Натурфілософія як основа сприйняття первісної людини

Первісний лад мав своєю головною структурною віссю кровно родинні відносини. І світ, який оточує людину – небо, земля, дерева, води, тварини, в її уявленні (за О.В.Лосєвим) – теж одна велика община, зв’язана родовідними відносинами. Світ – наче родина, подвіря. Тому провідна ідея первісної свідомості така: дійсність – живий організм, а людина – частка його. Світ у цілому і все, що його населяє, відповідно одухотворене, живе за тими самими законами і звичаями, що й рід людський. Душа є у всього сущого; первісній людині притаманна віра у переселення душі (у тому числі й у тіло тварин).

Одухотворення природи – анімізм; ототожнення роду з твариною – тотемізм; якщо світ одухотворений і в ньому все живе, то, природно, впливати на нього можна чаклунством, чародійством – виникає магія.

7. Найдавніші релігійні вірування (тотемізм, фетишизм, анімізм, магія)

Питання про час виникнення релігії в науці не має однозначного вирішення. Перші свідчення появи релігійних вірувань находять у пізніх неандертальців, що жили 100 – 40 тисяч років тому. Їх захоронення супроводжувалися певними культовими діями, що свідчить про наявність віри у надприродне. Значить історія релігії нараховує десятки тисяч років, в її розвитку виділяють три принципово різних етапів: релігії первісного суспільства, ранньокласові форми релігії й світові релігії.

Єдиної класифікації первісних форм релігії в науці не існує, але більшість вчених виділяють такі: анімізм, тотемізм, магію, фетишизм.

Анімізм – віра в наявність духів і душ, віра у потойбічне життя духовна основа приписується рослинам й тваринам, людині.

Тотемізм – віра у надприродний зв’язок між певною людською групою та твариною, чи рослиною, чи явищем природи, чи навіть речами.

– уява про родство між тваринами (рослинами, рідше – неістотами) й людьми – показує співвіднесеність світорозуміння по осі «людина – тварина». В цілому тотемізм був ідеологічним відображенням зв’язку роду з природою На першому місці серед тотемів – звірини. Тотем вважається старшим в роді, на нього накладається табу, т.б. заборона полювати і їсти.

Релігії первісного суспільства мають низку особливостей. Рішуче значення в них – проблема взаємовідносин людини й природи. Поки що не існує духів у вигляді людини, між духами немає чіткого розподілу на нижчих і вищих, відсутня чітка уява про верховне божество.

Релігію й культуру первісної людини неможливо розділити – це одне й теж саме.

Переломною в розвитку людства стала так звана неолітична революція, чи перехід від збирального господарства до утворювального. Не дивно, що в цей час з’являються нові форми релігійної свідомості, пов’язані із предметною та знарядійною діяльністю. Самі предмети та знаряддя стають носіями надприродних якостей і властивостей. З’являються дольмени та менгіри – культові споруди.

Магія та фетишизм стають визначальними формами релігійної свідомості й культової практики.

Магія – чаклунство, обряди, які мають надприродним чином впливати на явища природи, людину й тварину. Магія охоплювала всі боки людської активності. Головна мета магічних обрядів, направлених на природні сили – отримати їжу чи створити умови для її отримання.

Магічне мислення намагається встановити причинно – наслідковий зв’язок між явищами й предметами, але реальні зв’язки підмінюються ілюзорними. Можна говорити про те, що магія – перша спроба оволодіння природними силами.

Словесна магія будувалася на вірі в реальну силу слова, візуальна магія – на вірі в реальну силу зображення. Координатором людської поведінки відповідно до настанов суспільного цілого виступав ритуал. Його головною метою було зображення космічного порядку і відновлення порушеної рівноваги.

Фетишизм – віра в ідолів, амулети, талісмани, т.б. поклоніння матеріальним предметам (фетишам, яким приписуються надприродні якості. Фетишист поклоняється не душі предмета, а самому предметові.

Первісна культура стала відправною точкою у розвитку людської культури.

Тема: Культура античності та стародавнього Сходу

План

1. Історико-культурний феномен античності: теоретичний чинник. Етапи розвитку давньогрецької культури

2. Доісторична Греція та класична Еллада

3. Зародження науки в Греції

4. Давньогрецька архітектура і пластичне мистецтво

5. Виникнення театру. Драматургія. Комедія і трагедія

6. Піднесення і падіння давньогрецької культури

7. Культура стародавнього Риму. Періодизація культури

8. Система виховання й освіти

9. Мистецтво. Римський інженерний геній

10. Вплив християнства на подальший розвиток культури

11. Культура Стародавнього Сходу та Стародавнього Єгипту (СПРС)