ЗОВНІШНЯ БАЛІСТИКА
Зовнішня балістика – це наука, яка вивчає рух кулі (снаряда) після закінчення дії на неї порохових газів (вильоту кулі з каналу ствола зброї).
Вона вирішує завдання, під яким кутом до горизонту і з якою початковою швидкістю треба кидати кулю певної ваги та форми, щоб вона досягла цілі, а також здійснює розгляд обертальної дії кулі, зміни елементів траєкторії в залежності від різних факторів, складання таблиць стрільби і ряд інших спеціальних завдань.
Після вильоту з каналу ствола куля рухається за інерцією і при польоті піддається дії двох сил: сили тяжіння та сили опору повітря (рис. 2.4).
У результаті дії цих сил швидкість польоту кулі постійно зменшується, а її траєкторія нагадує за формою нерівномірно зігнуту криву лінію.
Траєкторією називається крива лінія, що описує центр тяжіння кулі в польоті.
Рис. 2.4. Дія сили тяжіння та опору повітря на політ кулі
Опір повітря на політ кулі викликається тим, що воно є пружним середовищем і при русі у ньому витрачається велика частина енергії кулі.
Силу опору повітря створюють три основні причини: тертя повітря об поверхню кулі, балістична хвиля та утворення завихрення (рис. 2.5, а, б).
Рис. 2.5. Виникнення сили опору повітря (а) та її дія на політ кулі (б)
При вильоті кулі з каналу ствола зброї між її віссю та дотичною до траєкторії утворюється кут δ, тому сила опору повітря діє не вздовж осі кулі, а під кутом до неї, і прагне не тільки сповільнити її рух, а й перекинути. Сила опору повітря залежить від швидкості руху кулі, її форми та калібру.
Для стабілізації кулі в польоті за допомогою нарізів у каналі ствола їй надають швидкого обертального руху –до 3000 об/с (рис. 2.6), який викликає відхилення кулі від площини стрільби у бік її обертання. Це відхилення називається деривацією (рис. 2.7).
Таким чином, причиною деривації є обертальний рух кулі, опір повітря та зниження під дією сили тяжіння дотичної до траєкторії. При стрільбі зі стрілецької зброї вплив деривації незначний. Так на відстані 500 м вона не перевищує однієї тисячної (0–01), тому її вплив на результати стрільби майже не враховується.
Рис. 2.7. Деривація (вид траєкторії зверху)
Для вивчення елементів траєкторії польоту кулі (снаряда) прийняті такі визначення (рис. 2.8).
Рис. 2.8. Траєкторія та її елементи
Пряма лінія, яка є продовженням осі каналу ствола наведеної зброї, називається лінією піднесення.
Пряма лінія, яка є продовженням осі каналу ствола в момент вильоту кулі, називається лінією кидання.
Кут, утворений лінією піднесення і лінією кидання, називається кутом вильоту (γ).
Центр дулового зрізу ствола називається точкою вильоту. Точка вильоту є початком траєкторії.
Горизонтальна площина, яка проходить через точку вильоту, називається горизонтом зброї. Траєкторія двічі перетинає горизонт зброї: в точці вильоту та в точці падіння.
Вертикальна площина, яка проходить через лінію піднесення, називається площиною стрільби.
Кут, утворений лінією піднесення і горизонтом зброї, називається кутом піднесення (φ). Якщо цей кут від’ємний (–), то він називається кутом схилення (зниження).
Кут, утворений лінією кидання і горизонтом зброї, називається кутом кидання (θ0).
Точка перетину траєкторії з горизонтом зброї називається точкою падіння.
Кут, утворений дотичною до траєкторії в точці падіння і горизонтом зброї, називається кутом падіння (θп).
Відстань від точки вильоту до точки падіння називається повною горизонтальною дальністю (L).
Швидкість кулі в точці падіння називається кінцевою швидкістю (Vк).
Час руху кулі від точки вильоту до точки падіння називається повним часом польоту (Т).
Найвища точка траєкторії називається вершиною траєкторії.
Найкоротша відстань від вершини траєкторії до горизонту зброї називається висотою траєкторії (H).
Частина траєкторії від точки вильоту до вершини траєкторії називається висхідною гілкою, ачастина траєкторії від вершини траєкторії до точки падіння називається низхідною гілкоютраєкторії.
Точка на цілі чи поза нею, в яку наводиться зброя, називається точкою прицілювання (наведення).
Пряма лінія, яка проходить від ока стрільця через середину прорізу прицілу (нарівні з його краями) та вершину мушки, що спрямована в точку прицілювання, називається лінією прицілювання.
Кут, утворений лінією піднесення і лінією прицілювання, називається кутом прицілювання (α).
