Технічна класифікація стрілецької зброї

Основними елементами стрілецької зброї є ствол, пристрій для замикання каналу ствола та ударний механізм.

Ударний механізм може бути куркового, ударникового, курково-ударникового та затворного типу.

Переважна більшість сучасних зразків стрілецької зброї належить до класу автоматичної зброї – зброї, в якій енергія порохових газів, що утворюються при згоранні порохового заряду патрона, використовується не тільки для надання кулі початкової швидкості, а ще й для виконання перезаряджання та наступного пострілу.

Цикл перезаряджання складається з:

– відкривання каналу ствола;

– відходу затвора від ствола;

– виймання стріляної гільзи з патронника;

– вилучення та відбою (екстракції) гільзи зі зброї;

– зведення курка та постановки його на бойовий звід;

– захвату і досилання чергового патрона у патронник;

– замикання каналу ствола затвором.

Для завершення циклу автоматики його необхідно доповнити операцією виконання пострілу.

Зброю, в якій за рахунок енергії порохових газів здійснюється тільки перезаряджання без виконання наступного пострілу, називають самозарядною; зброю, в якій здійснюється повний цикл автоматики, називають автоматичною; а зброю, в якій використовується мускульна сила людини для перезаряджання, називають неавтоматичною.

Віднесення нових зразків автоматичної зброї або вже розроблених до визначеного місця у системі класифікації, подібно розташуванню різних елементів у періодичній системі Менделєєва, вказує на якість конструкції автоматичної стрілецької зброї.

Щоб порівняти переваги і недоліки одного типу автоматики відносно інших, необхідно розглянути принцип роботи та особливості кожного типу. При цьому зручно систематизувати розгляд автоматичної стрілецької зброї шляхом об’єднання в окремі групи, схожі між собою за будь-якими ознаками і типами автоматики. Звідси виникає необхідність у технічній класифікації автоматичної стрілецької зброї, основною ознакою якої є використання енергії порохових газів для дії механізмів перезаряджання. Найбільш доцільно класифікувати автоматичну зброю за способом використання цієї енергії, адже він вказує на переваги і недоліки кожного типу автоматики.

Залежно від способу використання енергії порохових газів для руху рухомої системи автоматична зброя поділяється на чотири класи, два з яких, у свою чергу, поділяються на групи й типи (рис. 2.12). До класифікації входять як системи автоматики, що набули широкого використання, так і системи, реалізовані лише в одиничних зразках зброї.

У сучасній автоматичній зброї найбільш поширеними є системи, засновані на використанні енергії відбою (Іклас) та енергії відведення порохових газів (ІІклас).

І клас– цесистеми автоматичної зброї, в яких для виконання перезаряджання використовується енергія відбою (тиску порохових газів через дно гільзи на затвор).

У рамках цього класу залежно від того, рух яких частин зброї (затвора, затвора й ствола, усієї зброї) використовується для здійснення циклу перезарядження, виділяють три групи:

– 1-а група – відбій затвора, якщо останній не з’єднаний зі стволом;

– 2-а група – відбій ствола та затвора, якщо вони у з’єднаному вигляді можуть рухатися у зброї;

– 3-я група – відбій всієї зброї, якщо затвор з’єднано зі стволом, а ствол нерухомо закріплений у зброї.

Першу групу складають системи, в яких для перезаряджання використовується енергія відбою затвора. У цих системах:

– ствол нерухомий відносно всієї зброї;

– робота всіх механізмів автоматики пов’язана з рухом затвора;

– затвор або зовсім не з’єднується зі стволом, або з’єднується так, що відбувається самовідкривання під дією тиску газів на дно гільзи, або, нарешті, з’єднаний так, що відмикання не може відбутися раніше визначеного часу.

Робота автоматики цієї групи пов’язана тільки з поступальним рухом затвора. Вилучення стріляної гільзи відбувається за рахунок високого тиску порохових газів у каналі ствола, що зводить роль викидача тільки до втримання гільзи.

Відповідно до цього І-агрупа поділяється на три типи:

– тип А – системиз відбоєм вільного затвора;

– тип Б – системиз відбоєм напіввільного затвора;

– тип В – системиз відбоєм затвора без самовідкривання.

а – з вільним затвором; б – з напіввільним затвором; в – з коротким ходом ствола;

г – з довгим ходом ствола; д – з відведенням порохових газів через отвір у каналі ствола

У системах зброї з відбоєм вільного затвора (тип А), затвор не має зчеплення зі стволом або ствольною коробкою, а притискається до казенної частини ствола лише силою зворотної пружини (рис. 2.13, а). При пострілі відхід затвора починається при значному тиску порохових газів у каналі ствола, коли корпус гільзи ще сильно притиснутий до патронника й існує небезпека поперечного розриву гільзи, тому затвор роблять якомога масивнішим. Такий вид автоматики характерний для зброї під відносно малопотужний патрон з короткою гільзою, який використовується у пістолетах ПМ, АПС, Вальтер, Браунінг, а також пістолетах-кулеметах.

