Відповідальність юридичної особи

Через недбалість свого працівника фірма поставила замовнико­ві комбайн, який виявився неукомпелектованим. Оскільки фірма не виконала свого договірного обов'язку, тому саме вона є суб'єк­том протиправної поведінки перед замовником і суб'єктом відпо­відальності за її наслідки. Працівник відповідатиме, якщо буде до­ведена його вина, перед своїм роботодавцем (а не перед замовни­ком комбайна), відповідно до законодавства про працю.

Суб'єктом відповідальності за протиправну поведінку юридич­ної особи є вона сама.

Засновник, учасник, за загальним правилом, не можуть відпові­дати за зобов'язаннями юридичної особи. І навпаки, юридична особа не може відповідати своїм майном, тобто тим, яке є її влас­ністю, за зобов'язанням засновника.

Індивідуальність відповідальності означає і те, що держава не відповідає за зобов'язаннями юридичних осіб, як і останні не від­повідають за зобов'язаннями держави.

Поряд з тим, за статтею 3 Конституції України, держава відпо­відає перед людиною за свою діяльність. А це означає, що за пев­них умов держава може відповідати перед однією людиною чи ве­ликою кількістю людей за шкоду, яку вони зазнали від діяльності конкретних юридичних осіб.

Як відомо, довірчими товариствами були обдурені тисячі гро­мадян України. Таке масове ошуканство стало можливим не лише У зв'язку з недосконалістю законодавства, а й через причетність до Цієї афери високих посадовців, відсутність державного контролю за діяльністю цих товариств. Держава зобов'язалася надати цим людям допомогу через створення відповідного фонду.

Держава мала би бути визнана відповідальною і за розвал Банку

уаїнське цивільне право

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

«Україна». Адже, як було заявлено Генеральним Прокурором України близько 80 народних депутатів брали участь у розкраданні його акти­вів, імена яких, попри офіційні завіряння, так і не були оприлюднені.

Закон розмежовує відповідальність юридичної особи та створе­них нею дочірніх підприємств, а також відповідальність об'єднань громадян, кооперативів та їх членів.

Юридична особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності, у формі сплати так зв. фінансових штрафів. Про­те вона не несе кримінальної відповідальності, хоча думка про до­цільність встановлення кримінальної відповідальності юридичної особи висловлювалася ще на початку двадцятого століття і її не можна вважати абсурдною.

§ 12. Організаційно-правові форми юридичних осіб (коротка характеристика)

Організаційно-правова форма - це типова модель юридичної особи, яка містить істотні її ознаки як суб'єкта права'.

Відповідно до Цивільного кодексу 1963 р., юридичні особи розподілялися на підприємства, організації та установи.

Підприємства займалися підприємницькою діяльністю (вироб­ництвом, будівництвом, торгівлею, транспортуванням, наданням послуг зв'язку). Установами вважалися бюджетні юридичні особи, які здійснювали управлінські функції, а також заклади освіти, нау­ки, культури, охорони здоров'я.

Всі інші вважалися організаціями, хоча між державними уста­новами та державними організаціями особливих відмінностей не було.

У проекті Цивільного кодексу (1996 р.) передбачалося існуван­ня юридичних осіб лише у формі товариства або установи.

Позиція окремих членів Робочої групи, котрі наполягали на закріпленні лише цих двох організаційно-правових форм юри­дичних осіб, не узгоджувалася з багатьма чинниками. Незбагнен­ним було також те, як можна було втиснути у ці форми усі юри­дичні особи, насамперед, т. зв. публічного права, і яке це могло мати наслідки.

При доопрацюванні проекту Цивільного кодексу до третього чи­тання у частину 1 статті 83 ЦК була внесена зміна, за якою юридичні особи можуть створюватися і у інших формах, встановлених законом.

¹ Кравчук В. М. Соціально-правова природа юридичної особи: Авто-реф. канд. дис...- Львів, 2000.- С. 7.

1. Товариства

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦК, товариством є організа­ція, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Однак таке загальне поняття товариства є неточним, адже господарське товариство може створюватися шляхом об'єднання не лише осіб, а й майна (капіталу) (див. части­ну 1 статті 113 ЦК).

Товариства є підприємницькими і непідприємницькіши.

Підприємницькі товариства, тобто ті, які мають метою одер­жання прибутку та його наступний розподіл між учасниками, мо­жуть, відповідно до статті 84 ЦК, бути створені лише як господар­ські товариства або виробничі кооперативи.

