Культура в сучасних умовах українського державотворення

Сучасна українська культура спирається на багатовікову історичну традицію. Тривалі періоди розвитку української культури в умовах бездержавності визначили в той час з одного боку, незавершеність, неповноту її структури, але з іншого - її демократизм, орієнтацію на демократичні, низові шари суспільства.

Унаслідок довготривалої політики деукраїнізації значно скоротилася частина українців, що вважали українську мову рідною. Інтелігенція залишалась російськомовною у значному своєму відсотку. Кожний двадцятий українець зовсім не володів українською мовою. Цей процес триває і далі.

Але у 1996 р. порівняно з 1991 р. дошкільних закладів з українською мовою навчання зросла з 14 до 17 тис. Майже на мільйон збільшилось число учнів, які навчаються українською мовою.

Відбулися істотні зміни у системі вищої освіти. Вже у 1993 - 1994 рр. українською мовою навчалося 37% студентських груп проти лише 4-5% у недавньому минулому.

Для підготовки високосвідомих національних кадрів відкриваються нові вузи. Серед найавторитетніших з них - Національний університет "Києво - Могилянська академія".

Зміни в суспільному житті країни, здобуття Україною незалежності створили умови для дальшого розвитку української культури і культур усіх етнічних груп, народи, що проживають нині на території України отримали змогу відкриті свої національні школи і отримати освіту рідною мовою. У 1995 р. уже діяли 2.413 шкіл, що вели навчання молдавською, угорською, польською, єврейською та іншими мовами.

Важливого значення у справі інтеграції України у світове демократичне співтовариство надається художній культурі. Численні виступи українських виконавських колективів, виставки творів з колекцій провідних українських музеїв, експозиції українських художників сприяють зміцненню міжнародного авторитету України. В Україні створено майже 1600 аматорських колективів, які пропагують культуру національних меншин, сприяють збереженню їхніх традиційних духовних цінностей.

В Україні виникла низка нових мистецьких колективів, студій, театрів, що характеризуються великим різноманіттям організаційних задумів і напрямків. Приклади зміни спостерігаються в театральному мистецтві. У кінці 80-х - поч. 90-х рр. відбувається легітимізація позадержавних театральних утворень, вихід назовні мистецтва "підвального" як за своєю географією, так і за світовідчуттям. Створюється вільний театр, що виховує новий тип актора нереалістично - мелодраматичної техніки.

У театральному мистецтві впроваджується сучасний постмодернізм. Зразки нового театру в Україні - це "Момент" А. Жолдака (мала сцена) київського театру ім. І. Франка, Молодіжний театр (згодом ім. Леся Курбаса) В. Кучинського у Львові та "Театральний клуб" О. Ліпцина в Києві та ін.

Незвичність і, зрештою, "новизна" такого театру полягає в його відвертій опозиційності до усталених форм театру та форм життя - поглядів на театр як інститут соціально, ідеологічно, узагалі в будь - який спосіб ангажований.

Конструктивну працю простежено і в сфері музичного мистецтва. В Україні відбуваються свята та фестивалі, які активізують культурне життя. Досить згадати міжнародний фестиваль української естради "Золоті ворота". Найбільшої популярності набув український фестиваль сучасної пісні та популярної музики "Червона рута". Вперше він був проведений у Чернівцях батьківщині видатного композитора В. Івасюка.

З 1991 р. у Львові на базі Львівського державного академічного театру опери і балету ім. С. Крушельницької проводиться раз у три роки міжнародний конкурс співаків імені видатної співачки. Цей конкурс став важливим засобом пропаганди музичного мистецтва України.

В останні роки бачимо пожвавлення інтересу до народної творчості, народних традицій, ремесел, обрядів. Саме вони забезпечують безперервність культурних процесів, є тим самим дорогоцінним джерелом, з якого повниться професійне мистецтво. В Україні відбувається відродження народних традицій, ремесел, обрядів. Осередками цього руху стали заклади культури клубного типу, які для значної частини громадян, особливо тих, що проживають у сільській місцевості, часто лишаються єдиним осередком культури. Клубна мережа України на сьогодні охоплює понад 20 тис. закладів, переважна більшість яких розташована на селі.

Отже, розвиток культури у сучасних умовах українського державотворення досить складний і неоднозначний. Поруч із позитивними моментами, головними з яких є потяг українського народу до національно - культурного, життя, - існують украй негативні, що загрожують відкинути Україну на "задвірки культурного світу».