ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ ТА ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ

Для досягнення мети та завдань ВП керівник заняття повинен досконало володіти не тільки знаннями та навиками, а й методикою викладання дисципліни, тобто знати форми, методи та принципи навчання й уміло їх використовувати за схемою: від знань - до уміння, від уміння - до навиків.

Під процесом навчання у вогневій підготовці слід розуміти діяльність командира і підлеглих, яка націлена на засвоєння підлеглими знань, набуття умінь та навиків, а також на формування високих морально-бойових якостей.

Знання є відображенням у свідомості людини предметів і явищ та їх зв’язку і відносин у реальному світі. Знати зброю означає не тільки пам’ятати назву частин і механізмів, але й розуміти їх призначення, роботу та взаємодію при стрільбі. Знати правила стрільби - це не тільки запам’ятати їх назву, але й розуміти, чому прийняті такі правила, а не інші. Так, знання причин, що утворюють кут вильоту кулі при пострілі, приводить до практичного висновку про необхідність правильного прикладання зброї під час стрільби для збільшення купчастості її бою.

Уміння – це раціональний засіб дії, заснований на високій теоретичній підготовці, тобто на знаннях. Так, стійкі знання матеріальної частини зброї та прийомів стрільби дозволяють правильно готувати її до стрільби, усувати затримки, що виникають при стрільбі, і на підставі знань правил стрільби вміло її застосовувати.

Процес прищеплення умінь при навчанні виконанню прийомів стрільби та киданню ручних гранат має три основні етапи:

- розподіл прийому, який вивчається (складної дії), на частини (елементарні дії) та навчання виконанню кожного елемента окремо;

- послідовне об’єднання окремих елементарних дій у групи, а потім у єдину складну дію (виконання прийому в комплексі);

- доведення дій до автоматизму шляхом поступового багаторазового повторення для ураження цілі за обмежений час.

Навик– це уміння, яке доведене до автоматизму. Дії, що стали навиками, виконуються легко, швидко, з найменшим напруженням та кращими результатами як у простих умовах, так і у складних обставинах. Міцні навики досягаються шляхом багаторазового повторення прийому (дії), який військовослужбовці вже вміють виконувати правильно. Відпрацювання навиків без попереднього доведення знань перетворюється на муштру, яка не дозволяє досягти міцних навиків і потребує значних витрат енергії та часу.

Від досвіду керівника залежить правильне поєднання вказаних етапів у процесі навчання. Якість навчання залежить від організаційних форм, в яких проходить процес навчання, та методів, які використовуються.

До видів занять, на яких особовий склад отримує знання з вогневої підготовки, слід віднести лекції, групові, практичні, інструкторсько-методичні, тактико-спеціальні заняття та самостійну роботу.

Уміння та навики військовослужбовці удосконалюють на класних заняттях, стрілецьких тренуваннях, навчальних та бойових стрільбах, тактичних навчаннях з бойовою стрільбою, у паркові дні, при проведенні регламентів на зброї та бойовій техніці, на самопідготовці, а також стрілецьких змаганнях і заняттях з інших предметів навчання.

Форми навчання залежать від специфіки військового навчання та змісту предмета, вимог до підготовки особового складу та підрозділів у цілому, організаційної структури підрозділу та інших факторів.

Якщо форминавчання відображають сукупність умов навчання, то методи навчання вказують шляхи та засоби досягнення наміченої навчальної мети, за допомогою якої здійснюється доведення та засвоєння знань, набуття умінь, удосконалення навиків і формування високих морально-бойових якостей. Кожен метод навчання складається з багатьох методичних прийомів, органічно пов’язаних між собою.

Методичний прийом - це деталь методу навчання, яка сприяє найбільш успішному виконанню поставленої мети на тому або іншому занятті.

Вибір методу навчання залежить від теми, мети та змісту заняття, ступеня підготовки тих, хто навчається, та інших факторів. На кожному занятті можуть використовуватись декілька методів. Так, при навчанні прийомам стрільби можуть об’єднуватись показ, пояснення, тренування та виконання вправ.

Для набуття теоретичних знань використовуються такі методи:

– лекція;

– розповідь (пояснення);

– бесіда;

– показ;

– самостійна робота.

Для формування практичних умінь та навиків використовують:

– тренування (вправи);

– навчальні та бойові стрільби підрозділів;

– тактичні навчання (заняття) з бойовою стрільбою.

Поняття “принцип” у логічному розумінні є початковим базисом для організації діяльності, керівництва, наукового дослідження та поведінки людини. За своїм походженням принципи є теоретичним узагальненням явищ природи та людського досвіду. Якщо вони об’єктивно відображають ті чи інші процеси, то стають керівними положеннями, які регулюють діяльність людини. Не існує і не може існувати жодної сфери діяльності, в якій не керувались би певними принципами.

Під принципами навчаннярозуміють загальні керівні положення педагогіки, які відображають важливі закономірності та мету процесу навчання і служать відправними даними у діяльності командирів при організації бойової підготовки.

У вогневій підготовці головними принципами навчання є:

– ідейність, що спрямована на захист Батьківщини;

– необхідність навчати війська тому, що необхідно на війні;

– свідомість, активність та самовідданість військовослужбовців;

– наочність та науковість;

– систематичність, послідовність та комплексність;

– навчання при високому рівні труднощів і доступності;

– міцність оволодіння знаннями, уміннями та навиками;

– колективізм та індивідуальний підхід.

Трактування принципів навчання воїнів завжди залежить від ідейних філософських позицій викладача. Застосування принципів навчання, які відповідають вимогам суспільного процесу, забезпечує комплексний підхід до формування особистості, підготовку всебічно розвиненого, активного воїна, вихованого у дусі патріотизму і здатного до героїчних дій.

Принцип систематичності, послідовності та комплексності має реалізовуватися всією організацією процесу навчання. Для цього необхідно:

– послідовно розподіляти зміст навчальних предметів по роках та періодах навчання, логічно та зв’язано розташовувати навчальний матеріал із кожного окремого предмета. При плануванні вогневої підготовки обов’язково слід пов’язувати питання вивчення матеріальної частини зброї, основ і правил стрільби з практичним рішенням вогневих завдань, попередній матеріал - з новим, стрілецькі тренування - з проведенням стрільб тощо;

– вивчати матеріал окремими частинами у певній послідовності, виділяючи у ньому головні моменти, чітко формулюючи та розкриваючи при цьому загальну ідею заняття;

– направляти та розвивати логічне мислення воїнів, привчати їх до самостійного аналізу та узагальнення фактів;

– не переходити до вивчення наступного матеріалу, доки не засвоєний попередній;

– знати не тільки зміст даної теми, але й послідовність вивчення тем усієї навчальної дисципліни;

– систематично керувати самостійною роботою підлеглих, знати їх успіхи та недоліки, розвивати у них почуття відповідальності за навчання, спонукати до виконання обов’язків з повним напруженням сил.

Таким є стислий зміст дидактичних принципів навчання. Їх неможливо розглядати як дещо незмінне (догматичне), яке повторюється на всіх етапах навчання. Реалізація дидактичних принципів забезпечує свідоме та міцне оволодіння тими, хто навчається, системою знань, умінь та навиків, необхідних для професійної діяльності у військах як в мирний, так і у воєнний час.

Дидактичні принципи - це система вимог, якими повинен користуватись командир (керівник) при визначенні змісту та методів роботи. Усі розглянуті принципи взаємопов’язані між собою і порушення вимог будь-якого з них може спричинити виникнення небажаних наслідків.