Господарські товариства можуть бути п'яти видів.

У повному товаристві учасники спільно ведуть підприємницьку діяльність і не­суть солідарно додаткову (субсидіарну) відповідальність за зо­бов'язаннями товариства усім своїм майном (стаття 119 ЦК).

Слово «повне» означає лише повну відповідальність, яка може бути понесена повністю самим товариством, а якщо це неможли­во - додатково усіма учасниками солідарно. Саме тому закон до­зволяє особі бути учасником лише одного повного товариства.

Командитне Його назва походить від французь-

товариство кого слова commandite - товариство

на вірі.

У командитному товаристві, відповідно до статті 133 ЦК, учасни­ки розділені на дві групи. Одна група здійснює підприємницьку діяльність від імені товариства. Якщо товариство завдало збитків іншим особам, воно само несе відповідальність. У разі недостатно­сті коштів товариства учасники несуть додаткову відповідальність солідарно.

Друга група не бере участі у діяльності підприємства і несе ри­зик збитків лише у межах своїх вкладів.

У товаристві з обмеженою відповідальні­стю статутний фонд розподілений на частки, які визначаються за величиною внеску учасника товариства. Учасник то­вариства не відповідає своїм особистим майном за діяльність то­вариства, але може позбутися права на свій внесок у майні товариства.

Українське цивільне право

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

На відміну від товариства з обмеженою відповідальністю, учасники цього това­риства можуть нести додаткову відпові­дальність своїм майном у розмірі, який є кратним до величини його внеску. Кратність розміру такої відповідальності визначається в уста­новчих документах товариства.

В акціонерному товаристві статутний ка­пітал поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язан­нями. Акціонери можуть лише позбутися своїх корпоративних прав.

Предметом гострої дискусії при опрацюванні проекту Цивіль­ного кодексу була можливість подальшої діяльності закритих ак­ціонерних товариств. Певно, спонсорська участь іноземних фондів у фінансуванні проекту Цивільного кодексу була пов'язана саме із їх заінтересованістю у припиненні діяльності закритих акціонер­них товариств (їх в Україні серед усіх акціонерних товариств -80 відсотків).

Окремі члени Робочої групи відстоювали потребу законодавчої заборони діяльності акціонерних товариств закритого типу, які мали автоматично перетворитися на акціонерні товариства відкритого типу з моменту набрання чинності Цивільним кодексом України.

Відомо, що багато фінансово стабільних акціонерних това­риств є саме закритого типу, як, наприклад, всесвітньо відоме ЗАТ «Оболонь».

Перетворення закритих акціонерних товариств на відкриті мало би бути потужним правовим засобом нищення конкурентів.

Завдяки зусиллям багатьох народних депутатів діяльність акці­онерних товариств закритого типу в Україні була збережена. За­криті акціонерні товариства - це не плід творчості вітчизняного законодавця, а добре апробована, адекватна ринку організаційно-правова форма господарювання'.

Спільні риси окремих ^П°Р^{ЯД 3} відмінностями, які є підставою
товариств ^{для в}'Д^межУ^вання кожного з цих п яти

видів господарських товариств, окремі з них мають і спільні риси.

Так, повне і командитне товариства об'єднує те, що їх заснов-

' Вінник О, М. Публічні та приватні інтереси в господарських товари­ствах: проблеми правового забезпечення.- К., 2003.- С. 245.

никами не може бути одна особа. Це і зрозуміло, адже за певних умов може настати солідарна відповідальність, яка зумовлює не­обхідність кількох засновників.

Допускається участь лише в одному повному товаристві і в од­ному командитному товаристві. Закон не містить прямої заборони одному і тому ж учасникові повного товариства бути одночасно учасником одного командитного товариства. Проте є підстави вва­жати, що, оскільки мова йде про солідарну додаткову відповідаль­ність усім своїм майном, одночасне перебування члена повного то­вариства у командитному товаристві, особливо у статусі «повного» учасника, було б загрозою майновим інтересам його партнерів.

Акціонерні товариства, товариства з обмеженою та з додатко­вою відповідальністю можуть бути створені і однією особою.

Установчим документом цих трьох видів господарських това­риств є статут.

Повне і командитне товариство створюються на підставі заснов­ницького договору.

Кожен із учасників усіх видів товариств має право на прибуток від його діяльності, який залежить від розміру часток у капіталі, вкладу, кількості належних акцій.