У системах зброї з відбоєм напіввільного затвора (тип Б), відхід затвора назад здійснюється не тільки за рахунок його маси й подолання зусилля зворотної пружини, а ще й за рахунок спеціального збільшення сил тертя при русі затвора або перерозподілу енергії між частинами складного затвора, коли незначне переміщення його передньої частини, що підпирає гільзу, викликає значний рух інших частин (рис. 2.13, 6). У зброї цього типу автоматики відмикання каналу ствола й вилучення гільзи відбувається у більш вигідних умовах, ніж при відбої вільного затвора.

Системи зброї з відбоєм затвора без самовідкривання (тип В) широкого застосування не набули і відомі здебільшого у експериментальних зразках.

Другу групу складають системи, в яких для перезарядження використовується енергія відбою ствола та затвора. Ознаками цієї зброї є:

– міцне з’єднання затвора зі стволом під час пострілу;

– можливість переміщення ствола у зброї;

– роз’єднання затвора і ствола відбувається або при русі ствола вперед з крайнього заднього положення, або під час руху ствола та затвора назад.

Відповідно до цього 2-агрупа поділяється на два типи:

– тип А – системи з довгим ходом ствола;

– тип Б – системи з коротким ходом ствола.

У зброї цих типів автоматики затвор під час пострілу міцно зчеплений з рухомим стволом, тому при відбої вони починають рухатися як єдине ціле. Надалі затвор і ствол роз’єднуються за допомогою роз’єднувача й рухаються окремо один від одного.

Розглянемо роботу систем автоматики цих типів.

Системи з відбоєм ствола й затвора при довгому ході ствола (тип А) характеризуються тим, що зчеплені затвор і ствол рухаються разом назад до упору, де відбувається їх розчеплення (рис. 2.13, г). Затвор затримується, а ствол під дією власної зворотної пружини рухається вперед і звільняє стріляну гільзу. Вилучення гільзи відбувається майже при нульовому (незначному) тиску, тобто при найбільш вигідних умовах. Затвор при своєму русі вперед досилає черговий патрон і замикає канал ствола. Цей тип автоматики дозволяє гасити віддачу потужних патронів, але обумовлює дуже низький темп стрільби й громіздкість зброї. Він реалізований у пістолетах “Фроммер – Стіп”, “Марс” та мисливській рушниці МЦ 21-12.

У системах зброї з відбоєм ствола й затвора при короткому ході ствола (тип Б) роз’єднання затвора і ствола відбувається під час короткого ходу ствола назад. Після роз’єднання затвор за інерцією продовжує рух назад, а ствол залишається у своєму задньому положенні. Після виконання циклу перезаряджання затвор разом зі стволом повертається у вихідне положення (рис. 2.13, в). Механізм роз’єднання й зчеплення затвора зі стволом залежить від способу замикання каналу ствола. Тип автоматики з коротким ходом ствола за рахунок досить пізнього відкривання каналу ствола й вилучення гільзи при незначному тиску забезпечує високу надійність роботи автоматики. Цей тип автоматики розповсюджений нарівні з типом автоматики, заснованим на принципі відбою вільного затвора, й реалізований у пістолетах ТТ, Кольт, Маузер, Парабелум та пістолетах-кулеметах “ТМР”.

Третю групускладають системи, в яких для перезаряджання використовується відбій всієї зброї (принцип інерційного тіла). Ознаками зброї цієї групи є:

– ствол, нерухомий відносно всієї зброї;

– затвор, міцно з’єднаний зі стволом під час пострілу;

– наявність інерційного тіла, яке використовується для відкривання затвору.

Робота автоматики зброї цієї групи пов’язана з рухом при відбої всієї зброї відносно спеціальної деталі (інерційного тіла), яка не має твердого з’єднання зі зброєю. У момент пострілу інерційне тіло прагне залишитися на місці, в результаті чого зміщується відносно всієї зброї і тим самим відкриває затвор. Такий тип автоматики реалізований у рушницях шведського зброяра Шегрена, сучасних італійських рушницях Беретта-120 і Бенелли Супер-90.

ІІ клас– цесистеми автоматичної зброї, в яких для перезаряджання використовується енергія порохових газів, що відводяться з каналу ствола та діють на поршень, з’єднаний з тягою або штоком, які й надають рух затвору.