Кут, утворений лінією прицілювання і горизонтом зброї, називається кутом місця цілі (ε). Кут місця цілі вважається додатним (+), коли ціль знаходиться вище горизонту зброї, і від’ємним (–), коли ціль знаходиться нижче горизонту зброї.
Відстань від точки вильоту до перетину траєкторії з лінією прицілювання називається прицільною дальністю (Дп).
Найкоротша відстань від будь-якої точки траєкторії до лінії прицілювання називається перевищенням траєкторії над лінією прицілювання.
Точка перетину траєкторії з площиною цілі (землі, перешкоди) називається точкою зустрічі.
Форма траєкторії залежить від величини кута піднесення. Із його збільшенням висота траєкторії та повна горизонтальна дальність польоту кулі збільшується, але це відбувається до певної межі, за якою висота траєкторії продовжує збільшуватись, а повна горизонтальна дальність починає зменшуватись і, нарешті, при куті піднесення близьким до 90° вона дорівнюватиме нулю.
Кут піднесення, при якому повна горизонтальна дальність польоту кулі стає найбільшою, називається кутом найбільшої дальності (рис. 2.9). Величина цього кута залежить від конструктивних особливостей кулі та зброї. Для різних куль стрілецької зброї кут найбільшої горизонтальної дальності коливається в межах від 30 до 35°.
Траєкторії, отримані при кутах піднесення, менших за кут найбільшої дальності, називаються настильними.
Траєкторії, отримані при кутах піднесення, більших за кут найбільшої дальності, називаються навісними.
Під час стрільби з однієї й тієї ж зброї при однакових умовах стрільби але різних кутах піднесення можна отримати два види траєкторії – настильну й навісну. Траєкторії, що мають однакову горизонтальну дальність при різних кутах піднесення, називають спряженими.
Рис. 2.9. Форми траєкторій
При стрільбі зі стрілецької зброї використовуються лише настильні траєкторії. Чим найстильніше траєкторія, тим на більшій відстані ціль може бути уражена з однією установкою прицілу (тим менший вплив на результати стрільби мають помилки у визначенні установок прицілу). У цьому полягає практичне значення настильності траєкторії.
Настильність траєкторії характеризується її перевищенням над лінією прицілювання. При визначеній дальності траєкторія вважається більш настильною, чим менше вона підіймається над лінією прицілювання. Про настильність траєкторії можна судити і за величиною кута падіння: траєкторія більш настильна, чим менше кут падіння.
Настильність траєкторії впливаєна такі бойові характеристики стрілецької зброї, як величина дальності прямого пострілу, уражуваного, прикритого і мертвого простору.
Постріл, при якому траєкторія польоту кулі на всій своїй довжині не підіймається над лінією прицілювання вище за ціль, називається прямимпострілом(рис. 2.10).
Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі та настильності траєкторії. Чим вища ціль і чим найстильніше траєкторія, тим більша дальність прямого пострілу і тим на більшій відстані ціль може бути уражена з однією установкою прицілу. У межах дальності прямого пострілу стрільба може вестись без перестановки прицілу, а точка прицілювання за висотою, як правило, вибирається на нижньому краю цілі.
При стрільбі у цілі, які розташовані на відстані, більшій за дальність прямого пострілу, траєкторія поблизу своєї вершини підіймається вище за ціль і ціль на якійсь ділянці не буде уражатися при тій самій установці прицілу. Але біля цілі буде такий простір (відстань), на якому траєкторія не підіймається вище за ціль і ціль буде уражатися.
Рис. 2.10. Прямий постріл
Відстань на місцевості (рис. 2.11), вздовж якої низхідна гілка траєкторії не перевищує висоти цілі, називається уражуваним простором (глибиною уражуваного простору).
Глибина уражуваного простору залежить: від висоти цілі (вона буде тим більше, чим вища ціль); від настильності траєкторії (вона буде тим більше, чим найстильніше траєкторія) і від кута нахилу місцевості (на передньому схилі вона зменшується, на протилежному схилі – збільшується).
Рис. 2.11. Прикритий, мертвий та уражуваний простір
Простір за укриттям, яке не пробивається кулею, від його гребеня до точки зустрічі, називається прикритим простором.Прикритий простір буде тим більшим, чим більша висота укриття і чим найстильніше траєкторія.
Частина прикритого простору, де ціль не може бути уражена при даній траєкторії, назнається мертвим (неуражуваним) простором. Мертвий простір буде тим більшим, чим більше висота укриття, менше висота цілі та найстильніше траєкторія. Друга частина прикритого простору, на якій ціль може бути уражена, складає уражуваний простір.
Значення величини прикритого та мертвого простору дозволяє правильно використовувати укриття для захисту від вогню супротивника, а також вживати заходів длязменшення мертвих просторів шляхом правильного вибору вогневих позицій та обстрілу цілей навісною траєкторією.
Дата добавления: 2015-07-04; просмотров: 2804;