Первісна культура та її місце в історії людства

Суттєвою рисою первісної людини є тотожність індивіда і роду, розчинення людини в колективі. Самобутність і самостійність сприймалася як загроза цілісності. Індивідуальні й неконтрольовані вчинки несли можливість повернення хаосу. Порушення родової приреченості відразу й жорстоко каралося. Нормою було непохитне наслідування традицій. Відсутність поділу праці економічно закріплювала стихійно нерозчленований колективізм найближчих родичів.

Первісний індивідуум не відокремлював себе від колективу, мислив самого себе носієм рис будь-кого іншого і навіть усього колективу; найжорстокішим покаранням для нього було вигнання з роду. Воно позбавляло звичних людині засобів існування, але, головне, - позбавляло відчуття належності цілому, тотожності родовому колективу, віднімало сенс існування.

Позаперсональність людини накладала табу на її зображення. Своєрідним зображенням людини стає зображення її руки як позначення її дієвої присутності в світі. В зображенні жінки архаїчний художник підкреслює її статеві ознаки, наголошуючи на її функції продовжувачки роду, берегині. Чи не найголовнішою темою первісної творчості виступали чисельні зображення тварин. Серед основних функцій первісного мистецтва слід виділити утилітарну, магічно-релігійну, комунікативну, пізнавальну, естетичну