Порохові гази можуть відводитися різними способами, чим і обумовлюється наявність трьох груп автоматики відведення порохових газів:

– 1-а група – через отвір у стінці каналу ствола;

– 2-а група – безпосередньо від дулового зрізу;

– 3-а група – через дно спеціальної гільзи.

Першу групускладають системи, в яких порохові гази відводяться через отвір у стінці каналу ствола. Ознаками зброї цієї групи є:

– ствол, нерухомий відносно всієї зброї;

– наявність у стінці ствола отвору, через який частина порохових газів з каналу ствола відводиться у газову камору і діє на поршень, з’єднаний з рухомою системою.

Залежно від характеру руху поршня 1-агрупа поділяється на три типи:

– тип А – з рухом поршня назад;

– тип Б – з рухом поршня вперед;

– тип В – з поршнем, що закріплений на шатуні іхитається на осі.

Другу групу складають системи, в яких порохові гази, що виходять за кулею з дулової частини ствола (безпосередньо від дулового зрізу), діють на рухомий надульник, рух якого використовується для приведення у дію рухомої системи (кулемет Пюто, рушниця Банга).

До третьої групи належать системи з відведенням порохових газів через дно спеціальної гільзи (кулемет Рота).

У процесі розвитку автоматичної зброї поширення набув тільки тип автоматики з відведенням порохових газів через спеціальний газовідвідний отвір при русі поршня назад (рис. 2.13, д). Доступ порохових газів у камору відбувається тільки після проходження кулею газовідвідного отвору, що зумовлює певну затримку початку руху поршня відносно пострілу й, як наслідок, більш пізнє відкривання каналу ствола і вилучення гільзи при незначному тиску газів у стволі. Цей тип автоматики розповсюджений для зброї під відносно потужний патрон, наприклад: автоматичні гвинтівки (СГД, СГТ-40), карабін СКС, автомати та кулемети сімейства Калашникова (АК, РКК, КК). Серед пістолетів цей тип автоматики поширення не набув, тому що пов’язаний зі збільшенням ваги й габаритів зброї, однак він застосований у пістолеті “Desert Eagle”, в якому порохові гази відводяться через газовідвідний отвір у розточений в рамці підствольний канал.

Запропоновані ж інші види автоматики цього типу, у яких відведення порохових газів також здійснюється через газовідвідний отвір, але поршень рухається вперед (кулемет Сан-Этьена) або закріплений на хиткому шатуні (кулемет Кольта), поширення не набули через складність механізму, який здійснює передачу руху від поршня до затвора.

ІІІ клас об’єднує зброю, в якій при русі кулі по нарізній частині каналу ствола виникає значне тертя, за рахунок якого ствол рухається вперед. Якщо стволу дати можливість рухатись вперед і не з’єднувати з затвором, то цей рух можна використати для приведення у дію механізмів автоматики зброї. Системи, в яких для роботи автоматики використовується врізання кулі у нарізи та тертя кулі при її русі по каналу ствола, належать до ІІІ класу.

ІV клас складає автоматична стрілецька зброя, у якій для виконання операцій перезаряджання застосовуються різні способи використання енергії порохових газів. Так, наприклад, для відкривання затвора використовується відведення порохових газів через отвір у стінці каналу ствола, а решта операцій перезаряджання виконується за рахунок енергії відбою затвора, або для відкривання затвора використовується відбій всієї зброї, а для решти операцій перезаряджання – відбій затвора. Ця зброя належить до систем ІV класу які називаються системами змішаного типу.

Розглянуті вище системи автоматики залишаються основними у сучасній стрілецькій автоматичній зброї. Крім цих систем автоматики, існують системи, які були реалізовані тільки в деяких зразках автоматичної зброї й не набули подальшого поширення. До них відноситься система, заснована на реакції врізання кулі у нарізи ствола, в якій ствол рухається вперед під дією сил тертя між кулею й каналом ствола. У крайньому передньому положенні ствола викидається стріляна гільза, а при його зворотному русі під дією пружини ствол нібито насаджується на черговий патрон, який подається з магазина. При цьому курок або не зводиться (пістолет Манлихера зр.1894 р.), або зводиться за допомогою важелів (пістолет Шварцлозе зр.1908 р.).

Вибір системи автоматики, що може сполучатися з різними способами замикання каналу ствола, визначається потужністю патрона, вимогами до зброї та інженерною думкою конструктора. При цьому зброя різних систем автоматики може бути уніфікована під один патрон.

У стрілецькій зброї найбільш поширені системи автоматики, які діють за рахунок використання енергії відбою вільного затвора, відбою ствола з його коротким ходом і системи з відведенням порохових газів через отвір у стінці каналу ствола. Крім того, у деяких видах зброї набули застосування системи з напіввільним затвором. Інші ж типи автоматики (див. рис. 2. 12) відомі лише як експериментальні зразки.