Сутність і функції фінансового ринку

Фінансовий ринок є складовою фінансової системи тільки в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб'єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. По суті, це частина інфраструктури фінансової системи, яка забезпечує функціонування базової сфери — фінансів суб'єктів господарювання.

Фінансовий ринок — це економічний простір, на якому формуються та функціонують обмінно-перерозподільні відносини, що пов'язані з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів та фінансових фондів, які набувають відображення в цінних паперах. Це також сукупність соціально-економічних відносин у сфері трансформації тимчасово вільних грошових коштів у позичковий капітал через кредитно-фінансові інститути на основі попиту та пропозиції.

Фінансовий ринок — це елемент ринку ресурсів.

В економіці постійно відбувається кругообіг фінансових ресурсів, суб'єктами якого є домашні господарства, підприємства, держава і різноманітні фінансові інститути — фінансові посередники.

У процесі господарювання у одних суб'єктів виникає потреба в коштах для розширення діяльності, а в інших — нагромаджуються заощадження. Розподіл коштів здійснюється шляхом формування фондів: централізованих (загальнодержавних) і децентралізованих (що належать суб'єктам підприємницької діяльності).

Економіка має відповідну фінансову систему, в якій важливе місце займає фінансовий ринок, на якому відбувається рух грошей як капіталу.

Розглянемо взаємовідносини продавців та покупців на фінансовому ринку (рис. 13.1).

Головними суб'єктами фінансового ринку є домашні господарства, у яких у більшості випадків доходи перевищують видатки на величину заощаджень. Через фінансові інститути (банки, страхові компанії, цільові фонди та ін.) заощадження перетворюються в інвестиції для фірм, що дає їм змогу розширити свою діяльність (рис. 13.2).

Фінансовий ринок допомагає зустрітися продавцям та покупцям особливого товару — фінансових зобов'язань. Таким чином, фінансовий ринок займає важливе місце на ринку ресурсів, тому що сприяє обміну грошей майбутніх на гроші теперішні. Він відіграє провідну роль у стабілізації грошового обігу та грошової одиниці. Функції фінансового ринку полягають у наданні підприємцям позичених коштів — кредитів. Значення фінансового ринку в системі ринкових відносин полягає у можливості відкласти сьогоднішнє споживання, нагромадити заощадження і спрямувати їх у сферу підприємництва.

Фінансовий ринок — це підсистема фінансових відносин, що має певну структуру та визначені функції. Функції фінансового ринку такі:

1) обслуговування товарного обігу за допомогою кредиту;

2) акумуляція грошових заощаджень та нагромаджень населення, підприємств, держави;

3) трансформація грошових фондів безпосередньо у позичковий капітал та використання його у вигляді інвестицій для виробництва, економічного розвитку галузей, регіонів країни;

4) обслуговування держави та населення для покриття державних та споживчих видатків;

5) прискорення концентрації та централізації капіталу,створення на цій основі потужних фінансово-промисловихгруп.

Економічна роль фінансового ринку полягає в його здатності об'єднати дрібні, розрізнені грошові кошти в інтересах усього суспільного нагромадження. Це дає змогу активно впливати на концентрацію та централізацію виробництва і капіталу, забезпечити рух фінансових потоків, переливання вільних фінансових фондів (заощаджень) в інвестиції.

Держава пов'язана з фінансовим ринком через економічні відносини, що реалізуються в грошовій формі, що виникають між державою та іншими суб'єктами ринку з приводу створення, розподілу, перерозподілу та використання вартості ВВП і національного доходу країни; через позики (внутрішні та зовнішні) на фінансовому ринку шляхом випуску та продажу державних облігацій (ОВДП) — для покриття дефіциту державного бюджету (рис. 13.3).

Зв'язок держави з економічною системою та фінансовим ринком здійснюється за трьома напрямами:

1) через податкову систему (бюджетно-податкова, або фіскальна, політика);

2) через державні закупівлі, трансферти, дотації, субвенції,субсидії (державне споживання);

3) через позики (внутрішні та зовнішні) на фінансовомуринку шляхом випуску та продажу державних облігацій(ОВДП) — для покриття дефіциту державного бюджету.