ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ВОГНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ

Складні та напружені умови сучасного бою, різноманітність вогневих засобів, які використовує супротивник, добре маскування цілей та поява їх на обмежений час – все це вимагає від рядового, сержантського та офіцерського складу механізованих підрозділів відмінної бойової виучки та високої морально-­психологічної підготовки.

Сміливість та розумна ініціатива у бою повинні спиратись на тверді вміння та навики застосування зброї. Вогневі засоби сучасних механізованих підрозділів (автомати, кулемети, гранати та ручні протитанкові гранатомети) дозволять вирішувати широке коло вогневих завдань – від знищення живої сили та вогневих засобів супротивника до ураження його танків та іншої броньованої техніки. Влучний та вміло організований вогонь з усіх видів зброї підрозділу у поєднанні з вогнем доданих та підтримуючих вогневих засобів є основою досягнення успіху в бою, тому організація такого вогню вимагає від командирів механізованих підрозділів свідомого розуміння та твердого знання прийомів і правил стрільби з усіх видів штатної зброї.

Набуття твердих знань основ стрільби, матеріальної частини зброї та правил стрільби з неї, умінь вмілого виконання прийомів і набуття навиків практичного застосування зброї, досягається на всіх видах занять зі стрілецької та вогневої підготовки.

Стрілецька (вогнева) підготовка Повітряних Сил Збройних Сил України є основою отримання та вдосконалення особовим складом теоретичних знань і практичних навиків у веденні збройної боротьби з наземним, надводним, повітряним супротивником під час безпосереднього прикриття та наземної оборони командних пунктів і позицій підрозділів. Вона проводиться в системах оперативної і бойової підготовки ПС ЗС України [2].

Стрілецька підготовка – це предмет бойової підготовки щодо навчання особового складу застосуванню стрілецької зброї. Вона включає в себе вивчення основ стрільби, матеріальної частини стрілецької зброї, прийомів і правил стрільби з неї, заходів безпеки та практичне виконання стрільб.

Вогнева підготовка – навчання особового складу застосуванню штатного озброєння для ураження цілей у бою. Вона включає в себе вивчення матеріальної частини озброєння, основ, правил і прийомів стрільби (кидання гранат, пусків із ПЗРК та інших зразків озброєння), способів розвідки цілей і визначення дальності до них, управління вогнем та відпрацювання сумісних дій бойовими обслугами при стрільбі.

Головною метою вогневої підготовки є навчання особового складу вмілому застосуванню штатного озброєння та максимальному використанню його бойових можливостей в умовах сучасного бою, а також набуття військовослужбовцями знань, умінь та навиків ведення влучного вогню зі стрілецької зброї, керування вогнем підрозділів у бою та навчання вогневій підготовці підлеглого особового складу.

Завдання вогневої підготовкивимагають навчити:

– стрілка (автоматника, кулеметника, снайпера, відділення) – самостійному веденню вогню у складних тактичних обставинах;

– особовий склад – виконанню вогневих завдань у складі механізованих підрозділів в умовах сучасного загальновійськового бою;

– командирів – організації вогневого ураження супротивника та керуванню вогнем штатних, доданих і підтримуючих підрозділів (вогневих засобів) у ході бою.

Крім того в особового складу мають формуватись такі здібності, як:

– любов до Вітчизни та своєї зброї, а також ненависть до ворога;

– фізична витривалість та морально-психологічна стійкість;

– впевненість у своїй зброї та її високих бойових можливостях.

Для виконання цих завдань у процесі навчання особовому складу необхідно набути стійких теоретичних та практичних навиків, які у сукупності характеризують рівень вогневої виучки стрілка та вогневу злагодженість підрозділу.

Здатність стрілка (підрозділу) підтримувати штатне озброєння в постійній бойовій готовності та повністю використовувати його бойові можливості при веденні вогню в різноманітних умовах бою прийнято називати вогневою виучкою стрілка (вогневою злагодженістю підрозділу).

Для повного використання бойових можливостей сучасної стрілецької зброї та бойової техніки військовослужбовець повинен

ЗНАТИ:

– основи стрільби зі стрілецької зброї та комплексів озброєння;

– призначення, бойові, технічні та балістичні властивості стрілецької зброї (комплексів озброєння) та ручних гранат;

– матеріальну частину штатної стрілецької зброї, засобів безпосереднього прикриття та ручних гранат, принцип їх дії та роботи;

– порядок обслуговування стрілецької зброї та правила її збереження;

– правила стрільби зі стрілецької зброї та порядок приведення її до нормального бою.

УМІТИ:

– спостерігати за полем бою;

– швидко готувати закріплену зброю (озброєння) до застосування та правильно використовувати її бойові характеристики у бою;

– визначати та усувати затримки, що виникли при стрільбі;

– виявляти цілі, вибирати для ураження найбільш важливі та з достатньою точністю визначати відстані до них;

– спостерігати за результатами стрільби, коректувати її та вміло використовувати польові правила стрільби з урахуванням температури повітря, швидкості вітру, руху цілі, відстані до неї та ін.;

– тримати зброю в постійній бойовій готовності та при необхідності приводити її до нормального бою;

– готувати до бою та кидати ручні гранати.

ВОЛОДІТИ ТВЕРДИМИ НАВИКАМИ:

– у прийомах влучної стрільби зі стрілецької зброї та засобів безпосереднього прикриття по нерухомих цілях і цілях, що з’являються на обмежений час в умовах різноманітної освітленості;

– у прийомах кидання ручних гранат.

Офіцеритасержанти крім тогоповинні володіти знаннями та навиками з організації керування вогнем (штатних, доданих і підтримуючих вогневих засобів) у бою, а також методикою проведення занять і тренажів з підлеглим особовим складом.

Набуття знань матеріальної частини зброї, умінь та навиків використання її у бою відбувається на всіх заняттях зі стрілецької та вогневої підготовки, яка як предмет бойової підготовки складається з таких основних розділів:

– основи стрільби зі стрілецької зброї;

– матеріальна частина стрілецької зброї та ручних гранат;

– прийоми і правила стрільби зі зброї та кидання ручних гранат;

– виконання вправ навчальних і бойових стрільб та кидання гранат.

Усі ці розділи у сукупності і складають предмет вогневої підготовки –дисципліни, яка вивчає будову зброї, теорію та практику її бойового застосування і зберігання.

Зміст кожного розділу ВП визначається програмою навчання, яка базується на потребах МО України, наказах, директивах, організаційно-методичних вказівках та інших керівних документах.

Заняття з ВП проводяться згідно з навчальною програмою та розкладом занять. Організація занять залежить від штатного складу підрозділу, теми та мети заняття, рівня підготовки офіцера (керівника заняття), та тих, хто навчається, а також наявності та справності навчально-матеріального забезпечення.