Поняття “середні віки”. Гуманісти та романтики про середні віки

Термін “середні віки” з’явився в Європі в ХV ст.. завдяки вченим-гуманістам, набув широкого вжитку, охоплюючи своїм змістом період від античності до Новітніх часів. У 1667 році термін ввів нім. історик Горн.

З самого початку термін носить елемент негативізму; довгий час епоха уявлялася й розцінювалася як епоха провалля, відсталості, перерви у поступальному розвитку культури тощо, тим самим визначали характер підходу до цієї не в усьому збагненної нами історичної епохи.

У класичній схемі періодизації культурно-історичного процесу термін позначає епоху між давністю і Новим часом (приблизно з 476р. – розпад Римської імперії – та 1640р. – перша англійська революція). Отже, епоха середньовіччя охоплює 1000 років від періоду відмирання елліністичної класичної, античної культури до її відродження.

У сучасній культурології прийнято виділяти такі періоди:

- Раннє Середньовіччя – середина V ст.. – ІХ ст..

- Високе (Класичне) Середньовіччя – Х ст.. – ХІІІ ст..

- Пізнє Середньовіччя, чи епоха Відродження (Ренесанс) - ХІV - ХVІІ ст..

Фундаментальну роль для середньовічної культури відіграли традиції Західної Римської імперії, що представляють собою «романське начало». Головними в культурній спадщині Риму є право, висока правова культура; наука, мистецтво, філософія; християнство.

Середньовіччя – епоха, що виникла в хаосі великого переселення народів і залишила значний слід у культурному розвитку людства.

Низка культурних цінностей, що лежить в основі сучасної цивілізації багато в чому завдячує саме періоду середньовіччя (не менш, ніж періоду античності).