовані на досягнення кінцевої мети, певною мірою мають економічний і організаційний характер. Тому класифікацію механізму управління, якої дотримуються М. Грещак, Й. Завадський та А. Шегда можна вважати універсальною.

Для того, щоб у повній мірі розкрити сутність управління ефективністю діяльності підприємства, пропонується виділити такі види механізму управління ефективністю: економічний, органі­за­ційний, соціальний, технічний, інформаційний і екологічний (рис. 1.9).

Рис. 1.9. Запропоновані види механізму управління
ефективністю діяльності підприємства

У визначенні економічного, організаційного, соціального та технічного механізмів ми поділяємо погляди Е. Короткова та Є. Мінаєва, що розглядалися раніше, і погоджуємося з їх тлумаченням.

Інформаційний механізм управління ефективністю діяльності підприємства пропонується визначати як сукупність способів, методів, технологій, які мають:

- по-перше, забезпечувати збір і оперативну доставку нової, достовірної, актуальної інформації щодо суб’єктів зовнішнього середовища управлінському персоналу всіх рівнів підприємства, яка структурована відповідно до виконуваних ним (персоналом) функцій і завдань;

- по-друге, створити та постійно оновлювати інформаційну базу даних діяльності самого підприємства та забезпечувати вільний доступ до неї;

- по-третє, надавати інформацію щодо діяльності даного підприємства зацікавленим суб’єктам зовнішнього середовища.

Екологічний механізмпропонується розглядатияк низку економічних, організаційних, технічних, технологічних заходів, що мають сприяти мінімізації впливу діяльності підприємства на навколишнє середовище.

Визначені складові механізму управління ефективністю діяльності підприємства є рівноправними. Вивчення кожної з них може бути предметом окремого дослідження. В цьому дослідженні розглядається сукупність організаційного та економічного механізмів управління ефективністю діяльності підприємства.

У літературі досить часто доводиться стикатися з терміном «організаційно-економічний механізм», що за своєю природою є синтезом двох механізмів управління. На сьогоднішні відсутнє розгорнуте визначення цього поняття, яке б розкривало його суть.

В управлінні головну роль відіграє економічний механізм, який значною мірою впливає на формування і функціонування складових організаційного механізму. Як стверджують керівники різних підприємств, на практиці ці механізми є невіддільними один від одного.

З визначень економічного та організаційного механізмів, запропонованих спеціалістами з управління, випливає, що організаційно-економічний механізм – це система, яка покликана формувати та регулювати відносини об’єкта управління з внутрішнім і зовнішнім середовищем через економічні важелі для досягнення кінцевої мети. Отже, організаційно-економічний механізм управління ефективністю діяльності підприємства є оптимальною сукупністю форм, структур, методів, засобів і функцій управління, яка має формувати через економічні важелі його відносини з зовнішнім середовищем із метою забезпечення цілеспрямованого оперативного регулювання діяльності за напрямами управління ефективністю для відповідності фактичного стану підприємства заданим параметрам (рис. 1.10). До його складу входять елементи економічного та організаційного механізмів.

Рис. 1.10. Складові організаційно-економічного механізму
управління ефективністю діяльності підприємства

Організаційно-економічний механізм управління ефективністю діяльності підприємства має забезпечити:

1. ефективну взаємодію складових підприємства та їх орієнтацію на досягнення кінцевої мети;

2. раціональне використання всіх трудових ресурсів, що беруть участь у процесі діяльності, та підвищення їх продуктивності;

3. реалізацію системи заходів, що сприяють розширенню ініціативи, самостійності та відповідальності працівників підприємства за кінцеві результати його діяльності;

4. удосконалення методики та техніки підготовки і прийняття управлінських рішень;

5. розробку та впровадження системи показників ефективності функціонування об’єкта;

6. створення таких економічних умов, які дали б можливість виконувати програму розроблених заходів не шляхом адміністративного тиску, а головним чином за рахунок економічної зацікавленості всіх учасників процесу діяльності.

Організаційно-економічний механізм управління ефективністю діяльності підприємства, враховуючи його структуру, є складною системою, і в подальшому ми пропонуємо розуміти його як оптимальну сукупністю форм, структур, методів, засобів і функцій управління, яка має формувати через економічні важелі відносини механізму з зовнішнім середовищем із метою забезпечення цілеспрямованого оперативного регулювання діяльності за напрямами управління ефективністю для відповідності фактичного стану підприємства заданим параметрам.

У процесі дослідження теоретичних аспектів організаційно-економічного механізму управління ефективністю діяльності підприємства ми дійшли висновку, що його роль у діяльності підприємства є вагомою і тому він має:

– відповідати цілям і завданням діяльності підприємства. Це означає, що серед засобів впливу, які передбачається використовувати в управлінні, повинні бути такі, які можуть працювати на дані цілі;

– формуватися не за чутливістю до засобів впливу кожної людини окремо, а за груповою динамікою. Це означає, що людину слід розглядати в певному соціальному середовищі та в процесах можливих змін, які реально відбуваються при функціонуванні підприємства;

– створити умови діяльності, які мають мотиваційну цінність. Умови, в яких працює людина, можуть бути або мотивом, або перешкодою для ефективної роботи. Механізм управління – це оточення людини, що створює відповідне її ставлення до роботи та функцій, до колег і керівництва;

– орієнтуватися на визначені способи використання засобів управління, тобто методи управління. Засоби управління, які має в своєму розпорядженні керівництво, мають давати можливість використовувати найбільш ефективні методи управління;

– мати потенціал свого вдосконалення і розвитку. Необхідно постійно проводити корегування механізму управління ефективністю діяльності підприємства, оскільки у зв’язку з обставинами відбуваються зміни системи цінностей, мотивів і інтересів, які не завжди є передбачуваними. Слід орієнтувати механізм управління на розпізнавання засобів впливу, що виникають, збагачення тих, що вже існують або їх заміну новими. Адже не можна вважати, що одного разу сформовані та знайдені засоби впливу надалі не зміняться;

– визначати стиль управління, який не є індивідуальністю керівника. За багатьма своїми ознаками стиль управління формується відповідно до механізму управління, який визначає можливості використання тих чи інших методів управління;

– спиратися на повноту та збалансованість засобів впливу. Це найважливіша умова ефективного використання механізму управління ефективністю діяльності підприємства. Спотворення засобів впливу зменшує ймовірність успішного управління.

– дотримуватися принципу моральності. Засоби та методи управління можуть бути такими, що суперечать принципу моральності, наприклад, страх, шантаж, моральний тиск. Структура механізму управління ефективністю діяльності підприємства має виключати використання таких важелів.

Виконання своєї основної мети він може забезпечити в тому випадку, коли адаптується адекватно змінам чинників зовнішнього середовища. Отже, він потребує постійного корегування та перебудови. Для цього обов’язковим є оцінка його функціонування та прогнозування варіантів подальшого розвитку.